У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.
суддів
Кармазіна Ю.М., Кліменко М.Р.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1
на вирок місцевого суду Суворовського району м. Одеси від 31
серпня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від
8 грудня 2005 року.
Вироком місцевого суду Суворовського району м. Одеси від 31
серпня 2005 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, громадянку України, раніше
судиму 19.07.2001 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою
Апеляційного суду Одеської області від 18.12.2001 року за ст. 190
ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі,
засуджено: - за ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її
власністю;
- за ч. 2 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі;
- за ч. 1 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження
волі;
- за ч. 2 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження
волі;
- за ч. 3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження
волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю цих
злочинів ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 5 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ "Приватбанк" 6215 грн.
05 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 8 грудня 2005
року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за замах на заволодіння
чужим майном шляхом шахрайства в особливо великих розмірах та
заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, вчинене повторно,
поєднаних з підробкою документів, вчинених повторно та їх
використанням за обставин, викладених у вироку.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить судові рішення
змінити, призначене покарання пом'якшити із застосуванням ст.69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, посилаючись на щире каяття, сімейний стан та
те, що на своєму утриманні має хвору матір і двох дочок. Разом з
тим вона заперечує правильність засудження за ст. 15, ст. 190 ч. 4
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з посиланням на те на те, що гроші від
банку вона не отримала, претензій з його боку до неї немає.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга засудженої задоволенню не підлягає.
Як видно із матеріалів справи, висновки суду про винність
засудженої ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів за
обставин, встановлених судом і викладених у вироку, підтверджені
зібраними органами досудового слідства та дослідженими у судовому
засіданні доказами, яким суд дав всебічну, повну та об'єктивну
оцінку.
З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин,
злочинні дії засудженої ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ст.
190 ч. 2, ст. 358 ч. 1, ст. 358 ч. 2, ст. 358 ч. 3 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, що не оспорюється у касаційній скарзі.
Доводи ОСОБА_1 про необгрунтоване засудження за ст. 15, ст.
190 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
колегія суддів вважає
безпідставними. Як встановлено судом, ОСОБА_1 з використанням
підробленої нею довідки про заробітну плату намагалася отримати
кредит у банку "Аваль" у сумі 40000 доларів США, але свій умисел
до кінця не довела, оскільки під час перевірки банком її особи
було встановлено, що вона не є працівником "Одеського шкіряного
заводу № 1", у зв'язку з чим у видачі кредиту їй було відмовлено.
Зазначені дії ОСОБА_1 суд вірно кваліфікував за ст. 15, ч. 4
ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як замах на заволодіння чужим
майном шляхом шахрайства в особливо великих розмірах, оскільки
встановлено, що свій умисел вона не довела до кінця з причин, які
не залежали від її волі.
Що ж стосується доводів засудженої про те, що у неї не було
наміру заволодіти грошима шляхом шахрайства, то вони суперечать
фактичним обставинам справи та послідуючим діям засудженої, яка
так і не розрахувалася з пізніше отриманим нею кредитом, виданому
також по фіктивним документам, який майже в п'ятдесят разів був
меншим за перший. Тому підстав для скасування судових рішень в цій
частині колегія суддів не вбачає..
Покарання засудженій ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням ступеню тяжкості
вчинених злочинів, даних про її особу, обставин, що пом'якшують
покарання та того, що вона раніше притягувалася до кримінальної
відповідальності, у зв'язку з чим суд дійшов обгрунтованого
висновку про те, що її виправлення та попередження нових злочинів
можливе лише в умовах відбування покарання, поєднаного з ізоляцією
від суспільства, тобто в умовах позбавлення волі.
Підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання несправедливим
внаслідок суворості у колегії суддів немає. Тому підстав для
пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
немає, оскільки судом належно враховані усі
обставини, що пом'якшують покарання, у тому числі й ті, на які
засуджена посилається у своїй касаційній скарзі.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
УХВАЛИЛА :
у задоволенні касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 відмовити.
СУДДI :
Міщенко С.М. Кармазін Ю.М. Кліменко М.Р.