У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
Головуючого Філатова В.М.,
Суддів Вус С.М., Коротких О.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2007 року
справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок
Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області
від 02.08.2006 р., яким
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянин України, раніше
неодноразово судимий - останній раз - вироком Ленінського
районного суду м. Донецька від 23.06.2004 р.. за ст. 395 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 6 місяців арешту.
засуджений за ст. 296 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі;
за ст. 121 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 призначено покарання - 5 років позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст. 70 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання,
призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Донецька від
23.06.2004 р. більш суворим покаранням, призначеним за цим
вироком, остаточно до відбування ОСОБА_1 призначено покарання - 5
років позбавлення волі.
За вироком суду постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь
ОСОБА_2. у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн..
В апеляційному порядку справа не переглядалася.
За вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним та засуджений за те,
що 12.03.2002 р. біля 16 год., будучи у стані алкогольного
сп"яніння на автовокзалі IНФОРМАЦIЯ_2, грубо порушуючи громадський
порядок з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою
зухвалістю, увійшовши до рейсового автобусу, після відмови водія
ОСОБА_3. безкоштовно везти засудженого в присутності пасажирів
автобусу висловлювалися брутальною лайкою.
Після цього вийшов з автобусу та, продовжуючи хуліганські
дії, підняв з землі камінь та кинув його у автобус, який почав
рухатися. Камінь розбив бокове скло автобуса, осколком якого
пасажиру автобуса ОСОБА_2. було заподіяно тяжке тілесне
ушокдження. Зупинивши автобус, водій ОСОБА_3 намагався затримати
засудженого, який продовжував хуліганські дії, висловлюючись
брутально і вчиняючи опір ОСОБА_3., вкусив його за палець,
заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений вказує на те, що судом не в
повній мірі враховано було те, що сварка між ним та ОСОБА_3 була
спровокована останнім, і на грунті цієї сварки він кинув камінь в
сторону автобуса, не бажаючи заподіяти нікому ніяких тілесних
ушкоджень. Вважає також, що потерпілому ОСОБА_2. були заподіяні
середньої тяжкості тілесні ушкодження, а тому за змістом скарги
просить перекваліфікувати його дії. Крім цього, на думку
засудженого, суд безпідставно задоволив цивільний позов у частині
відшкодування ним на користь потерпілого ОСОБА_2. моральної шкоди
у сумі 10000 грн., в той же час, як вважає засуджений, потерпілий
просив стягнути з нього лише 1000 грн..
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що
вона не підлягає до задоволення.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні
злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч.3, 121 ч.1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, грунтуються на сукупності доказів, яким судом дана
належна оцінка.
Засуджений в судовому засіданні не заперечував, що після
того, як водій автобуса відмовив йому у безкоштовному проїзді, між
ним та водієм викникла сварка, після чого він вийшов з автобусу,
взяв камінь та кинув його у автобус. Не заперечував засуджений
також і те, що водій автобуса намагався припинити його дії, а тому
він вкусив його за палець.
Потерпілі ОСОБА_2. та ОСОБА_3 пояснили суду, що засуджений
після того як йому було відмовлено у безкоштовному проїзді,
висловлюючись нецензурною лайкою, вийшов з автобусу, а потім
каменем розбив скло, осколком якого заподіяв ОСОБА_2. тяжке
тілесне ушкодження. При цьому потерпілий ОСОБА_3підтвердив, що при
затриманні ОСОБА_1. останній йому заподіяв тілесні ушкодження
Наведені показання обгрунтовано покладені в основу вироку,
оскільки підтверджуються показаннями свідка - очевидця події -
матір"ю засудженого - ОСОБА_4., даними протоколу огляду місця
події, даними висновків судово-медичних експертиз про характер
заподіяних потерпілим ОСОБА_2. та ОСОБА_3. тілесних ушкоджень, а
також іншими доказами, яким судом дана належна оцінка.
Викладені в скарзі засудженого доводи про те, що висновок
судово-медичної експертизи є непереконливим щодо тяжкості
отриманих ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, перевірені і визнані
безпідставними. Підстав сумніватися у достовірності та правдивості
висновків судово-медичної експертизи немає, оскільки цей висновок
складений компетентними особами, є науково обгрунтованим та
містить необхідні висновки щодо тяжкості тілесних ушкоджень,
отриманих ОСОБА_2
Судом відповідно до вимог ст. 22 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
вжито
всіх передбачених законом заходів для повного, всебічного та
об"єктивного розгляду справи та правильно кваліфіковано дії
ОСОБА_1..
Викладені в скарзі засудженого доводи про те, що в справі є
нескасована постанова органу дізнання від 22.03.2002 р. про
відмову у порушенні кримінальної справи за цими обставинами
перевірені і визнані безпідставними. З матеріалів кримінальної
справи вбачається, що прокурор м. Горлівки постановою від
18.06.2002 р. скасував постанову органу дізнання від 22.03.2002 р.
та порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_1. за ознаками злочину,
передбаченого ст. 296 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Міра покарання, призначена ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Викладені в скарзі засудженого доводи, що суд вийшов за межі
пред"явлених ОСОБА_2 позовних вимог, перевірені і визнані
безпідстанвими. Цивільний позов вирішено відповідно до вимог
закону.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які
б тягли зміну чи скасування постановленого по справі вироку,
перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Керуючись ст. 389, 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
У х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1
відмовити.
С У Д Д I :
Філатов В.М. Вус С.М. Коротких О.А.