Справа № 05-1367км07 Доповідач Пекний С.Д.
У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України з
кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Синявського О.Г.,
суддів Пекного С.Д., Таран Т.С.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_1
і засудженого ОСОБА_2 на вирок Обухівського районного суду
Київської області від 5 жовтня 2005 року і ухвалу апеляційного
суду Київської області від 21 грудня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
вироком суду
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, раніше судимого 25 липня 2005 року
Голосіївським районним судом за ч.1 ст. 383 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 1 року позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на іспитовий строк 1 рік, -
засуджено:
· за ч.2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі з
позбавленням права керувати транспортними засобами строком на
3 роки;
· за ч.2 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки 6 місяців
позбавлення волі;
· за ч. 1 ст. 135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6 місяців
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_2
визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з
позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3
роки.
У відповідності до ч.4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
шляхом
часткового складання покарання, призначеного за даним вироком, і
покарання за вироком суду від 25 липня 2005 року ОСОБА_2
призначено остаточне покарання 5 років 6 місяців позбавлення волі
з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком
на 3 роки.
Вироком постановлено стягнути з ГО "Відродження Києва", як
власника автомобіля, на користь потерпілої ОСОБА_1 6422 грн. 30
коп. на відшкодування матеріальної шкоди і 50 000 грн. на
відшкодування заподіяної моральної шкоди та вирішено інші цивільні
позови у справі.
ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 23 березня 2005 року,
керуючи автомобілем "Ніссан" д.н.з. НОМЕР_1, що належав
громадській організації (далі - ГО) "Відродження Києва", рухався
по дорозі "Київ-Луганськ" у напрямку м. Києва зі швидкістю 80-90
км/год. і на 40 км дороги, в районі с. Таценки Обухівського
району, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.29 "Обмеження
максимальної швидкості до 50 км" і порушуючи вимог п.п. 12.3, 12.9
Правил дорожнього руху, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, в
результаті якого потерпілий від отриманих тілесних ушкоджень помер
на місці ДТП.
Поставивши таким чином потерпілого ОСОБА_3 в небезпечний для
життя стан, ОСОБА_2, не зупинивши автомобіль, залишив потерпілого
у небезпеці без допомоги і з місця пригоди втік.
Крім того, залишивши місце ДТП, ОСОБА_2 на керованому ним
автомобілі заїхав у глиб придорожнього лісу біля с. Плюти
Обухівського району, де вчинив умисний підпал автомобіля, знищив
його, заподіявши ГО "Відродження Києва" матеріальну шкоду на суму
173251 грн., що становить особливо великий розмір.
В апеляційному порядку вирок в частині розміру стягнення на
відшкодування моральної шкоди змінено, розмір відшкодування
моральної шкоди збільшено до 100 000 грн.
В касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 просить про скасування
судових рішень щодо засудженого ОСОБА_2 і направлення справи на
новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного
йому покарання тяжкості вчинених ним злочинів і даним про його
особу внаслідок його м'якості.
Засуджений ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі, як це випливає
з її змісту, просить про перекваліфікацію його дій з ч.2 ст. 194
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 196 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та про
пом'якшення йому покарання з урахуванням конкретних обставин
справи і неправомірної поведінки потерпілого, який, перебуваючи у
стані алкогольного сп'яніння, переходив дорогу у невстановленому
місці.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають
задоволенню.
Висновок про доведеність винності ОСОБА_2 у порушенні правил
безпеки руху, що потягли настання тяжких наслідків, а також у
залишенні потерпілого у небезпеці і в умисному знищенні чужого
майна, що заподіяло шкоду в особливо великих розмірах, за
викладених у вироку суду обставин, стверджується наявними у
матеріалах справи доказами, у тому числі показаннями самого
засудженого, показаннями свідків, висновками автотехнічної,
пожежно - автотехнічної, трасологічної і судово-медичної
експертиз та іншими доказами, які об'єктивно оцінені судом.
За змістом ст. 67 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
оцінка доказів є
виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів
установила, що суд першої інстанції дотримався цих вимог закону.
Апеляційний суд ретельно перевірив викладені в апеляціях доводи
потерпілої і засудженого, на їх спростування також навів в ухвалі
мотиви, які грунтуються на матеріалах справи, у тому числі щодо
доводів ОСОБА_2 про те, що він не підпалював автомобіль.
Дії засудженого ОСОБА_2 за ч.2 ст. 286, ч.1 ст. 135, ч.2 ст.
194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно, а призначене
йому покарання за сукупністю злочинів (ч.1 ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
), а також в порядку ч.4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідає вимогам закону, визначено йому з урахуванням усіх
обставин справи, у тому числі і тих, на які є посилання у
касаційних скаргах потерпілої та засудженого.
Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали
підстави вважати, що у справі були допущені порушення вимог
кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку.
Отже, передбачені законом підстави для призначення справи до
касаційного розгляду з повідомленням учасників судового розгляду
відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
В задоволенні касаційної скарги потерпілій ОСОБА_1 і
засудженому ОСОБА_2 відмовити.
С У Д Д I:
Синявський О.Г. Пекний С.Д. Таран Т.С.