ВЕРХОВНИй СУД УКРАЇНИ
у х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів палати Верховного Суду України
з кримінальних справ у складі:
головуючого - Синявського О.Г.
суддів - Таран Т.С., Пекного С.Д.
за участю прокурора - Яковенко Р.I.
захисника - ОСОБА_8
засудженого ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2007
року справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 в його інтересах на вирок
Апеляційного суду Одеської області від 3 листопада 2006 року, яким
љ
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1народження, громадянин України,
уродженець АДРЕСА_1, житель АДРЕСА_2, з середньою освітою,
одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, непрацюючий,
раніше не судимий, -
засуджений за п.1,12 ч.2 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 13
років позбавлення волі.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2
50000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Вирішено також питання щодо речових доказів по справі.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 21 жовтня 2001 року, в
АДРЕСА_3, при обставинах встановлених судом і викладених у вироку,
вчинив умисне вбивство ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою з
ОСОБА_6 та ОСОБА_7, засудженими за цей злочин вироком Одеського
Апеляційного суду 16.05.2005 р.
У касаційних скаргах:
потерпіла ОСОБА_2 просить вирок суд щодо ОСОБА_1 скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд, в зв'язку з м'якістю
призначеного йому покарання;
захисник ОСОБА_3 просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд, в зв'язку з порушенням
права засудженого на захист та упередженість суду при розгляді
його справи, вирок суду обгрунтовано доказами, отриманими без
участі ОСОБА_1, розгляд справи щодо нього носило формальний
характер, а наявним у справі доказам суд не дав належної оцінки;
засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду щодо нього скасувати, в
зв'язку з неповнотою, необ'єктивністю та односторонністю судового
слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам
справи, зазначає також, що судом не взято до уваги його показання
та інші докази по справі, які вказують на його невинуватість,
фактично питання про обставини вбивства потерпілих та його участь
у цьому було визначено попереднім вироком суду щодо ОСОБА_2 та
ОСОБА_7
Заслухавши у судовому засіданні -
доповідь судді Верховного Суду України;
засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_8, які підтримали
поданні в інтересах засудженого касаційні скарги, засуджений
просив про скасування вироку щодо нього з направленням справи на
додаткове розслідування або пом'якшити покарання, вказує, що
наміру убивати потерпілих не мав і попередньої змови між ними не
було, однак щиро кається у тому, що став причетним до вбивства,
захисник та засуджений просили також касаційну скаргу потерпілої
ОСОБА_2 як необгрунтовану залишити без задоволення;
міркування прокурора, який не підтримав касаційні скарги
потерпілої ОСОБА_2, засудженого та захисника ОСОБА_3 в його
інтересах, просив про залишення їх без задоволення, а вироку суду
щодо ОСОБА_1 - без зміни;
перевіривши матеріали справи та доводи касаційних скарг,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга потерпілої не підлягає
задоволенню, а касаційні скарги засудженого та його захисника
підлягають частковому задоволенню.
Суд вірно встановив фактичні обставини вчинення злочину та
обгрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в
умисному вбивстві двох осіб за попередньою змовою з раніше
засудженими за цей злочин ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Доводи касаційних скарг засудженого та його захисника про
недоведеність вини ОСОБА_1 в умисному вбивстві потерпілих
спростовується сукупністю зібраних, в установленому порядку
досліджених, детально викладених у вироку та належно оцінених
судом доказів.
Сам засуджений ОСОБА_1 не заперечував, що у нього з ОСОБА_6
та ОСОБА_7 була розмова про необхідність з'ясування стосунків з
ОСОБА_4, з цією метою вони втрьох встановлювали місце знаходження
потерпілого, супроводжували його та ОСОБА_9а до безлюдного та
темного місця, не виказуючи своєї присутності, при цьому він мав
із собою монтировку, яку взяв біля кафе у знайомого водія, не
заперечував, що в ході самого конфлікту, коли він та ОСОБА_9
тримали один одного за одяг, ОСОБА_6 наніс потерпілому удар
сокирою по голові.
На досудовому слідстві і в судовому засіданні раніше
засуджений ОСОБА_7 пояснював, що на прохання ОСОБА_6 та ОСОБА_1
він погодився розібратися з односельчанином ОСОБА_4 і з цією
метою ОСОБА_1 взяв монтировку, а ОСОБА_6 - сокирку. Вони
встановили місце перебування ОСОБА_4, дочекались поки він вийшов з
бару, втрьох наздогнали його та ОСОБА_9а в темному перевулку і
стали з'ясовувати стосунки. ОСОБА_9 намагався втекти, тому ОСОБА_6
та ОСОБА_1 побігли за ним, а він продовжував боротьбу з ОСОБА_4, в
ході якої вони попадали на землю. В цей час повернулися ОСОБА_6
та ОСОБА_1 і стали бити ОСОБА_4, при цьому ОСОБА_6 наносив
потерпілому удари сокирою по голові, поранивши і йому - ОСОБА_7,
кисть правої руки.
Нанесення ударів сокирою по голові обом потерпілим не
заперечував і засуджений ОСОБА_6
За висновком судово-медичної експертизи смерть потерпілих
ОСОБА_4 та ОСОБА_9а наступила внаслідок відкритої черепно-мозкової
травми з ушкодженнями речовини головного мозку у вигляді чисельних
рублених ран в області голови обох потерпілих (т.2,
а.с.5-13,21-24).
