У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Коновалова В.М.,
суддів Лавренюка М.Ю., Селівона О.Ф.
розглянула в судовому засіданні 29 березня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та
касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Комінтернівського
районного суду Одеської області від 23 березня 2005 року та ухвалу
колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного
суду Одеської області від 20 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Одеси, такого, що не має судимості
згідно зі ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 310
та ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і призначено йому
покарання:
- за ч. 2 ст. 310 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- 5 років
позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- 8 років
позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено 8 років позбавлення волі з
конфіскацією 1/2 майна, яке є його власністю.
Прийнято рішення щодо речових доказів.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2006 року вирок
щодо ОСОБА_1 змінено: виключено із вступної частини вироку
відомості про судимість ОСОБА_1 і постановлено вважати його таким,
що згідно зі ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не має судимості;
перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 310 на ч. 1 ст. 310 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначено йому за цим законом покарання 3
роки обмеження волі; на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 310 та ч. 2 ст. 307 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, остаточно призначено ОСОБА_1 8 років
позбавлення волі з конфіскацією 1/2 майна, яке є його власністю. В
решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
З урахуванням змін, внесених до вироку апеляційним судом,
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.
Навесні 2004 року ОСОБА_1 на городі за місцем свого
проживання по АДРЕСА_1 незаконно посіяв і вирощував коноплі та в
період з травня по серпень 2004 року культивував їх. 1 вересня
2004 року під час обшуку за вищезазначеною адресою працівниками
міліції було виявлено і вилучено 205 кущів зростаючих конопель,
які згідно з висновком хіміко-біологічної експертизи є рослинами
конопель, містять тетрагідроканнабінол і можуть бути використані
для виготовлення наркотичного засобу - канабісу.
У серпні 2004 року ОСОБА_1 в саду біля с. Онискове
Комінтернівського району Одеської області незаконно зібрав у
невстановленій кількості стебла і листя дикорослих конопель,
переніс їх до місця свого проживання по АДРЕСА_1, де висушив і
частину рослин подрібнив, виготовивши таким чином з метою збуту
особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану
висушену) загальною вагою 3183 г, яку зберігав за вищезазначеною
адресою до 1 вересня 2004 року, коли її було виявлено і вилучено
під час обшуку працівниками міліції.
У касаційному поданні ставиться питання про скасування
постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень в частині його
засудження за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і направлення
справи в цій частині на нове розслідування у зв'язку із тим, що,
на думку прокурора, дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 307
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки він незаконно придбав, виготовив
і зберігав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб в
особливо великих розмірах. Крім того, у касаційному поданні
зазначається, що неправильна кваліфікація дій ОСОБА_1 призвела до
призначення йому покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого
ним злочину внаслідок м'якості.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1
просить переглянути вирок та ухвалу. Мотивує тим, що кримінальну
справу щодо нього сфабриковано, а її матеріали сфальсифіковано,
досудове та судове слідство проведено неповно, однобічно і
упереджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам
справи. Вважає, що його дії слід кваліфікувати за ст. 309 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки вилучені у нього під час
несанкціонованого обшуку коноплі є дикорослими і використовувались
ним для особистого вжитку без мети збуту. Посилається, що
внаслідок неправильної кваліфікації його дій призначене йому
покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та його
особі внаслідок суворості, а при його призначенні суд залишив поза
увагою перебування на його утриманні неповнолітніх дітей та
безпідставно врахував як обтяжуючі покарання обставини невизнання
ним вини та вчинення дій, предметом яких були наркотичні засоби в
особливо великих розмірах. Зазначає про істотне порушення вимог
кримінально-процесуального закону, в тому числі його права на
захист, на фіксування перебігу судового процесу технічними
засобами, на виступ у дебатах та на ознайомлення з матеріалами
справи і з протоколом судового засідання, а також про застосування
до нього незаконних методів слідства. Вказує, що йому не вручено
копію вироку, не розглянуто його зауваження на протокол судового
засідання та не повідомлено про дату розгляду справи в
апеляційному суді, який не перевірив доводи його апеляції і виніс
немотивовану ухвалу про залишення її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних подання і скарги, колегія суддів
вважає, що в їх задоволенні необхідно відмовити.
