У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Пошви Б.М., Кривенди О.В.
розглянула в судовому засіданні 5 квітня 2007 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав
участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок
Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки
Крим від 6 грудня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової
палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 14 березня 2006 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця м. Сімферополя Автономної
Республіки Крим, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і призначено йому за цим законом покарання
із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
5 років позбавлення
волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських
функцій, строком на 2 роки без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3
роки та з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 2 ч. 1
ст. 76 цього Кодексу.
За ст. 94, ч. 1 ст. 222 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року
ОСОБА_1 виправдано на підставі ч. 2 ст. 213 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
за недоведеністю його участі у вчиненні цих злочинів.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2006
року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за
таких обставин.
30 вересня 2004 року ОСОБА_1 працюючи на посаді голови
правління ВАТ "Кримбуд" та будучи посадовою особою, наділеною
організаційно-розпорядчими функціями, вимагав від ОСОБА_2 хабара в
сумі 2000 грн. за видачу йому довідок від ВАТ "Кримбуд".
Довідавшись від ОСОБА_2, що зазначена сума занадто велика і він не
зможе передати її ОСОБА_1, останній погодився видати необхідні
йому довідки за хабара в сумі 1000 грн.
1 жовтня 2004 року, біля 13 год., ОСОБА_1 перебуваючи в
своєму службовому кабінеті офісного приміщення, розташованого в
АДРЕСА_1, отримав від ОСОБА_2 на свою вимогу хабара в сумі 1000
грн., після чого, використовуючи своє службове становище, підписав
і завірив печаткою ВАТ "Кримбуд" принесені ОСОБА_2 тексти довідок.
Цього ж дня о 13 год. 40 хв. ОСОБА_1 було затримано працівниками
правоохоронних органів.
Крім того, вироком суду ОСОБА_1 виправдано за обвинуваченням
у вчиненні злочинів, передбачених ст. 94, ч. 1 ст. 222 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому,
що він в липні 1994 року, не маючи передбаченого законом дозволу,
у невстановленої слідством особи придбав пістолет конструкції "ТТ"
і бойові припаси до нього. 30 липня 1994 року, біля 19 год. 30 хв.
ОСОБА_1 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у кав'ярні
"Автокрим", розташованій по вул. Беспалова, 21 в м. Сімферополі,
діючи умисно, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків,
вистрілив із наявного у нього пістолета "ТТ" в голову потерпілому
ОСОБА_3і таким чином убив його.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, даючи свій аналіз доказам, які є у
справі, ставить питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1
судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд з
мотивів неповноти і однобічності судового слідства та
невідповідності висновків суду в частині виправдання ОСОБА_1 за
ст. 94, ч. 1 ст. 222 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року фактичним
обставинам справи. Посилається на невідповідність призначеного
ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 року
тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м'якості і
безпідставне звільнення його від відбування покарання з
випробуванням. Вважає вирок та ухвалу немотивованими.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що
в його задоволенні необхідно відмовити.
Як убачається з матеріалів справи, судове слідство проведено
з достатньою повнотою, суд першої інстанції дав належну оцінку
дослідженим доказам і дійшов обгрунтованого висновку про
недоведеність участі ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.
94, ч. 1 ст. 222 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року, оскільки
допустимі і достовірні докази винності ОСОБА_1 у вчиненні
зазначених злочинів відсутні і можливість отримання додаткових
доказів його винності у вчиненні цих злочинів на даний час
втрачено.
Отже, суд прийняв вірне рішення про виправдання ОСОБА_1 за
ст.94, ч. 1 ст. 222 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року, зазначивши у
вироку підстави такого рішення з наведенням докладних мотивів, з
яких суд відкинув докази обвинувачення, що відповідає вимогам ст.
334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за
ч. 2 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в касаційному поданні не
оспорюються.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання за цим законом, суд відповідно
до вимог ст. ст. 65, 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
врахував ступінь
тяжкості вчиненого ним злочину, його особу та обставини, що
пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості
вчиненого ним злочину, і обгрунтовано призначив йому покарання
нижче від найнижчої межі санкції закону, за яким його засуджено,
звільнивши на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від
відбування призначеного покарання з випробуванням.
Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора,
який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,
перевірив викладені у ній доводи, які за змістом аналогічні
доводам касаційного подання, і визнав їх безпідставними, детально
вмотивувавши свої висновки в ухвалі, з чим погоджується і колегія
суддів.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які могли б бути підставою для зміни або скасування постановлених
у даній справі судових рішень, не виявлено.
Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до
касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь
у розгляді справи судом першої інстанції, у кримінальній справі
щодо ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
Селівон О.Ф. Пошва Б.М. Кривенда О.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф. Селівон