Суд обгрунтовано визнав найбільш достовірними показання
засудженого ОСОБА_7 щодо обставин вчинення вбивства ОСОБА_4 та
ОСОБА_9а, оскільки вони об'єктивно підтверджуються іншими доказами
по справі, а саме: вищезазначеними висновками судово-медичних
експертиз про характер, локалізацію та механізм спричинення
тілесних ушкоджень потерпілим, даними протоколу огляду місця
події, в ході якого було виявлено труп ОСОБА_9а, монтировка та
інші сліди злочину, такі показання підтверджуються також іншими
доказами по справі, які суд детально виклав у вироку і дав їм
належну оцінку.
Відповідно до вимог ст.28 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, злочин
вважається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, які
заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про його спільне
вчинення.
Судом встановлено, що засудженні заздалегідь домовились про
вчинення злочину і виконали всі необхідні підготовчі дії для
реалізації свого умислу, зокрема: озброїлись монтировкою та
сокирою і кожен з них знав про наявність цих предметів для
нанесення ударів потерпілим, встановили місце перебування
потерпілих і супроводжували їх до місця найбільш сприятливого для
нападу, їх дії були цілеспрямованими, узгодженими і такими, що
доповнювали одне одного. Про наявність умислу саме на вбивство
свідчать ті обставини, що з участю ОСОБА_1 були підготовленні такі
знаряддя для нанесення тілесних ушкоджень, застосування яких,
зокрема сокири, заздалегідь ставило життя потерпілих під загрозу.
Саме сокирою потерпілим наносились удари в значній кількості і з
великою силою в життєво важливий орган - голову, смерть
потерпілого ОСОБА_9а наступила миттєво, а ОСОБА_4 - через короткий
проміжок часу. З аналізу показань засуджених убачається, що
безпосередньо при нападі на потерпілих, кожен з них, в тому числі
і засуджений ОСОБА_1, виконував такі дії і в такому об'ємі, що був
необхідним та достатнім для досягнення злочинного результату і
його було досягнуто, тому суд обгрунтовано дійшов висновку про
доведеність його вини в умисному вбивстві двох осіб за попередньою
змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1, який заперечує попередню
змову на умисне вбивство потерпілих, вказуючи при цьому, що
монтировку він брав не для убивства потерпілих, а для того, щоб
полагодити колесо автомобіля, що підтверджується протоколом огляду
його автомобіля, в ході якого було виявлено ушкодження шини, що цю
монтировку він викинув на прохання потерпілого ОСОБА_9а, її було
виявлено на місці події і на ній відсутні сліди крові потерпілих,
а у потерпілих не виявлено тілесних ушкоджень, які могли бути
нанесенні монтировкою, спростовуються як вищенаведеними, так і
іншими доказами по справі.
Зокрема, сам засуджений пояснював, що шину на його автомобілі
було пошкоджено коли вони уже після вбивства ї хали із АДРЕСА_1 Це
вказує на відсутність потреби ще до вбивства брати інструмент для
ремонту автомобіля, а не з іншою метою. Крім того засуджений
ОСОБА_6 пояснював, що коли вони залишали місце події, то ОСОБА_1
говорив, що загубив монтировку, намагався її знайти але не зміг,
бо було темно.
Такі показання засуджений ОСОБА_1 давав в ході судового
слідства і як такі, що суперечать матеріалам справи та наявним у
справі доказам, вони обгрунтовано були відхиленні судом.
Всі обставини справи були ретельно дослідженні, всі доводи
засудженого були перевірені і суд дійшов обгрунтованого висновку
про доведеність його вини в умисному вбивстві двох осіб за
попередньою змовою з ОСОБА_2ем та ОСОБА_7 та вірно кваліфікував
дії ОСОБА_1 за п.1,12 ч.2 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Підстав для скасування вироку і направлення справи на
додаткове розслідування або на новий судовий розгляд не
убачається.
Обираючи покарання засудженому ОСОБА_1 суд врахував ступінь
тяжкості вчиненого злочину і обгрунтовано дійшов висновку про
необхідність обрання покарання засудженому у вигляді позбавлення
волі в межах санкції ч.2 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки
його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції
від суспільства. Однак строк такого покарання, на думку колегії,
судом визначено без врахування у повній мірі всіх обставин справи,
хоча більшість із них наведена у вироку. Суд, зокрема, не в повній
мірі врахував роль засудженого у вчиненні злочину, даних про його
особу та обставин, що пом'якшують покарання, а саме - тілесні
ушкодження обом потерпілим, які стали причиною їх смерті,
нанесенні іншою особою, ОСОБА_1 раніше не вчиняв будь-яких
правопорушень і до кримінальної та іншої відповідальності не
притягався, він позитивно характеризується за місцем проживання,
на утриманні має неповнолітню дитину, а його дружина хворіє на
тяжке захворювання.
З врахуванням цих та наведених судом у вироку обставин,
колегія суддів вважає можливим пом'якшити призначене ОСОБА_1
покарання у межах, установлених санкцією ч.2 ст.115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
і з цих же міркувань не убачає підстав для задоволення
касаційної скарги потерпілої ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
У Х В А Л И Л А:
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення,
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_3 в його
інтересах задовольнити частково, вирок Апеляційного суду Одеської
області від 3 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 - змінити,
пом'якшити призначене йому покарання до 10 років позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без зміни.
С У Д Д I:
Синявський О.Г. Таран Т.С. Пекний С.Д.
"з оригіналом згідно" Суддя Т.Таран