У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Селівона О.Ф.,
суддів Лавренюка М.Ю., Пивовара В.Ф.
розглянула в судовому засіданні 22 березня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Полтавської області на вирок Глобинського районного суду
Полтавської області від 11 травня 2006 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Глобине Полтавської області,
згідно зі ст. 55 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
такого, що не має
судимості,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і призначено йому за цим законом покарання
5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади,
пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей, на строк 3
роки.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3
роки та з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 3 ч. 1
ст. 76 цього Кодексу.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Глобинський
м'ясокомбінат" 26297 грн. 65 коп. на відшкодування майнової шкоди.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він у період
часу з 1 по 24 січня 2004 року, працюючи за трудовим договором
IНФОРМАЦIЯ_1 і будучи його посадовою та матеріально відповідальною
особою, наділеною згідно з трудовими обов'язками правомочністю
одержувати від клієнтів гроші за поставлену продукцію, зловживаючи
своїм посадовим становищем, привласнив, розтратив та заволодів
ввіреними йому готівковими коштами названого комбінату у великих
розмірах на суму 49197 грн. 65 коп.
У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування
вироку щодо ОСОБА_1 і направлення справи на новий судовий розгляд
у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Мотивує тим, що суд невірно кваліфікував дії ОСОБА_1 як
привласнення чужого майна та заволодіння ним шляхом зловживання
службовою особою своїм службовим становищем, оскільки він не є
такою особою і вчинив розтрату ввіреного йому, як IНФОРМАЦIЯ_1,
майна цього підприємства. Також зазначає, що суд, звільняючи
ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання з
випробуванням, всупереч вимогам ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнив його від відбування як основного, так і додаткового
покарання, внаслідок чого призначене ОСОБА_1 покарання є м'яким.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла
висновку, що в його задоволенні необхідно відмовити.
Встановлені судом і викладені у вироку щодо ОСОБА_1 фактичні
обставини даної справи у касаційному поданні не оспорюються.
Доводи прокурора про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_1 як
привласнення чужого майна та заволодіння ним шляхом зловживання
службовою особою своїм службовим становищем є необгрунтованими.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2002 року
ОСОБА_1 було прийнято на роботу IНФОРМАЦIЯ_1 (т. 1, а. с. 16), а з
4 липня 2002 року на нього також було покладено обов'язки
торгового представника цього підприємства з покладенням
адміністративно-господарських обов'язків (т. 1, а. с. 14, 15).
Виконуючи свої трудові обов'язки, ОСОБА_1, зокрема, повинен
був здавати у касу ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат" кошти, отримані
ним за поставлену продукцію цього підприємства, але він залишив їх
собі і використав для гри на гральних автоматах, тобто заволодів
коштами "Глобинського м'ясокомбінату" і розтратив їх.
Що стосується доводів у поданні прокурора про звільнення
ОСОБА_1 всупереч вимогам ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від
відбування призначеного додаткового покарання, то вони також є
непереконливими, оскільки згідно з цією нормою закону засудженого
може бути звільнено від відбування лише призначеного основного
покарання, а з наявного в матеріалах справи повідомлення
кримінально-виконавчої інспекції Глобинського району Полтавської
області № 838 від 5 червня 2006 року вбачається, що вирок щодо
ОСОБА_1 прийнято до виконання і в частині призначеного йому
додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади,
пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей, на строк 3
роки (т. 2, а. с. 146).
Таким чином, підстави для скасування вироку щодо ОСОБА_1 з
наведених у касаційному поданні мотивів, а також для призначення
кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб,
зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, відсутні.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційного подання заступника прокурора
Полтавської області у справі щодо ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
Селівон О.Ф. Лавренюк М.Ю. Пивовар В.Ф.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України О.Ф. Селівон