Так, згідно з ч. 1 ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
касаційний
суд не перевіряє вироки місцевих судів щодо неповноти і
однобічності досудового та судового слідства, а також
невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, тому
колегія суддів виходить з обставин, установлених судом.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено,
підтверджується дослідженими судом у встановленому законом порядку
та викладеними у вироку доказами, а саме: даними протоколу обшуку,
проведеного на підставі постанови Комінтернівського районного суду
Одеської області від 01.09.2004 р., згідно з якими за місцем
проживання ОСОБА_1 було виявлено і вилучено насіння конопель, 205
зростаючих на городі кущів конопель та подрібнену речовину
рослинного походження темно-зеленого кольору, яка згідно з
висновком хіміко-біологічної експертизи є особливо небезпечним
наркотичним засобом - канабісом (марихуаною висушеною) загальною
вагою 3183 г; даними протоколу добровільної видачі ОСОБА_2
інвентаря, за допомогою якого ОСОБА_1 виготовляв наркотичні
засоби, та поліетиленових пакетів для їх фасування; даними
протоколу огляду місця події про те, що за місцем проживання
ОСОБА_1 на ділянці городу розміром 14 на 15 м зростають посаджені
рядками 205 кущів конопель; показаннями свідка ОСОБА_2 про те, що
цю ділянку городу засіяв коноплями її співмешканець ОСОБА_1,
культивував їх, на прохання знищити не реагував; показаннями
свідкаОСОБА_3, який бачив на городі у ОСОБА_1 зростаючі у великій
кількості кущі конопель, город в цій частині був доглянутий, а
також показаннями його та свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про те, що
ОСОБА_1 пригощав їх марихуаною і цікавився про справлений нею
ефект, при цьому ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що сам
ОСОБА_1 марихуану не курив; даними довідки Комінтернівської ЦРЛ
про те, що ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, а
також сукупністю інших доказів у справі, які узгоджуються між
собою.
Підстав для обмови ОСОБА_1 свідками, а також для сумніву в
об'єктивності вищезазначених доказів з матеріалів справи не
вбачається.
Про умисел ОСОБА_1 на збут наркотичного засобу свідчить і
кількість виявленого у нього наркотичного засобу, частину якого
було розфасовано, а також те, що сам він цього наркотичн ого
засобу не вживав.
Таким чином, спростовуються доводи у касаційній скарзі
засудженого ОСОБА_1 про те, що коноплі виросли у нього на городі
довільно і він використовував їх для особистого вжитку.
Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 310 та ч. 2 ст. 307 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано вірно.
Твердження у касаційному поданні прокурора про неправильну
кваліфікацію органами досудового слідства і судом дій ОСОБА_1 за
ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у зв'язку із тим, що їх
предметом були наркотичні засоби в особливо великих розмірах, що є
кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 3 цієї статті, не
може бути підставою для скасування вироку, оскільки відповідно до
вимог ст. 275 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
розгляд справи в суді
провадиться тільки в межах пред'явленого підсудному обвинувачення,
а справа надійшла до суду з обвинуваченням ОСОБА_1 у цій частині
за ч. 2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, прокурор, який брав участь
у розгляді справи судом першої інстанції, підтримав таке
обвинувачення і своїм правом змінити обвинувачення або заявити
клопотання про направлення справи на додаткове розслідування для
пред'явлення обвинувачення про вчинення більш тяжкого злочину не
скористався.
Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням ступеня тяжкості вчинених ним
злочинів, його особи, в тому числі і перебування на його утриманні
неповнолітньої дитини, та конкретних обставин справи і вважати
його необгрунтовано завищеним підстав не вбачається.
