ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
у х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів палати Верховного Суду України
з кримінальних справ у складі:
головуючого - Синявського О.Г.
суддів - Таран Т.С., Косарєва В.I.
за участю прокурора - Яковенко Р.I.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 3 квітня 2007 року
справу за касаційним поданням прокурора, який приймав участь у
розгляді справи та засудженого ОСОБА_2, на вирок Апеляційного суду
Дніпропетровської області від 29 грудня 2006 року, яким
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1народження, громадянин України,
уродженець АДРЕСА_1, житель АДРЕСА_2, з середньою освітою, не
одружений, має неповнолітню дитину, непрацюючий, судимий
17.01.1992 р. за ч.2 ст.215-3, ч.3 ст.81,42 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі без конфіскації майна та 25.06.1997
року за ч.3 ст.117 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі, -
засуджений за ст.186 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки
позбавлення волі; за п.1 ч.2 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15
років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів остаточне покарання визначено шляхом поглинення менш
суворого покарання більш суворим - 15 років позбавлення волі.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь Нікопольської
міської Ради 257 грн 67 коп у відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено також питання щодо речових доказів по справі.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 16.06.2006 року,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, поблизу мосту через
Олексіївський залив Каховського водосховища, з застосуванням
насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого
ОСОБА_3, відкрито заволодів належним йому мобільним телефоном
"Нокія-3200" вартістю 700 грн.
Крім того ОСОБА_1, вночі 24.06.2006 р., перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння, у АДРЕСА_3, при обставинах встановлених
судом і викладених у вироку, вчинив умисне вбивство двох осіб -
гр.ОСОБА_4 та ОСОБА_5
У касаційному поданні прокурор, який приймав участь у
розгляді справи, просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати за
м'якістю призначеного йому покарання, вважає, що суд недостатньо
врахував ступінь тяжкості та характер суспільної небезпечності
вчинених злочинів.
Iз змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 убачається,
що він, не оспорюючи доведеність вини у вчиненні злочину,
правильність кваліфікації його дій, вважає, що суд необгрунтовано
визнав обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення ним злочину у
стані алкогольного сп'яніння, просить врахувати, що злочин він
вчинив на грунті образи та приниження, спричиненими потерпілими
ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора на підтримку касаційного подання прокурора, який приймав
участь у розгляді справи і просив його задовольнити, залишивши без
задоволення касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1, перевіривши
матеріали справи та доводи касаційних подання та скарги, колегія
суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Суд вірно встановив фактичні обставини вчинення злочинів та
обгрунтовано дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_1 в
умисному вбивстві двох осіб та у відкритому викраденні чужого
майна з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та
здоров'я потерпілого. Ці висновки суду обгрунтовані доказами, що
зібрані по справі, у встановленому законом порядку дослідженими,
належно оціненими судом та детально викладеними у вироку. Вирок
суду щодо ОСОБА_1 у цій частині ніким із учасників процесу не
оскаржено.
Покарання засудженому обрано у відповідності до вимог ст.65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого
злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують
покарання.
Доводи касаційних скарг засудженого та його захисника про
недоведеність вини ОСОБА_6 в умисному вбивстві потерпілих
спростовується сукупністю зібраних, в установленому порядку
досліджених, детально викладених у вироку та належно оцінених
судом доказів.
Сам засуджений ОСОБА_6 не заперечував, що у нього з ОСОБА_7
та ОСОБА_8 була розмова про необхідність з'ясування стосунків з
ОСОБА_7, з цією метою вони втрьох встановлювали місце знаходження
потерпілого, супроводжували його та ОСОБА_9а до безлюдного та
темного місця, не виказуючи своєї присутності, при цьому він мав
із собою монтировку, яку взяв біля кафе у знайомого водія, не
заперечував, що в ході самого конфлікту, коли він та ОСОБА_9
тримали один одного за одяг, ОСОБА_7 наніс потерпілому удар
сокирою по голові.
На досудовому слідстві і в судовому засіданні раніше
засуджений ОСОБА_8 пояснював, що на прохання ОСОБА_7 та ОСОБА_6
він погодився розібратися з односельчанином ОСОБА_7 і з цією
метою ОСОБА_6 взяв монтировку, а ОСОБА_7 - сокирку. Вони
встановили місце перебування ОСОБА_10, дочекались поки він вийшов
з бару, втрьох наздогнали його та ОСОБА_9а в темному перевулку і
стали з'ясовувати стосунки. ОСОБА_9 намагався втекти, тому ОСОБА_7
та ОСОБА_6 побігли за ним, а він продовжував боротьбу з ОСОБА_7, в
ході якої вони попадали на землю. В цей час повернулися ОСОБА_7
та ОСОБА_6 і стали бити ОСОБА_10, при цьому ОСОБА_7 наносив
потерпілому удари сокирою по голові, поранивши і йому - ОСОБА_8,
кисть правої руки.
Нанесення ударів сокирою по голові обом потерпілим не
заперечував і засуджений ОСОБА_7
За висновком судово-медичної експертизи смерть потерпілих
ОСОБА_10 та ОСОБА_9а наступила внаслідок відкритої
черепно-мозкової травми з ушкодженнями речовини головного мозку у
вигляді чисельних рублених ран в області голови обох потерпілих
(т.2, а.с.5-13,21-24).
