У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Редьки А.I.,
суддів
Заголдного В.В., Мороза М.А.,
за участю прокурора
Сухарєва О.М.
захисника
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні 29 березня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1
на постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.
Вироком Сколівського районного суду Львівської області від 27
лютого 2006 року
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати
матеріально-відповідальні посади в лісовому господарстві строком 2
роки, за ч. 2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати
матеріально-відповідальні посади в лісовому господарстві строком 2
роки 6 місяців, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів остаточно визначено покарання 5 років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати
матеріально-відповідальні посади в лісовому господарстві строком 2
роки 6 місяців.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на
відшкодування матеріальної шкоди 33 363 грн. 20 коп.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 травня
2006 року вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він
працюючи з 2 травня 2004 року на посаді лісничого Сколівського
лісництва не забезпечив контроль за ввіреним йому обходом № 2 на
час перебування на лікарняному лісника цього обходу ОСОБА_3. У
результаті на зазначеному обході сталася незаконна вирубка 53
цінних дерев вартістю 33363 грн., яку ОСОБА_2 виявив і
проклеймував, але не задокументував.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 просить змінити судові
рішення і закрити кримінальну справу щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за відсутністю в діянні складу злочину. Указує на
неправильне застосування кримінального закону. Вважає, що в діях
ОСОБА_2 відсутній склад злочину за ч. 2 ст. 364 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім цього, зазначає, що при призначенні покарання не
враховано усі пом'якшуючи обставини та дані про особу засудженого.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
захисника ОСОБА_1, який підтримав доводи скарги, думку прокурора
про часткове задоволення касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів
вважає, що вона підлягає задоволенню частково.
Висновки судів першої та апеляційної інстанції про
доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні службової недбалості
грунтуються на викривальних показаннях самого засудженого, інших
об'єктивних доказах, які належно перевірені, у касаційній скарзі
не оспорюються і колегією суддів під сумнів не ставляться.
Що ж стосується рішення судових інстанцій про винуватість
засудженого у вчиненні службового зловживання, яке спричинило
тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
), то з ним
погодитись не можна.
За змістом закону зловживання службовим становищем може
кваліфікуватися за ч. 2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
лише за
умови, що тяжкі наслідки. настали безпосередньо в результаті дій
службової особи, тобто коли між діями такої особи і тяжкими
наслідками, що настали, є причинний зв'язок.
Як убачається з матеріалів справи і на це послався суд у
вироку, ОСОБА_2 не був причетний до незаконної порубки лісу. Він
виявив порубку 53 цінних дерев, але не задокументував цих фактів.
При цьому, зробивши клеймування місць порубаних дерев, ОСОБА_2 у
такий спосіб фактично приховав незаконну порубку. Зазначені дії у
даному конкретному випадку за своїми ознаками утворюють службове
зловживання, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом
державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб і
мають кваліфікуватися за ч. 1 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За таких обставин судові рішення у частині засудження ОСОБА_2
підлягають зміні, а дії засудженого перекваліфікації з ч. 2 на ч.
1 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того, із матеріалів справи убачається, що при
призначенні ОСОБА_2 покарання суд усупереч вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
не врахував дані про особу засудженого,
зокрема те, що він є учасником бойових дій в Афганістані,
нагороджений медалями й грамотою, має на утриманні непрацездатних
батьків похилого віку, які потребують стороннього догляду, та стан
його здоров'я.
На думку колегії суддів, зазначені обставини пом'якшують
покарання ОСОБА_2 й істотно знижують ступень тяжкості вчиненого
ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Тому і з урахуванням особи винуватого, колегія суддів вважає за
необхідне застосувати щодо нього ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Сколівського районного суду Львівської області від 27
лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області
від 16 травня 2006 року щодо ОСОБА_2 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 із ч. 2 ст. 364 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 1 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначити
йому за цим законом один рік обмеження волі з позбавленням права
обіймати матеріально-відповідальні посади в лісовому господарстві
на два роки
Пом'якшити покарання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 367 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
одного року шести місяців позбавлення волі з позбавленням права
обіймати матеріально-відповідальні посади в лісовому господарстві
на два роки, а на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів призначити йому остаточно покарання один рік
шість місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати
матеріально-відповідальні посади в лісовому господарстві на два 2
роки.
У решті судові рішення залишити без зміни.
С у д д і :
Редька А.I. Заголдний В.В. Мороз М.А.