У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючої
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Федченка О.С. і Кармазіна Ю.М.,
за участю прокурора
Яковенко Р.I.,
захисника
ОСОБА_2,
виправданого
ОСОБА_3
і засудженого
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 03 квітня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та
касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1на вирок колегії суддів
судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Чернігівської області від 22 вересня 2005 року.
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 4
травня
2005 року
ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше не судиму,
засуджено:
- за ч. 3 ст. 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки, без
конфіскації майна;
- за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік;
- за ч. 3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження
волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_4 остаточно
призначено 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій
строком на 2 роки, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_4 звільнено
від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з
іспитовим строком 1 рік і покладенням на неї обов"язку,
передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_2,
раніше не судимого,
виправдано:
- за ч. 3 ст. 148-2, ст. 19 ч. 2 ст. 194 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
(1960 року) за недоведеністю його участі у вчиненні
злочинів;
- за ч. 2 ст. 167 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
(1960 року) за
відсутністю в діянні складу злочину.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_3,
раніше не судимого,
виправдано:
- за ст. 19, ч. 3 ст. 148-2, ст. 19, ч. 2 ст. 194 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
(1960 року) за недоведеністю його участі у вчиненні
злочинів.
Вироком колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Чернігівської області від 22 вересня 2005 року
зазначений вирок щодо ОСОБА_4, ОСОБА_1та ОСОБА_3 скасовано,
постановлено новий вирок, згідно з яким:
ОСОБА_4 визнано винною та призначено покарання:
- за ч. 3 ст. 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді 3 років позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих функцій строком на 2 роки;
- за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді 2 років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на 1 рік;
- за ч. 3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді 1 року
обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_4 остаточно
призначено 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій
строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_4 звільнено
від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з
іспитовим строком 1 рік і покладенням на неї обов"язку,
передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.
ОСОБА_1 визнано винним та призначено покарання:
- за ч. 3 ст. 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді 4 років позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки;
- за ч. 2 ст. 367 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з
виконанням організаційно-розпорядчих функцій, строком на 2 роки
без штрафу;
- за ст. 27 і ч. 3 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді 1
року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 остаточно
призначено 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій
строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1звільнено
від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з
іспитовим строком 1 рік і покладенням на нього обов"язку,
передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.
ОСОБА_3 виправдано за ст. 19, ч. 3 ст. 148-2 і ст. 19, ч. 2
ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
(1960 року) за недоведеністю його
участі у вчиненні злочинів.
Ухвалою колегії судів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України від 20 грудня 2005 року вирок скасовано,
а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
Ухвалою Верховного Суду України, прийнятою 26 січня 2007 року
на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах і
Військової судової колегії, вищевказана ухвала касаційного суду
скасована, а справа направлена на новий касаційний розгляд.
Суд установив, що ОСОБА_4, працюючи IНФОРМАЦIЯ_4, будучи
посадовою особою, у період із липня по жовтень 1999 року ухилилась
від сплати податків.
IНФОРМАЦIЯ_5 протягом липня 1999 року займалось реалізацією
паливно-мастильних матеріалів, за наслідками якої у підприємства
виникли податкові зобов'язання зі сплати податку на додану
вартість у сумі 91977 грн. Маючи мету ухилення від сплати
податків шляхом безпідставного завищення податкового кредиту з
податку на додану вартість, ОСОБА_4 вступила у змову з директором
IНФОРМАЦIЯ_5 ОСОБА_1, повідомила останнього про виникнення
податкових зобов'язань з ПДВ за липень 1999 року в сумі приблизно
85 000 грн, тобто в особливо великих розмірах, що більш ніж в 1000
разів перевищує встановлений законодавством неоподаткований
мінімум доходів громадян.
ОСОБА_1, працюючи директором IНФОРМАЦIЯ_5 та будучи
відповідальним за організацію бухгалтерського та податкового
обліку на підприємстві, повноту нарахування та сплати податків,
зборів до державного бюджету, складання звітності до податкової
інспекції, документів і відомостей, пов'язаних з обчисленням та
сплатою податків, неналежним чином виконував свої посадові
обов'язки через недбале ставлення до них. Протягом липня-жовтня
1999 року неналежно контролював діяльність головного бухгалтера
товариства ОСОБА_4, що призвело до того, що вона під час складання
декларації з податку на додану вартість за липень 1999 року в
порушення Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не врахувала операції по реалізації бензину А-80
комбінату "Астра" на суму 5159 грн 02 коп., не дорахувала
податкових зобов'язань із податку на додану вартість у розмірі
5939 грн 61 коп. із операцій по реалізації бензину А-80
IНФОРМАЦIЯ_6, безпідставно включила до складу податкового кредиту
ПДВ суму 4 грн 02 коп. із операції по придбанню у ВАТ "Укртелеком"
послуг на суму 24 грн 14 коп., а також суму 9 грн 95 коп. - з
операції по придбанню у ЗАТ "УТЕЛ" послуг на суму 59 грн 68 коп.,
чим занизила податкові зобов'язання зі сплати податку на додану
вартість в розмірі 6805 грн і, як наслідок, занизила об'єкт
оподаткування податком на додану вартість, що призвело до тяжких
наслідків. Декларацію з податку на додану вартість із завідомо
неправдивими відомостями ОСОБА_4 підписала від імені директора
ОСОБА_1 і 20 серпня 1999 року подала до ДПI у м. Чернігові.
