Ухвала
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А.I.
суддів
Заголдного В.В. і Жука В.Г.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 5 квітня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на вирок
Бершадського районного суду Вінницької області від 6 липня 2004
року, яким засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
немаючу судимості,
за ч. 4 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. із
застосуванням ст. 44 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 р. на чотири роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
обліком, збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями
строком на три роки, за ч. 2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001
р. на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати
посади, пов'язані з обліком, збереженням та розпорядженням
матеріальними цінностями строком на три роки, за ч. 1 ст. 366 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на два роки обмеження волі з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком,
збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на
один рік шість місяців, за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. на три роки шість місяців позбавлення волі з позбавленням
права обіймати посади, пов'язані з обліком, збереженням та
розпорядженням матеріальними цінностями строком на два роки, за ч.
3 ст. 166 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 р. із застосуванням ст. 44
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 р. на чотири роки позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком,
збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на
три роки, на підставі ст. 42 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 р. за
сукупністю злочинів їй призначено п'ять років позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком,
збереженням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на
три роки, а на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. її
звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на
три роки,
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2,
немаючу судимості,
за ч. 4 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. із
застосуванням ст. 44 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 р. на п'ять років
позбавлення волі, за ч. 2 ст. 143 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 р.
на чотири роки позбавлення волі, на підставі ст. 42 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
1960 р. за сукупністю злочинів їй призначено п'ять
років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. її звільнено від відбування покарання з
випробуванням на три роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної
шкоди на користь ОСОБА_3 176.620 грн. 68 коп., а ОСОБА_4 - 21.279
грн. 60 коп.
Крім того постановлено стягнути з Вінницької обласної
дирекції Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" на
відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_5 - 15.000 грн.,
ОСОБА_6 - 5.559 грн. 30 коп.,ОСОБА_7 - 5.319 грн. 90 коп.,
ОСОБА_8 - 15.950 грн. і ОСОБА_9 - 4.681 грн. 51 коп.
У позові Вінницької обласної дирекції Акціонерного
поштово-пенсійного банку "Аваль" про стягнення з ОСОБА_1 83.000
грн. матеріальної шкоди відмовлено за безпідставністю позовних
вимог на момент розгляду справи,
установила:
Суд визнав ОСОБА_1 винуватою у тому, що вона, працюючи
IНФОРМАЦIЯ_3, у період з квітня по серпень 1999 року, зловживаючи
службовим становищем, в порушення правил про валютні операції та
положень нормативних актів, що регулюють роботу банків,
систематично видавала ОСОБА_2 з каси відділення банку без
будь-якого документального оформлення українську валюту (всього на
суму 2157110 грн.), для закупівлі останньою доларів США по курсу,
нижче від офіційного, закуплену іноземну валюту ОСОБА_1 повертала
в касу як покупку валюти у населення за офіційним курсом. У період
з липня по вересень 1999 року ОСОБА_2, зловживаючи довірою
ОСОБА_1, не повернула їй обумовлені суми доларів США, в результаті
чого у касі відділення банку утворилася нестача коштів,
намагаючись усунути яку, ОСОБА_1 особисто та з іншою особою
підробляла офіційні документи - чеки, касові ордери і платіжні
доручення, за допомогою яких знімала гроші з рахунків клієнтів
банку - юридичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки - на рахунках
ТОВ "Родючість" і Бершадського заводу продтоварів "Цеоліт"
утворилася нестача на суму 233.000 грн.
У травні 1999 року ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим
становищем, незаконно зняла з рахунку ОСОБА_5 15.000 грн., які
привласнила і розтратила.
Крім того, ОСОБА_1 у період з січня по вересень 1999 року,
перевищуючи свої службові повноваження, від імені директора
Вінницької облдирекції АППБ "Аваль" Слободянюка Ф., підробивши
його підпис та завіривши документи своєю печаткою, уклала договори
про депозитні валютні вклади з фізичними особами, від яких
отримала валюту в сумі, відповідно: від ОСОБА_6 - 1045 доларів
США,ОСОБА_9 - 1000 доларів США, ОСОБА_10 - 500 доларів США,
ОСОБА_8 - 3000 доларів США і ОСОБА_7 - 1000 доларів США, що
спричинило тяжкі наслідки, оскільки вона ці депозитні договори у
банку не зареєструвала, а гроші привласнила.
