У х в а л а 
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
     Редьки А.I.
     суддів
     Жука В.Г., Заголдного В.В.
 
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 квітня 2007 року
кримінальну справу за  касаційним  поданням  заступника  прокурора
Кіровоградської області на вирок Олександрівського районного  суду
Кіровоградської області від 29 грудня 2005 року, яким
 
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1,
     раніше не судимого, -
     засуджено:
     -  за  ч.  4  ст.  186  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  4  роки
позбавлення волі;
     -  за ч. 3 ст. 187 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          із  застосуванням
ст. 69 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  5  років  позбавлення  волі  з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
     На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за  сукупністю
злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 5 років  позбавлення  волі  з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від відбування покарання з випробуванням  з  іспитовим  строком  3
роки.
     На  підставі  ст.  76  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на   ОСОБА_1
покладено  обов'язки  повідомляти  органи   кримінально-виконавчої
системи  про  зміну  місця  проживання  і  роботи  та   періодично
з'являтися в зазначені органи для реєстрації.
 
     ОСОБА_2,
     IНФОРМАЦIЯ_2,
     раніше не судимого, -
     засуджено  за  ч.  3  ст.  187  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
           із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5 років позбавлення
волі з конфіскацією майна.
     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_2  звільнено
від відбування покарання з випробуванням  з  іспитовим  строком  3
роки.
     На  підставі  ст.  76  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на   ОСОБА_2
покладено  обов'язки  повідомляти  органи   кримінально-виконавчої
системи  про  зміну  місця  проживання  і  роботи  та   періодично
з'являтися в зазначені органи для реєстрації.
 
     ОСОБА_3,
     IНФОРМАЦIЯ_3,
     раніше не судимого, -
     засуджено:
     -  за ч. 4 ст. 186 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          із  застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5 років позбавлення волі;
     -  за  ч.  1  ст.  309  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  1   рік
позбавлення волі.
     На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         за  сукупністю
злочинів ОСОБА_3 остаточно визначено 5 років позбавлення волі.
     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_3  звільнено
від відбування покарання з випробуванням  з  іспитовим  строком  3
роки.
     На  підставі  ст.  76  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на   ОСОБА_3
покладено  обов'язки  повідомляти  органи   кримінально-виконавчої
системи  про  зміну  місця  проживання  і  роботи  та   періодично
з'являтися в зазначені органи для реєстрації.
     Цим  же  вироком  засуджено  ОСОБА_2,  вирок  щодо  якого   у
касаційному порядку не оскаржено.
     В апеляційному порядку справа не розглядалася.
     ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, за викладених у вироку обставин,
визнано винними у тому, що вони 29 грудня 2003 року,  приблизно  о
23 годині, за попередньою змовою  групою  осіб,  скоїли  напад  на
ОСОБА_5 з метою заволодіння її майном, поєднаний  із  насильством,
небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, з проникненням  у
житло. А ОСОБА_3 за  цим  епізодом  визнано  винним  у  відкритому
викраденні майна ОСОБА_5, за попередньою  змовою  групою  осіб,  з
проникненням у житло.
     Крім цього, увечері 3 лютого 2004 року, ОСОБА_1  та  ОСОБА_4,
будучи особами, які раніше вчинили розбій, за  попередньою  змовою
групою осіб, скоїли  напад  на  ОСОБА_6  з  метою  заволодіння  її
майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка
зазнала нападу, з проникненням у житло. А ОСОБА_3 за цим  епізодом
визнано  винним  у  відкритому  викраденні   майна   ОСОБА_6,   за
попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло.
     14 травня 2004  року,  приблизно  о  23  годині,  ОСОБА_1  та
ОСОБА_3  за  попередньою  змовою  групою  осіб   скоїли   відкрите
викрадення майна ОСОБА_7, поєднане з насильством, з проникненням у
житло, вчинене у великих розмірах - на суму 15608 грн.
     Крім того, ОСОБА_3 визнано винним у незаконному  придбанні  у
жовтні 2003 року, виготовленні та зберіганні  наркотичного  засобу
без мети збуту, який 21 травня 2004 року  було  вилучено  у  нього
працівниками міліції.
     У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування
вироку щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при цьому посилається  на
безпідставність  застосування  ст.ст.  69   та   75   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Заслухавши доповідача, колегія  суддів  вважає  за  необхідне
призначити справу до  розгляду  касаційним  судом  з  обов'язковим
повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .
     При призначенні ОСОБА_1,  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3  покарання  із
застосуванням ст.ст. 69 та 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , судом  не  в
повній мірі врахована ступінь тяжкості вчинених ними  злочинів,  а
саме: один із вчинених злочинів є  особливо  тяжким,  а  другий  -
тяжким, при цьому ОСОБА_1 брав участь у  вчиненні  трьох  епізодів
злочинів.
     Крім  того,  суд   безпідставно   визнав   обставинами,   які
пом'якшують покарання: щире каяття засуджених, оскільки ОСОБА_3 та
ОСОБА_2 вину не визнали, а ОСОБА_1 визнав  частково;  застосування
щодо них працівниками  міліції  фізичного  та  психічного  впливу,
оскільки з вироку вбачається, що суд  не  приймає  їх  доводи  про
застосування щодо них недозволених  методів  ведення  слідства,  а
розцінює, як засіб захисту з метою  уникнути  відповідальності  та
небажання потерпілих суворо  карати  підсудних,  оскільки  судовий
розгляд проходив за участю лише двох з  чотирьох  потерпілих,  при
цьому ОСОБА_7  взагалі  не  висловив  свою  думку  щодо  покарання
підсудних, а ОСОБА_8, як убачається зі змісту її показань під  час
судового слідства, наполягала на найсуворішій мірі покарання.
     Зазначені  вище  обставини   свідчать   про   невідповідність
призначеного  ОСОБА_1,  ОСОБА_2  та  ОСОБА_3  покарання   тяжкості
злочинів та особі засуджених внаслідок його м'якості.
     Тому, вирок підлягає скасуванню у зв'язку з його м'якістю,  а
справа - направленню на новий судовий розгляд.
     Якщо при новому судовому розгляді буде  доведена  винуватість
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та  ОСОБА_3  у  вчиненому,  то  призначене  судом
покарання слід вважати м'яким.
     На підставі наведеного та керуючись ст. 395, 396 КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
 
                        у х в а л и л а :
     Касаційне  подання   заступника   прокурора   Кіровоградської
області задовольнити.
     Вирок  Олександрівського   районного   суду   Кіровоградської
області від 29 грудня 2005 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2  та  ОСОБА_3
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд  у  той  же
суд.
 
                           С у д д і :
            Редька А.I.  Лавренюк М.Ю.  Заголдний В.В.