У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
Головуючого
Філатова В.М.,
суддів
Кармазіна Ю.М., Гриціва М.I.
за участю прокурора
Опанасюка О.В.
захисника
ОСОБА_2
та засудженого
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Мелітопольського міськрайонного суду від 31.01.2006 р. та
ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16.05.2006
р..
Цим вироком
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1народження, громадянин України, раніше
несудимий
засуджений за ст. 239 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
обмеження волі без позбавлення права займати певні посади.
На підставі ст. 1 п. "б" Закону України "Про амністію"
( 2591-15 ) (2591-15)
від 31.05.2005 р. засуджений ОСОБА_1 звільнений від
відбування покарання.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від
16.05.2006 р. вирок суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те,
що з травня 2003 р. по 15 квітня 2004 р., будучи технічним
директором ТОВ "Мелітопольський ливарний завод", порушив
спеціальні правила в сфері обігу з відходами - при відсутності
спеціального дозволу на розміщення відходів, самовільно
організував складування формувального піску і шлаку ливарного
виробництва, тобто промислових відходів підприємств на земельній
ділянці, яка знаходиться у комунальній власності територіальної
громади м. Мелітополя і розташована поблизу території ТОВ
"Мелітопольський ливарний завод" за адресою: АДРЕСА_1, що
призвело до забруднення земель відходами та спричинило тяжкі
наслідки - шкоду на суму 1781850 грн..
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування
постановлених по справі судових рішень із закриттям провадження по
справі за відсутністю події злочину, оскільки вважає, що в основу
вироку було покладено висновок судово-екологічної експертизи, яка
проведена особою, яка не мала на це повноваження. У скарзі
засуджений наводить доводи того, що за висновками спеціалістів
Державного управління екології та природних ресурсів в
Запорізькій області встановлено, що в даному випадку дійсно
відбулося засмічення земельної ділянки, а не забруднення і при
розрахунку розміру шкоди експертом були допущені помилки при
застосуванні коефіцієнту забруднення (завищено у 100 разів) та
визначенні грошової оцінки земельної ділянки (заниження в 2 рази).
У доповненні до касаційної скарги засуджений просить
скасувати постановлені по справі рішення та закрити провадження по
справі на підставі ст. 6 п.2 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за
відсутністю в його діях складу злочину, вважаючи, що експертом
неправильно визначений розмір шкоди і дійсний розмір шкоди. на
думку засудженого, становить лише 32 895, 7 грн..
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1,
адвоката ОСОБА_2, які підтримали скаргу, прокурора, який вважав
судові рішення законними, доповідача, розглянувши матеріали
справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає до частково
задоволення.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підставами для скасування вироку чи постанови є, зокрема істотне
порушення кримінального процесуального закону.
Як видно із матеріалів кримінальної справи ОСОБА_1
засуджений за забруднення земель, що спричинило тяжкі наслідки.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в п. 5 Постанови Пленуму
Верховного Суду України № 17 від 10 грудня 2004 року "Про судову
практику у справах про злочини та інші правопорушення проти
довкілля" під тяжкими наслідками, які передбачені як кваліфікуюча
ознака ч. 2 ст. 239 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
слід розуміти зокрема:
істотне порушення екологічної обстановки в регіоні (місцевості),
неможливість відтворити протягом тривалого часу ті чи інші
природні об'єкти або використовувати природні ресурси в певному
регіоні, заподіяння матеріальної шкоди в особливо великих
розмірах.
Як вбачається із вироку, місцевий суд, засудивши ОСОБА_1 за
забруднення земельної ділянки відходами виробництва, визнав
доведеним, що його діями завдано державі тяжких наслідків,
оскільки розмір шкоди оцінений судово-екологічною експертизою в 1
781 850 грн.
Iз кримінальної справи видно, що судово-екологічну експертизу
проводив начальник відділу державного екологічного контролю за
використанням земельних ресурсів і надр - ОСОБА_3 за спеціальністю
інженер геолог, який не займався по роду роботи судово-експертною
діяльністю, не мав і ліцензії на проведення судово-екологічної
експертизи.
За таких обставин суду необхідно було належним чином
перевірити фахові знання ОСОБА_3 та встановити чи відповідають
вони вимогам ст. 5, 6 Закону "Про екологічну експертизу"
( 45/95-ВР ) (45/95-ВР)
і призначити повторну екологічну експертизу,
враховуючи, що засуджений категорично заперечував факт забруднення
та розмір завданих його діями збитків.
Відмова суду в проведенні повторної експертизи за
клопотанням адвоката засудженого на думку судової колегії була
належним чином не обгрунтована та непереконлива.
Як видно із матеріалів, які надані ОСОБА_1 в суд касаційної
інстанції, земельна ділянка, на яку вивозились відходи, в чому
обвинувачується засуджений, не забруднена, а засмічена, що
розрахунок розміру збитків, завданих державі на підставі
екологічної експертизи проведеній ОСОБА_3 виконано невірно (лист
державної екологічної інспекції Міністерства охорони навколишнього
природного середовища України № 9/2-12к-3Б2 від 14 червня 2006
року).
Таким чином, оскільки дії засудженого кваліфіковані за ч. 2
ст. 239 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на підставі висновку
судово-екологічної експертизи, яка проведена з недотриманням вимог
ст. ст. 75, 77 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
та не є достатньо науково
обгрунтована, вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальна
справа - направленню на повний судовий розгляд.
Оскільки суд апеляційної інстанції не виправив помилку
місцевого суду, то підлягає скасуванню і ухвала апеляційного суду.
Твердження апеляційного суду про те, що діями засудженого
було змінено природні властивості землі на ділянці 240 кв. м., що
призвело до її деградації, неможливості використання за
призначенням, що таке забруднення створило небезпеку оточуючому
середовищу і в зв'язку з цим потягло за собою тяжкі наслідки не
може бути взято до уваги, оскільки місцевим судом дані факти не
встановлені, а апеляційний суд прийшов до таких висновків без
дослідження доказів по справі в судовому засіданні.
Крім того як вбачається із матеріалів кримінальної
справи ОСОБА_1 в цьому не обвинувачувався.
Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
У х в а л и л а :
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької
області від 31 січня 2006 року та ухвалу апеляційного суду
Дніпропетровської області від 16 травня 2006 року щодо
ОСОБА_1скасувати, а кримінальну справу направити в місцевий суд на
новий судовий розгляд в іншому складі суддів.
С У Д Д I :
Кармазін Ю.М. Філатов В.М. Гриців М.I.