Посилання у скарзі засудженого про те, що суд, призначаючи
йому покарання, безпідставно врахував як обтяжуючі покарання
обставини невизнання ним вини та вчинення дій, предметом яких були
наркотичні засоби в особливо великих розмірах, є надуманими,
оскільки з вироку щодо ОСОБА_1 убачається, що обтяжуючих йому
покарання обставин судом не встановлено.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які могли б бути підставою для скасування або зміни постановлених
у даній справі судових рішень, не виявлено.
Наведені у касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи про порушення
його права на захист є безпідставними, оскільки з матеріалів
справи видно, що під час досудового слідства йому в установленому
законом порядку роз'яснювались його процесуальні права, в тому
числі і право мати захисника, але він не виявив бажання
скористатись цим правом (а. с. 29, 54), а при розгляді справи в
суді першої інстанції захист його інтересів здійснювала адвокат
ОСОБА_6.
Твердження у скарзі ОСОБА_1 про порушення вимог
кримінально-процесуального закону щодо фіксування перебігу
судового процесу технічними засобами, обов'язковості надання йому
права виступити у дебатах та про залишення без розгляду його
зауважень на протокол судового засідання є надуманими та
спростовуються даними, які є у матеріалах справи.
Так, з матеріалів справи убачається, що клопотання ОСОБА_1
про фіксування перебігу судового процесу технічними засобами було
задоволено (а.с. 143, 143 зв.), під час виступу в дебатах він не
визнав своєї вини і надав суду свою промову в письмовій формі (а.
с. 162, 162 зв.), а його зауваження на протокол судового засідання
було розглянуто за його участю і відхилено постановою
Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 грудня
2005 року (а. с. 223-227).
Посилання ОСОБА_1 у скарзі на те, що його не ознайомлено з
матеріалами кримінальної справи та з протоколом судового
засідання, не можна визнати обгрунтованими.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 за участю захисника
ознайомився з матеріалами справи 24 вересня 2004 року при
виконанні вимог ст. 218 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, про що свідчить
відповідний протокол з його підписом та підписом його захисника
(а. с. 95), а також ознайомився з матеріалами справи в суді, що
підтверджується його розпискою (а. с. 117), а після постановлення
вироку ознайомився з матеріалами справи і протоколом судового
засідання на 141 аркушах справи, а від ознайомлення з рештою 28
аркушами відмовився, про що свідчать його розписка (а. с. 175) та
акти помічника судді (а. с. 179, 182).
Згідно з розпискою, яка міститься в матеріалах справи на а.
с. 166, ОСОБА_1 отримав копію вироку щодо нього 24 травня 2005
року.
Фактів упередженого ставлення суду до ОСОБА_1, перевіркою
матеріалів справи не встановлено.
Навпаки, суд виключив із пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення
епізоди збуту ним наркотичних засобів ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5,
вмотивувавши це рішення у вироку, що свідчить про об'єктивний
розгляд справи судом.
Апеляційний суд розглянув справу за участю засудженого
ОСОБА_1 і залишив його апеляцію, доводи якої аналогічні доводам
касаційної скарги, без задоволення, навівши в ухвалі докладні
мотиви такого рішення, з яким погоджується і колегія суддів.
Дані, які б свідчили про застосування до ОСОБА_1 незаконних
методів слідства, в матеріалах справи відсутні. До того ж, він не
заявляв про це під час розгляду справи судами першої та
апеляційної інстанцій.
Даних про фальсифікацію матеріалів справи, на що посилається
засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі, не виявлено і, крім
того, доводи такого змісту мають перевірятись відповідним
прокурором і за певних умов можуть бути підставою для перегляду
судових рішень в порядку виключного провадження.
Таким чином, підстав для призначення кримінальної справи до
касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь
у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та касаційної
скарги засудженого ОСОБА_1 у кримінальній справі щодо нього
відмовити.
Судді:
Коновалов В.М. Лавренюк М.Ю. Селівон О.Ф.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф. Селівон