У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
Головуючого
Присяжнюк Т.I.
суддів
Вус С.М., Глоса Л.Ф.
за участю прокурора
Яковенко Р.I.
захисника потерпілої та засудженої
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_4,
засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на вирок апеляційного суду м. Києва
від 5 грудня 2006 року.
Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 18 липня
2006 року
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженку та мешканку м. Києва,
раніше не судиму,
засуджено:
за ст. 186 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі;
за ст. 296 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3 призначено
покарання на 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3 звільнено
від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 3
роки.
На підставі ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3
зобов'язано: не виїжджати за межі України на постійне місце
проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи,
повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи та
періодично з'являтися в ці органи на реєстрацію.
ОСОБА_5,
IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,
уродженку с. Медвин Богуславського району
Київської області,
мешканку м. Києва,
раніше не судиму,
засуджено:
за ст. 186 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 років позбавлення
волі;
за ст. 296 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_5 призначено
покарання на 4 років позбавлення волі.
Відповідно до ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_5 звільнено
від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2
роки.
На підставі ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_5
зобов'язано: не виїжджати за межі України на постійне місце
проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи,
повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи та
періодично з'являтися в ці органи на реєстрацію.
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 засуджено за те, що вони 9 жовтня 2005
року, близько 18 години 30 хвилин, за попередньою змовою з особою,
матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження у зв'язку
з її розшуком, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння,
знаходячись поблизу будинку АДРЕСА_1 побачили ОСОБА_2. З метою
власного збагачення, засуджені підійшли до потерпілої. ОСОБА_2,
розуміючи, що засуджені навмисно чіпляються до неї та вимагають
гроші, побігла до своєї квартири АДРЕСА_2. При цьому ОСОБА_5
кинула у потерпілу порожньою пляшкою, влучивши останній у шию і
завдавши тим самим фізичного болю. Після чого потерпіла зайшла до
своєї квартири і зачинила двері.
Продовжуючи свої злочинні дії засуджені, пошкодивши вхідні
двері, проникли до середини, де почали по черзі завдавати ОСОБА_2
удари руками та парасолькою в різні частини тіла, спричинивши
легкі тілесні ушкодження.
ОСОБА_6, який знаходився у квартирі потерпілої, почав робити
засудженим зауваження, однак останні на законні вимоги не
реагували, а продовжували завдавати удари.
Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 розійшлися по кімнатах
вказаної квартири та відкрито заволоділи майном ОСОБА_2 на
загальну суму 1443 гривні.
Крім того, ОСОБА_3 31 жовтня 2005 року, близько 19 години,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу
кафе "Берізка", що по бульвару I.Лепсе, 27 м. Києва, помітила
ОСОБА_7 і скориставшись тим, що потерпілий лежав на асфальті та не
міг чинити активного опору, з кишені останнього відкрито викрала
майно на загальну суму 490 гривень.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний
суд м. Києва 5 грудня 2006 року за апеляцією прокурора та
потерпілої ОСОБА_2 скасував вирок Солом'янського районного суду м.
Києва від 18 липня 2006 року і постановив свій вирок, яким
засудив: ОСОБА_3 за ст. 186 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі; за ст. 296 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі і на підставі ст. 70 К України призначив ОСОБА_3
покарання на 5 років позбавлення волі, ОСОБА_5 за ст. 186 ч. 3 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі; за ст. 296 ч. 2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі і на підставі ст.
70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначив ОСОБА_5 покарання на 4 роки
позбавлення волі.
У касаційних скаргах захисник ОСОБА_4, засуджені ОСОБА_3 та
ОСОБА_5 просять вирок змінити, пом'якшити призначене ОСОБА_3 та
ОСОБА_5 покарання.
Заслухавши доповідь судді, виступи захисника ОСОБА_1 і
засудженої ОСОБА_3 на підтримання касаційної скарги, потерпілої
ОСОБА_2, яка просила вирок щодо засуджених залишити без зміни,
думку прокурора про часткове задоволення касаційних скарг,
виключення з вироку засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за ст. 296 ч. 2
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні
скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_3 і ОСОБА_5 у
вчиненні грабежу, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним
для життя та здоров'я потерпілої, з проникненням у житло, а
ОСОБА_3 ще й повторно, підтверджується сукупністю зібраних та
перевірених у судовому засіданні доказів.
Правильність кваліфікації дій ОСОБА_3 і ОСОБА_5 у касаційних
скаргах не оспорюється.
Посилання засуджених на суворість призначеного їм апеляційним
судом покарання є необгрунтованими.
Покарання призначено з урахуванням тяжкості вчиненого
злочину, особи винних.
З урахуванням пом'якшуючих відповідальність обставин, на які
посилаються засуджені, апеляційний суд призначив їм покарання, яке
є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження
вчинення ними нових злочинів, тому підстав до звільнення
засуджених від відбування покарання колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, переглядаючи судове рішення щодо засуджених у
касаційному порядку, колегія суддів вважає за необхідне виключити
з вироку ОСОБА_3 і ОСОБА_5 кваліфікацію їх дій за ст. 296 ч. 2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як зайво вмінену.
Так, апеляційним судом не було враховано, що умисел ОСОБА_3 і
ОСОБА_5 з самого початку мав корисливий мотив і дії засуджених, що
виразилися у чіплянні до ОСОБА_2 та висловлюванні брутальною
лайкою на адресу потерпілої були лише приводом привернути увагу
останньої та відкрито викрасти її майно.
У подальшому ОСОБА_3 і ОСОБА_5, саме реалізуючи свій
корисливий мотив, проникли до квартири потерпілої, де застосовуючи
до ОСОБА_2 насильство, викрали майно.
За таких обставин, вирок апеляційного суду слід змінити,
виключити з вироку кваліфікацію дій ОСОБА_3 і ОСОБА_5 за ст. 296
ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як зайво вмінену.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Верхового Суду України -
у х в а л и л а :
Касаційні скарги захисника ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_5 та
ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду м. Києва від 5 грудня 2006 року щодо
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 змінити.
Виключити з вироку кваліфікацію дій ОСОБА_3 і ОСОБА_5 за ст.
296 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як зайво вмінену та посилання на
суду на ст. 70 К України при призначенні засудженим покарання.
Вважати засудженими ОСОБА_3 і ОСОБА_5 за ст. 186 ч. 3 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного судом покарання.
Судді :