ОСОБА_2 шляхом обману та зловживання довірою у 1998 році
заволоділа 33.300 доларів США ОСОБА_3, а в червні - липні 1999
року 4.000 доларів США подружжя ОСОБА_4.
Крім того, ОСОБА_2 у період з липня по вересень 1999 року
шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_1 заволоділа грошима
банку "Аваль" в особливо великих розмірах на суму 280.450 грн., що
після перекриття ОСОБА_1 цієї нестачі коштів у касі банку за
рахунок клієнтів - юридичних осіб ТОВ "Родючість" і Бершадського
заводу продтоварів "Цеоліт", заподіяло шкоду останнім на суми,
відповідно, 83.000 грн. і 150.000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 1 березня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 змінено. Виключено з
вироку вказівку про стягнення з Вінницької обласної дирекції
Акціонерного поштово-пенсійного банку "Аваль" на відшкодування
матеріальної шкоди на користь ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_7, ОСОБА_8
іОСОБА_9 Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування
матеріальної шкоди на користь ОСОБА_5 - 15.000 грн., ОСОБА_6 -
5.559 грн. 30 коп.,ОСОБА_7 - 5.319 грн. 90 коп., ОСОБА_8 - 15.950
грн. іОСОБА_9- 4.681 грн. 51 коп. Постановлено стягнути з ОСОБА_1
на користь Вінницької обласної дирекції Акціонерного
поштово-пенсійного банку "Аваль" 83.000 грн. матеріальної шкоди. В
порядку ст. 365 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
на підставі п. 3 ч. 1 ст.
49 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено від кримінальної
відповідальності за ч. 1 і ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у
зв'язку із закінченням строків давності. В решті вирок залишено
без зміни.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок і
ухвалу щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а справу - направити на новий
судовий розгляд. Не оспорюючи правильності встановлення судом
фактичних обставин справи та юридичної оцінки злочинних дій
засуджених, твердить, що суд безпідставно застосував до них
положення ст. 44 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 р. і ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р.. Крім того, вважає, що апеляційний суд
неправильно вирішив цивільний позов.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного
подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні службових злочинів, а
ОСОБА_2 - шахрайства за обставин, про які йдеться у вироку,
матеріалами справи доведена. У цьому разі суд, як видно з вироку,
виходив із сукупності даних, які містяться в матеріалах справи, та
врахував показання самих засуджених, в яких вони, викриваючи одна
одну, розповідали про вчинення інкримінованих злочинів. Усе це не
ставиться під сумнів і в касаційному поданні.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст.
364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р., ч. 3 ст. 166 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
1960 р., а ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р. і ч. 2 ст. 143 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 р.
є правильною, і в колегії суддів сумніву не викликає.
Що ж стосується призначення засудженим покарання, то з цим
рішенням колегія суддів погоджується.
Судом установлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уперше притягаються
до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються,
ОСОБА_1 має на утриманні неповнолітню дитину, частково визнала
свою вину і щиро розкаялася у вчиненому. Не залишив поза увагою
суд і час, який пройшов з моменту вчинення злочинів і час
перебування кожної із засуджених під вартою під час досудового
слідства (майже по три роки). Тому суд мав підстави застосувати
положення ст. 44 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 р. і ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 р.
Цивільні позови з урахуванням змін, внесених апеляційним
судом, вирішено в кримінальній справі у відповідності з вимогами
діючого законодавства.
Будь-яких даних про упередженість суду, порушення норм КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, які були б підставою для зміни або скасування
судових рішень, не встановлено.
Колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до
касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених
у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
відмовити прокурору в задоволенні касаційного подання.
Судді:
Заголдний В.В. Редька А.I. Жук В.Г.