Суд обгрунтовано визнав найбільш достовірними показання
засудженого ОСОБА_8 щодо обставин вчинення вбивства ОСОБА_10 та
ОСОБА_9а, оскільки вони об'єктивно підтверджуються іншими доказами
по справі, а саме: вищезазначеними висновками судово-медичних
експертиз про характер, локалізацію та механізм спричинення
тілесних ушкоджень потерпілим, даними протоколу огляду місця
події, в ході якого було виявл ено труп ОСОБА_9а, монтировка та
інші сліди злочину, такі показання підтверджуються також іншими
доказами по справі, які суд детально виклав у вироку і дав їм
належну оцінку.
Відповідно до вимог ст.28 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, злочин
вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, які
заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про його спільне
вчинення.
Судом встановлено, що засудженні заздалегідь домовились про
вчинення злочину і виконали всі необхідні підготовчі дії для
реалізації свого умислу, зокрема: озброїлись монтировкою та
сокирою і кожен з них знав про наявність цих предметів для
нанесення ударів потерпілим, встановили місце перебування
потерпілих і супроводжували їх до місця найбільш сприятливого для
нападу, їх дії були цілеспрямованими, узгодженими і такими, що
доповнювали одне одного. Про наявність умислу саме на вбивство
свідчать ті обставини, що з участю ОСОБА_6 були підготовленні такі
знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень, застосування яких,
зокрема сокири, заздалегідь ставило життя потерпілих під загрозу.
Саме сокирою потерпілим наносились удари в значній кількості і з
великою силою в життєво важливий орган - голову, смерть
потерпілого ОСОБА_9а наступила миттєво, а ОСОБА_10 - через
короткий проміжок часу. З аналізу показань засуджених убачається,
що безпосередньо при нападі на потерпілих, кожен з них, в тому
числі і засуджений ОСОБА_6, виконував такі дії і в такому об'ємі,
що був необхідним та достатнім для досягнення злочинного
результату і його було досягнуто, тому суд обгрунтовано дійшов
висновку про доведеність його вини в умисному вбивстві двох осіб
за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_6, який заперечує попередню
змову на умисне вбивство потерпілих, вказуючи при цьому, що
монтировку він брав не для убивства потерпілих, а для того, щоб
полагодити колесо автомобіля, що підтверджується протоколом огляду
його автомобіля, в ході якого було виявлено ушкодження шини, що цю
монтировку він викинув на прохання потерпілого ОСОБА_9а, її було
виявлено на місці події і на ній відсутні сліди крові потерпілих,
а у потерпілих не виявлено тілесних ушкоджень, які могли бути
нанесенні монтировкою, спростовуються як вищенаведеними, так і
іншими доказами по справі.
Зокрема, сам засуджений пояснював, що шину на його автомобілі
було пошкоджено коли вони уже після вбивства їхали із АДРЕСА_1. Це
вказує на відсутність потреби ще до вбивства брати інструмент для
ремонту автомобіля, а не з іншою метою. Крім того засуджений
ОСОБА_7 пояснював, що коли вони залишали місце події, то ОСОБА_6
говорив, що загубив монтировку, намагався її знайти але не зміг,
бо було темно.
Такі показання засуджений ОСОБА_6 давав в ході судового
слідства і як такі, що суперечать матеріалам справи та наявним у
справі доказам, вони обгрунтовано були відхиленні судом.
Всі обставини справи були ретельно дослідженні, всі доводи
засудженого були перевірені і суд дійшов обгрунтованого висновку
про доведеність його вини в умисному вбивстві двох осіб за
попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та вірно кваліфікував дії
ОСОБА_6 за п.1,12 ч.2 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Підстав для скасування вироку і направлення справи на
додаткове розслідування або на новий судовий розгляд не
убачається.
Обираючи покарання засудженому ОСОБА_6 суд врахував ступінь
тяжкості вчиненого злочину і обгрунтовано дійшов висновку про
необхідність обрання покарання засудженому у вигляді позбавлення
волі в межах санкції ч.2 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки
його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції
від суспільства. Однак строк такого покарання, на думку колегії,
судом визначено без врахування у повній мірі всіх обставин справи,
хоча більшість із них наведена у вироку. Суд, зокрема, не в повній
мірі врахував роль засудженого у вчиненні злочину, даних про його
особу та обставин, що пом'якшують покарання, а саме - тілесні
ушкодження обом потерпілим, які стали причиною їх смерті,
нанесенні іншою особою, ОСОБА_6 раніше не вчиняв будь-яких
правопорушень і до кримінальної та іншої відповідальності не
притягався, він позитивно характеризується за місцем проживання,
на утриманні має неповнолітню дитину, а його дружина хворіє на
тяжке захворювання.
З врахуванням цих та наведених судом у вироку обставин,
колегія суддів вважає можливим пом'якшити призначене ОСОБА_6
покарання у межах, установлених санкцією ч.2 ст.115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
і з цих же міркувань не убачає підстав для задоволення
касаційної скарги потерпілої ОСОБА_11
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
У Х В А Л И Л А:
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_11 залишити без
задоволення, касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника
ОСОБА_12 в його інтересах задовольнити частково, вирок
Апеляційного суду Одеської області від 3 листопада 2006 року щодо
ОСОБА_6 - змінити, пом'якшити призначене йому покарання до 10
років позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без зміни.
С У Д Д I:
Синявський О.Г. Таран Т.С. Пекний С.Д.
"з оригіналом згідно" Суддя Т.Таран