У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Мороза М.А.,
суддів
Верещак В.М., Кузьменко О.Т.,
за участю прокурора
Саленка I.В.
розглянула у судовому засіданні 5 квітня 2007 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на
постановлені щодо нього судові рішення.
Вироком Калінінського районного суду м. Донецька від 30
червня 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
згідно ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на
відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 1265 грн.
і 4000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 9 грудня 2005
року вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 30
серпня 2004 року у м. Донецьку за попередньою змовою з двома
невстановленими слідством особами, матеріали справи щодо яких
виділено в окреме провадження, вчинив розбійний напад на ОСОБА_2,
заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, та
заволодів його майном вартістю 1 565 грн.
У касаційній скарзі засуджений посилається на невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне
застосування судом кримінального закону. Твердить, що мав на меті
не збагачення за рахунок заволодіння чужим майном, а хотів лише
повернути власне майно. Крім того, вважає, що суд, призначаючи
йому покарання, не врахував поведінку самого потерпілого, із вини
якого виник конфлікт. Просить скасувати постановлені судові
рішення, а справу направити на додаткове розслідування.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора про часткове задоволення касаційної скарги, обговоривши
доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія
суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково.
Посилання у касаційній скарзі засудженого на однобічність і
неповноту досудового та судового слідства, невідповідність
висновків суду фактичним обставинам справи, були предметом
розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна
оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вони
перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді
доводів касаційних скарг касаційний суд виходить із фактичних
обставин справи, встановлених судом.
З матеріалів справи убачається, що висновок суду про
доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину за
обставин, викладених у вироку, грунтується на сукупності зібраних
у справі доказів і є правильним.
Доводи у скарзі засудженого про те, що він діяв не з метою
заволодіння чужим майном, а лише намагався повернути свої гроші,
необгрунтовані і спростовуються розглянутими у судовому засіданні
доказами.
Зокрема, винність ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на
ОСОБА_2 підтверджується показаннями самого засудженого, який не
заперечував, що за попередньою змовою з двома особами під'їхав до
будинку потерпілого, де із застосуванням фізичної сили намагався
повернути борг, а також показаннями потерпілого, свідків-очевидців
події ОСОБА_3, ОСОБА_4, даними протоколів пред'явлення особи для
впізнання, відтворення обстановки та обставин події за участю
потерпілого та судово-медичного експерта, висновком
судово-медичної експертизи та іншими матеріалами справи.
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно.
Даних, які б свідчили, що стосовно ОСОБА_1 неправильно
застосовано кримінальний закон, не виявлено.
Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень
кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування
постановлених у справі судових рішень.
Цивільний позов вирішено відповідно до вимог закону.
Що стосується питання про суворість призначеного ОСОБА_1
покарання, то доводи у касаційній скарзі засудженого з цього
приводу заслуговують на увагу.
Як визнав суд, у справі є докази на підтвердження факту
безоплатного проїзду ОСОБА_2 обманним шляхом автомобілем таксі під
керуванням засудженого, що було причиною конфлікту між ними.
При цьому суд, зробивши правильний висновок щодо кваліфікації
дій засудженого як розбій без урахування наявності або відсутності
цього боргу потерпілого, при призначенні засудженому покарання не
взяв до уваги конкретні обставини справи, зокрема поведінку самого
потерпілого.
На думку колегії суддів, зазначені обставини пом'якшують
покарання ОСОБА_1 й істотно знижують ступень тяжкості вчиненого
ним злочину. Тому і з урахуванням особи винуватого, який згідно
ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не судимий, характеризується
позитивно, клопотання адміністрації служби таксі "Вояж" та
профспілки таксистів про передачу ОСОБА_1 на поруки, сімейного
стану засудженого та стану його здоров'я, колегія суддів вважає за
необхідне застосувати щодо нього ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Калінінського районного суду м. Донецька від 30 червня
2005 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 9
грудня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити, пом'якшити йому покарання
за ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до чотирьох років позбавлення волі.
С у д д і :
Верещак В.М. Кузьменко О.Т. Мороз М.А.