Суд при розгляді справи дійшов висновку, що пред'явлене
ОСОБА_3 обвинувачення щодо його співучасті зі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у
підробці та використанні підроблених документів із метою ухилення
від сплати податків не знайшло підтвердження зібраними у справі
доказам, а тому виправдав ОСОБА_3 за недоведеністю його участі у
вчиненні злочинів.
ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 отримала від ОСОБА_1 незаповнені
бланки накладної та податкової накладної з відбитками печатки
IНФОРМАЦIЯ_6 про внесення до вказаних документів інформації щодо
придбання насосного обладнання з метою їх використання в
податковому обліку підприємства. ОСОБА_5, яка знаходилась у
вказаній квартирі, на прохання ОСОБА_4, не знаючи достовірної
цілі, заповнила надані їй накладну НОМЕР_1, податкову накладну
НОМЕР_2 про начебто отримання від IНФОРМАЦIЯ_6 насосного
обладнання на суму 510 000 грн 12 коп., у тому числі ПДВ в розмірі
85 000 грн, і передала їх ОСОБА_4
ОСОБА_4, використовуючи завідомо неправдиві документи, в
порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
безпідставно включила до
податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за
липень 1999 року суму податку на додану вартість в розмірі 85 000
грн, чим занизила об'єкт оподаткування податком на додану
вартість. Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за попередньою змовою
між собою ухилились від сплати податків на додану вартість на суму
85 000 грн, що призвело до ненадходження до державного бюджету
коштів в особливо великих розмірах, що більш ніж в 1000 разів
перевищує встановлений законодавством неоподаткований мінімум
доходів громадян.
Крім цього, ОСОБА_4 з метою ухилення від сплати податків, під
час складання декларації з податку на додану вартість за липень
1999 року не врахувала операції по реалізації бензину А-80
комбінату "Астра" на суму 5159 грн 02 коп., у тому числі ПДВ в
розмірі 859 грн 84 коп., а також не дорахувала податкових
зобов'язань із податку на додану вартість у сумі 5939 грн 61
коп. із операцій по реалізації бензину А-80 ТОВ "АПК" у липні 1999
року, чим занизила податкові зобов'язання з податку на додану
вартість на суму 6800 грн.
Також вона безпідставно включила до складу податкового
кредиту ПДВ на суму 4 грн 02 коп. із операції по придбанню у ВАТ
"Укртелеком" послуг на суму 24 грн 14 коп., а також суму 9 грн 95
коп. - з операції по придбанню у ЗАТ "УТЕЛ" послуг на суму 59 грн
68 коп.
Декларацію з податку на додану вартість за липень 1999 року
із завідомо неправдивими відомостями ОСОБА_4 підписала від імені
директора ОСОБА_1, скріпила печаткою і подала до Державної
податкової інспекції у м. Чернігові, чим склала та видала завідомо
неправдивий документ, що спричинило тяжкі наслідки, і умисно
ухилилась від сплати податку на додану вартість за липень 1999
року на загальну суму 91 805 грн.
У третьому кварталі 1999 року з метою ухилення від сплати
податку на прибуток ОСОБА_4 не включила до складу валових доходів
суму 4 299 грн від реалізації паливно-мастильних матеріалів
комбінату "Астра", не в повному обсязі відобразила реалізацію
бензину IНФОРМАЦIЯ_6 у липні 1999 року, в результаті чого
занизила валовий дохід підприємства на суму 26 698 грн, не
включила до складу валового доходу валютні курсові різниці за
серпень та вересень 1999 року в сумі 27 087 грн по розрахунках з
AT "Мажейко Нафта" (Литва), чим занизила валові доходи
підприємства на суму 61 100 грн. Крім цього, ОСОБА_4 у третьому
кварталі 1999 року безпідставно завищила валові витрати
підприємства на суму 579 411 грн.
