У  Х  В  А  Л  А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі :

     головуючого    Селівона О.Ф.,

     суддів    Лавренюка М.Ю., Пивовара В.Ф.

     за участю прокурора  Морозової С.Ю.

     розглянула в судовому засіданні 22 березня  2007  року  в  м.
Києві  кримінальну  справу  за  касаційним   поданням   заступника
прокурора  Житомирської  області   на   постанову   Коростенського
міськрайонного суду Житомирської області від 1 лютого  2006  року,
якою щодо

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1,

     раніше не судимого,

     який вчинив суспільно небезпечне діяння, передбачене ч. 1 ст.
199 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , застосовано примусовий захід виховного
характеру у виді передачі його під нагляд батьків.

     В апеляційному порядку справа не розглядалась.

     Згідно з постановою 2 січня 2005 року  неповнолітній  ОСОБА_2
за місцем свого проживання на  прохання  ОСОБА_1  з  використанням
комп'ютерної техніки виготовив на  аркуші  паперу  копію  грошової
купюри номіналом 50 грн. серії АК № 9106321. Цього ж  дня  ОСОБА_1
вирізав копію купюри з паперу,  виготовив  підроблену  національну
валюту  України  у  виді  банкноти,  перевіз  її  до  місця  свого
проживання АДРЕСА_1, а  5 січня 2005 року  о  6  год.  50  хв.  на
привокзальному  ринку  м.  Коростеня  Житомирської  області   збув 
підроблену  банкноту  номіналом  50  грн.  ОСОБА_3,  яка   виявила
підробку і ОСОБА_1 було затримано.

     У  касаційному  поданні  заступника  прокурора   Житомирської
області ставиться питання  про  скасування  даної  постанови  щодо
ОСОБА_1 і  направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з
неправильним застосуванням кримінального закону з тих мотивів,  що
суд всупереч вимогам ч.  3  ст.  105  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          не
встановив тривалості застосованого до ОСОБА_1  примусового  заходу
виховного характеру.

     Заслухавши   доповідь   судді,   пояснення   прокурора,   яка
підтримала  касаційне  подання  і   просила   його   задовольнити,
перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши  доводи   подання,
колегія суддів дійшла висновку, що  його  необхідно  залишити  без
задоволення.

     Так, з постанови суду щодо ОСОБА_1 убачається, що,  приймаючи
рішення про застосування до  нього  примусового  заходу  виховного
характеру у виді передачі його під  нагляд  батьків,  суд,  на  що
обгрунтовано посилається прокурор, всупереч вимогам ч. 3  ст.  105
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         не встановив тривалості такого заходу.

     Проте, це питання може бути вирішено судом,  який  постановив
рішення, в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 395, 396  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                        у х в а л и л а :

     Касаційне подання заступника прокурора  Житомирської  області
на  постанову  Коростенського  міськрайонного  суду   Житомирської
області від  1  лютого  2006  року  про  застосування  до  ОСОБА_1
примусового заходу виховного характеру залишити без задоволення.

     Рекомендувати суду першої інстанції в порядку  ст.  ст.  409,
411 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         встановити тривалість застосованого до
ОСОБА_1 примусового заходу виховного характеру.

                              Судді:

          Селівон О.Ф.    Лавренюк М.Ю.    Пивовар В.Ф.

     З оригіналом згідно:

     Суддя Верховного Суду України  О.Ф.Селівон