У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
     головуючого
 
     Паневіна В.О.,
 
     суддів
 
     Коротких О.А. і Школярова В.Ф.,
 
     розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27  березня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на судові рішення щодо нього,-
 
                      в с т а н о в и л а :
 
     вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 13
вересня 2005 року
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1,
 
     раніше не судимого,
 
     засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  7  років
позбавлення волі  із  конфіскацією  половини  майна,  яке  є  його
власністю.
 
     Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від  13  грудня
2005 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
 
     Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого в
касаційному порядку не оскаржено.
 
     ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те,  що  він  11  січня
2004
 
     року близько 23-ї год. 30 хв. на вул. К. Карого в  м.  Рівне,
перебуваючи  в  автомобілі  "Мерседес"  д/н  НОМЕР_1,  що  належав
потерпілому ОСОБА_3,  за  попередньою  змовою  з  ОСОБА_2,  вчинив
розбій, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного
для життя і здоров'я потерпілого, заволодівши його грошима в  сумі
180 грн.
 
     У ніч на 20 січня 2004 року ОСОБА_1, на вул. Корольова  в  м.
Рівне,  перебуваючи  в  автомобілі  "Мерседес"  д/н  НОМЕР_2,   за
попередньою  змовою  з  ОСОБА_2,  вчинив,  поєднаний  з   погрозою
застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, розбій
на  власника  цього  автомобіля  ОСОБА_4.   Не   подолавши   опору
потерпілого, засуджені з місця вчинення злочину втекли.
 
     У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на  необгрунтованість
його засудження  за  епізодом  розбійного  нападу  на  потерпілого
ОСОБА_4., зазначаючи, що він до вказаного злочину  непричетний,  а
вирок суду в цій частині грунтується  на  суперечливих  показаннях
потерпілого та неперевірених судом доказах. Просить змінити вирок,
кваліфікувати  його  дії  за   епізодом   розбійного   нападу   на
потерпілого ОСОБА_3 за ч.1  ст.187  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          і  з
урахуванням усіх пом'якшуючих відповідальність обставин пом'якшити
призначене йому покарання  із  застосуванням  ст.  69  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Заслухавши   доповідь   судді   Верховного   Суду    України,
перевіривши матеріали кримінальної справи  та  обговоривши  доводи
касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав  для  внесення
справи на касаційний розгляд з метою перегляду постановлених у ній
судових рішень.
 
     Винність ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на  потерпілого
ОСОБА_4.  підтверджена  сукупністю  зібраних  по   справі,   вірно
оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів,
зокрема, послідовними показаннями цього потерпілого про  обставини
вчиненого щодо нього злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  даними  висновку
судово-медичної експертизи про характер та локалізацію спричинених
ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, іншими доказами.
 
     Уся сукупність  зібраних  по  справі  доказів  була  ретельно
проаналізована судом,  що  дало  можливості  дійти  обгрунтованого
висновку про доведеність винності ОСОБА_1  у  вчиненні  розбійного
нападу на ОСОБА_4. Тому викладені у скарзі засудженого доводи  про
незаконність його засудження за вказаним епізодом  колегія  суддів
вважає безпідставними.
 
     Кваліфікація  дій  ОСОБА_1  за  ч.2  ст.   187   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
         є правильною.
 
     Що стосується міри покарання, яка судом  обрана  ОСОБА_1,  то
воно  відповідає  вимогам  закону  і  призначено   з   урахуванням
характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних  про  особу
винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують  відповідальність
У даному випадку колегія  суддів  вважає,  що  призначене  ОСОБА_1
покарання  є  необхідним  й  достатнім  для  його  виправлення  та
попередження нових злочинів
 
     Підстав для застосування ст.  69  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          і
призначення покарання нижче від  найнижчої  межі,  передбаченої  в
санкції статті, про що просить ОСОБА_1 у касаційній скарзі, немає.
 
     Таким чином, не вбачаючи, передбачених ст.  398  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
         підстав для скасування або зміни судових  рішень  щодо
ОСОБА_1, та керуючись  ст.ст.  394-396  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,
колегія суддів,
 
                        у х в а л и л а :
 
     відмовити  у  задоволенні   касаційної   скарги   засудженого
ОСОБА_1.
 
     с у д д і :
 
     Паневін В.О. Коротких О.А. Школяров В.Ф.