Декларацію з податку на прибуток підприємства за третій
квартал 1999 року із завідомо неправдивими відомостями ОСОБА_4
підписала від імені ОСОБА_1, скріпила печаткою і подала до ДПI м.
Чернігова, чим склала та видала завідомо неправдивий документ, що
спричинило тяжкі наслідки, і ухилилась від сплати податку на
прибуток за третій квартал 1999 року на суму 114 822 грн.
На вирок подані касаційні подання прокурора і скарга
засудженого ОСОБА_1, в яких:
- прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_3
і направлення справи на новий апеляційний розгляд. Посилається на
те, що постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_3, суд не
врахував показань засуджених та свідків, які вони давали на
початку досудового слідства і в яких стверджували, що ініціатива
виписати фіктивну накладну з метою ухилитися від сплати податків
належала ОСОБА_3, який надав ОСОБА_4 бланки накладної і податкової
накладної з відбитками печатки IНФОРМАЦIЯ_6;
- засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а провадження у
справі закрити. Своє прохання вмотивовує тим, що, скасовуючи
виправдувальний вирок, суд апеляційної інстанції допустив
однобічність та неповноту, не дослідив доказів, які його
виправдовують, і не дав їм оцінки.
Вирок щодо ОСОБА_4 не оскаржується і на нього не внесено
касаційного подання.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який касаційне
подання підтримав і просив його задовольнити, а касаційну скаргу
засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, заперечення на
касаційне подання виправданого ОСОБА_3 і його захисника ОСОБА_2,
пояснення засудженого ОСОБА_1 на підтримання касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних
подання і скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне
подання підлягає задоволенню, а касаційна скарга - частковому
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 367 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підставою для скасування вироку є невідповідність висновків суду,
викладених у ньому, фактичним обставинам справи.
Вирок вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам
справи, коли суд не взяв до уваги докази, які могли істотно
вплинути на його висновки.
Як убачається із вироку апеляційного суду, обгрунтовуючи
винуватість ОСОБА_1 в інкримінованих злочинах, суд послався на
показання засудженої ОСОБА_4 і свідка ОСОБА_5 про те, що саме
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надали ОСОБА_4 договір купівлі-продажу
насосного обладнання, а також чисті бланки накладної та податкової
накладної, які були використані при складанні податкової звітності
IНФОРМАЦIЯ_5 для ухилення від сплати податку (т. 2, а. с. 1-3,
14-15; т. 8, а. с. 190 (зв.)-204).
Водночас, виправдовуючи ОСОБА_3, суд у вироку не навів
мотивів у частині несприйняття як доказів показань засудженої
ОСОБА_4 і свідка ОСОБА_5 про те, що саме той порадив занизити
об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Iз цією метою
він приніс прайс-листи на насосне обладнання, бланки накладної і
податкової накладної з відбитками печатки IНФОРМАЦIЯ_6.
Виправдовуючи ОСОБА_3, суд у вироку послався як на підставу
прийняття такого рішення - це те, що він не був членом
IНФОРМАЦIЯ_5 і його поради мали рекомендаційний характер.
Такий висновок суду не узгоджується з роз'ясненнями, що
містяться в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про
деякі питання застосування законодавства про відповідальність за
ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів"
від 8 жовтня 2004 року № 15, згідно з яким особи, які своїми діями
сприяли платникам податків (виконавцям злочину) в ухиленні від
сплати податків, несуть відповідальність як співучасники за ст. 27
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і тією частиною ст. 212 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, за якою кваліфіковані дії виконавця.
Не дотримавшись вищенаведеного роз'яснення, суд апеляційної
інстанції неправильно застосував кримінальний закон, внаслідок
чого його висновок про недоведеність участі ОСОБА_3 в
інкримінованих злочинах є поспішним і передчасним, а тому вирок
щодо нього, ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
щодо ОСОБА_4 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий
апеляційний розгляд.
При апеляційному розгляді суду необхідно вжити заходи для
перевірки як доводів апеляції прокурора, який брав участь у
розгляді справи судом першої інстанції, так і доводів касаційної
скарги засудженого ОСОБА_1 з метою постановлення у справі
законного, обгрунтованого і справедливого рішення.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора задовольнити, а касаційну скаргу
засудженого ОСОБА_1задовольнити частково.
Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Чернігівської області від 22 вересня 2005 року
щодо ОСОБА_4, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на
новий апеляційний розгляд у той же суд, але в іншому складі
суддів.
С у д д і:
Т.I. Присяжнюк О.С. Федченко Ю.М. Кармазін