Ухвала
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Філатова В.М.,
суддів за участі прокурора Кармазіна Ю.М. та Гриціва М.І.,
Колесниченка О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора
Донецької області на постанову щодо ОСОБА_1,
встановила:
постановою Кіровського районного суду м. Донецька від 29 грудня
2005 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, засудженого вироком
судової колегії у кримінальних справах апеляційного суду
Донецької області від 9 серпня 2002 року ОСОБА_1 за ч. 6 ст.19,
94, пп. г, і, з ст. 93, ч. 2 ст.17, пп. г, і, з ст. 93 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року, ч. 1 ст. 263 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
2001 року до позбавлення волі строком на 13
(тринадцять) років, звільнено від цього покарання за хворобою на
підставі ст. 84 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За постановою суду, звільнення ОСОБА_2 від покарання було
прийнято на підставі комісійного висновку про медичне обстеження
засудженого №ІНФОРМАЦІЯ_1 року, за яким у нього виявлено
невиліковне захворювання органів травлення, зазначеного в п.10.1
Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди
матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування
покарання ( z0155-00 ) (z0155-00)
, затвердженого наказом Державного
департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства
охорони здоров'я України 18 січня 2000 року № 3/6 (далі
Переліку), та з урахуванням тяжкості вчиненого ним злочину,
даних про особу та інших обставин справи.
В апеляційному порядку постанова суду не переглядалась.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне
застосування кримінального закону та істотні порушення
кримінально-процесуального закону, просить постанову скасувати,
а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора Колесниченка О.В. про задоволення подання з наведених
у ньому підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 84 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд, якщо
встановить, що особа після постановлення вироку захворіла на
тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покаранню, то з
урахуванням тяжкості вчиненого нею злочину, характеру
захворювання, відомостей про її особу та інших обставин, може
звільнити її від подальшого відбування покарання.
Як видно з матеріалів справи, розглядаючи подання заступника
начальника Донецької виправної колонії № 124 про звільнення за
хворобою ОСОБА_1, суд виходив з висновку про медичне обстеження
останнього від ІНФОРМАЦІЯ_1, його характеристики з місця
відбування покарання та відомостей про вчинений ним злочин
(а.с.7, 2, 3, 8-13). Із сукупності цих даних судом було
встановлено, що на шостому році відбування покарання з
призначених йому 13 (тринадцяти) років позбавлення волі в
ОСОБА_1 виявлено тяжке захворювання кишківника з вираженим
синдромом порушення всмоктування в стадії кахексії, наявність
якого відповідно до п.10.1 Переліку є підставою для звільнення
від подальшого відбування покарання. За місцем відбування
покарання засудженого охарактеризували позитивно, відзначили
наявність у нього декількох заохочень.
З протоколу судового засідання видно, що ніхто з учасників
судового засідання не поставив під сумнів висновки лікарської
комісії, зокрема, факт та час виявлення в ОСОБА_3 тяжкої
хвороби, її діагноз та належність до переліку захворювань, які є
підставою для звільнення від подальшого відбування покарання.
Також не було будь-яких заперечень щодо характеристики особи
останнього та даних про вчинений ним злочин і строк відбутого
покарання.
З урахуванням цих даних судом було прийнято рішення, яке
відповідало фактичним обставинам справи і ґрунтувалось на
вимогах закону.
Тому наведені в касаційному поданні прокурора твердження про
поверховість судового розгляду справи та невмотивованість
оскаржуваної постанови є необґрунтованими, а відтак не можуть
бути підставою для її скасування.
Зокрема, колегія суддів не може погодитись з міркуваннями
прокурора щодо не проведення судово-медичної експертизи
правильності висновків лікарської комісії, оскільки, як видно з
матеріалів справи, для цього не було приводів і, крім того,
ніхто з учасників судового розгляду справи не вказував на
сумнівність даних цього висновку і у зв'язку з цим не заявляв
клопотання про їх експертизу.
Не применшує правильність висновків постанови суду посилання
прокурора на оперативність направлення до суду подання про
звільнення засудженого від відбування покарання за хворобою
(через місяць), оскільки за ст. 84 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
прийняття рішень такого характеру залежить від тяжкості хвороби,
спроможності засудженого за станом здоров'я надалі відбувати
покарання з цією хворобою та інших обставин, однак не залежить
від часу виявлення хвороби та її тривалості.
Не викликають сумнівів також твердження касаційного подання про
початкову незгоду з висновком лікарської комісії її начальника
ОСОБА_4., оскільки таких даних у матеріалах справи немає і крім
того, у висновку лікарської комісій є підписи всіх її членів, у
тому числі й лікаря ОСОБА_4.
Колегія суддів не погоджується з думкою прокурора про те, що
відповідно до вимог ст. 408 КПК України ( 1003-05 ) (1003-05)
суд не може
звільнити засудженого від відбування покарання за хворобою до
спливу строку на оскарження, оскільки ця норма регламентує
порядок розгляду та оскарження подібних постанов, між тим не
містить заборони звернення їх до виконання відразу після
постановлення.
Керуючись ст.ст. 394-395 КПК України ( 1003-05 ) (1003-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора
Донецької області.