У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
головуючого, судді
Редьки А.I.
суддів
Заголдного В.В. та Жука В.Г.
за участю прокурора
Ковтун Н.Я.
та засудженого
ОСОБА_1
розглянувши в судовому засіданні 5 квітня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 18 грудня
2006 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянина Російської Федерації,
неодноразово судимого, - останнього
разу Кіровським районним судом
м. Ростова-на-Дону за ч. 1 ст. 161 КК РФ
на один рік шість місяців позбавлення волі,
за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на одинадцять років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю, за п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
яке є його власністю, на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання -
чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
яке є його власністю,
установив:
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 10 червня 2006 року
у будинку ОСОБА_2, що на АДРЕСА_1, вчинив розбійний напад на
останнього, під час якого з особливою жорстокістю вбив
потерпілого, наносячи йому металевим прутом множинні удари по
голові, тілу, і заволодів його майном на суму 694 грн.
У касаційній скарзі засуджений просить змінити вирок.
Твердить, що він захищався і вчинив убивство потерпілого у стані
сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок
протизаконного насильства з боку потерпілого. Зазначає, що суд не
перевірив докази у справі, був упередженим і необ'єктивним.
Вважає, що призначене йому покарання є надмірно суворим.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступ
засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи касаційної скарги,
думку прокурора про відмову в задоволенні цієї скарги та залишення
вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її
задоволення.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи і його
висновки щодо змісту умислу ОСОБА_1, які оспорюються в касаційній
скарзі, грунтуються на перевірених доказах і є правильними.
Установлено, що засуджений зайшов на подвір'я ОСОБА_2 і тут
же почав настирливо умовляти його позичити гроші. ОСОБА_2 відмовив
ОСОБА_1 і при цьому зажадав негайно покинути двір. У відповідь
ОСОБА_1 став вимагати в потерпілого гроші. Він не змінив своєї
агресивної поведінки на чужому помешканні і після того, як
господар був змушений схопити металевий прут, намагаючись за
будь-що видворити з двору непроханого гостя. Вихопивши з рук
потерпілого зазначений предмет, ОСОБА_1 наздогнав ОСОБА_2 в
будинку, куди той, спасаючись, устиг забігти, і там напав на
потерпілого, навмисно наніс йому множинні удари в різні частини
тіла і вбив потерпілого та заволодів його майном.
Зазначені обставини встановлені показаннями самого ОСОБА_1 в
стадії досудового слідства і тими даними, що містяться в протоколі
огляду місця події і протоколі виявлення металевого прута, а також
у висновках судово-медичної експертизи про причини смерті
потерпілого, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень,
виявлених на тілі ОСОБА_2 (тупа травма голови, тулубу і кінцівок,
із множинними ранами голови і верхніх кінцівок, переломи ребер,
кісток черепа).
На досудовому слідстві і в судовому засіданні ретельно
перевірялись твердження ОСОБА_1 про те, що потерпілий кинувся на
нього з металевим прутом, а він захищався та опинившись у стані
сильного душевного хвилювання, вирвав у нього цей предмет і наніс
йому множинні удари, куди бачив. Проте такого характеру пояснення
ОСОБА_1 не дістали свого підтвердження.
Під час з'ясування безпосередньої події злочину у присутності
захисника ОСОБА_1 твердив, що він дійсно наніс металевим прутом
множинні удари ОСОБА_2 після того, як той відмовив йому позичити
гроші і намагався вигнати його зі свого двору. ОСОБА_1
наголошував, що конфлікт із ОСОБА_2 він розпочав у дворі, а
завершив у будинку господаря, де потерпілий опинився першим, а
він - слідом за ним із прутом у руках. Цим предметом від бив діда
по голові, в обличчя і, як тільки потерпілий впав на підлогу, він
тут же почав перевертати шафи і шукати гроші.
Саме до цього зводились показання ОСОБА_1 і під час
проведення з ним відтворення обстановки й обставин події.
Даних про те, що засуджений міг обмовляти себе на досудовому
слідстві під тиском працівників слідства, не виявлено.
Оцінюючи суб'єктивну сторону складу злочину, суд, як видно з
вироку, обгрунтовано послався на те, що в даному конкретному
випадку ОСОБА_1 керувався виключно корисливими мотивами.
Перебуваючи на помешканні ОСОБА_2 і вимагаючи в нього гроші, він
не виконав законні вимоги господаря негайно покинути його
подвір'я. ОСОБА_1 не відмовився від своїх намірів заволодіти
грошима потерпілого і в той момент, коли господар змушений був
схопити металевий прут і вдатися до рішучих дій щодо свого захисту
і захисту помешкання від протиправних дій непроханого гостя.
Отже, приводом до нападу ОСОБА_1 на потерпілого були не
протиправні, а - законні дії господаря. Тому вважати, що в цьому
разі засуджений (як про це стверджується в скарзі) перебував у
стані необхідної оборони або сильного душевного хвилювання, суд
підстав не мав і його рішення про те, що ОСОБА_1, наносячи удари
металевим прутом ОСОБА_2, усвідомлював суспільно небезпечний
характер своїх дій, що саме в жорстокий спосіб завдавав ударів
потерпілому у життєво-важливі органи, передбачав настання смерті
останнього і бажав цього результату, є обгрунтованим.
За таких обставин кваліфікація дій засудженого за ч. 4 ст.
187 і п. п. 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною
і в колегії суддів сумнівів не викликає.
Призначене покарання засудженому у повній мірі відповідає
положенням ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, воно є необхідним і
достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Суд, як видно з вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених
злочинів, особу винуватого й обставини, що обтяжують та
пом'якшують покарання, в тому числі ті, на які посилається
засуджений у касаційній скарзі.
Будь-яких даних, які б свідчили про те, що органи досудового
слідства або суд допустилися істотних порушень норм КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, які були б підставою для зміни чи скасування вироку,
не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а вирок Апеляційного суду Миколаївської області від
18 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
Заголдний В.В. Редька А.I. Жук В.Г.