У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Редьки А.I.,
суддів
Кривенди О.В., Мороза М.А.
за участю прокурора
Яковенко Р.I.
розглянула в судовому засіданні 22 березня 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1., ОСОБА_2. та захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2. на
вирок Апеляційного суду Полтавської області від 28 грудня 2006
року, яким:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженку та мешканку
IНФОРМАЦIЯ_2
не працюючу, раніше не судиму,
засуджено за ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8
років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного їй
майна, за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11
років позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного їй
майна, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
остаточне покарання їй визначено у виді 12 років
позбавлення волі з конфіскацією 1/2 частини належного їй майна;
та
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_3, уродженку та мешканку
IНФОРМАЦIЯ_2
не працюючу, раніше не судиму,
засуджено з урахуванням положень ст. 98 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі, за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років позбавлення волі, а за сукупністю злочинів
на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточне покарання їй
визначено у виді 10 років позбавлення волі.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні умисного
вбивства з корисливих мотивів престарілої ОСОБА_4 за попередньою
змовою між собою під час розбійного нападу на неї за таких
обставин.
3 липня 2006 року ОСОБА_1, перебуваючи у будинку своєї
сусідки ОСОБА_4 по АДРЕСА_1, помітила, де остання зберігає гроші й
у неї виник умисел учинити на ОСОБА_4 розбійний напад, вбити її та
заволодіти грошима. Реалізуючі свій злочинний намір, ОСОБА_1
вступила у попередню змову на вчинення цих дій з ОСОБА_2., будучи
обізнаною про те, що вона є неповнолітньою, і шляхом переконання
та обману схилила її до участі у злочинах.
4 липня 2006 року близько 22 години ОСОБА_2 та ОСОБА_1
прийшли до будинку потерпілої, де вчили розбійний напад на неї,
під час якого почергово нанесли потерпілій чисельні удари по
голові та тулубу, зокрема, ОСОБА_1 била ногами та палицею, а
ОСОБА_2. - сковородою та металевим прутом, і в такий спосіб убили
її, а труп укинули у криницю.
У будинку ОСОБА_4 вони заволоділи її грошима у сумі 693 грн.
та ліхтариком вартістю 27 грн.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1, не оспорюючи свою
участь у розбійному нападі на потерпілу та її вбивстві, вказує, що
організатором злочинів була ОСОБА_2. Просить урахувати це та інші
пом'якшуючі обставини і пом'якшити призначене їй покарання.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_2., не оспорюючи свою
винність у вчиненні злочинів, зазначає, що суд недостатньо
врахував пом'якшуючи її вину обставини, зокрема, дані про її
особу, просить пом'якшити призначене їй покарання.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2.
зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам
справи, у справі допущено неповноту досудового та судового
слідства, істотні порушення кримінально-процесуального
законодавства. На обгрунтування своїх доводів указує, що засуджені
не вступали у попередню змову, ОСОБА_2. з потерпілою була не
знайома і не могла мати умислу на її вбивство, а пішла до
потерпілої лише на прохання ОСОБА_1 Ставить під сумнів висновки
судово-медичної експертизи. Вважає, що у справі порушено право
ОСОБА_2. на захист, оскільки не було допущено матір до участі у
справі в якості законного представника неповнолітньої. Твердить,
що ОСОБА_2 призначене надмірно суворе покарання, без урахуванням
усіх обставин справи, які давали підстави для застосування ст. 69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Просить пом'якшити призначене ОСОБА_2
покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора, який вважав, що касаційні скарги задоволенню не
підлягають, і просив залишити вирок без зміни, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія
суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг.
Вина ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у вчиненні розбійного нападу на
ОСОБА_4 з проникненням у її житло, поєднаному з її умисним
вбивством групою осіб із користі, матеріалами справи доведена.
Твердження у касаційній скарзі засудженої ОСОБА_1 про те, що
вона не є організатором злочину і їй необгрунтовано призначене
більш суворе покарання, є безпідставними.
Обгрунтовуючи свій висновок щодо ролі кожної із засуджених,
суд послався у вироку насамперед на показання самих засуджених на
досудовому слідстві й у судовому засіданні.
Так, ОСОБА_1 та ОСОБА_2. у судовому засіданні повністю
визнали свою вину і зазначили, що підтверджують показання, дані
ними на досудовому слідстві.
Під час досудового слідства при допиті в якості обвинуваченої
ОСОБА_1 послідовно розповіла про обставини та її роль у вчиненні
злочинів. Зокрема, вона показала, що вирішила викрасти у сусідки
ОСОБА_4 гроші разом із ОСОБА_2., але коли ОСОБА_4 звинуватила її у
крадіжці 186 грн. і заявила, що якщо до вечора вона їх не поверне,
то повідомить про це голові сільради і доведе, що саме ОСОБА_1
учинила крадіжку, у неї виник умисел на вбивство потерпілої та
заволодіння її грошима разом із ОСОБА_2. Остання не погоджувалася
на вбивство, але вона її умовила. Знала, що ОСОБА_2. є
неповнолітньою. Вона сама розподілила ролі, вирішивши, що сама
викличе потерпілу з хати, а ОСОБА_2. сховається за рогом і вдарить
її по голові сковорідкою. Вона взула зимові чоботи з товстою
підошвою, щоб наносити удари потерпілій. Біля хати потерпілої вони
знайшли ще дерев'яну палицю та металевий прут. Били потерпілу
разом із великою силою по голові та тулубу. Вона била ногами та
палицею, а ОСОБА_2. - сковородою та металевим прутом. Труп
потерпілої вкинули у криницю, після чого викрали гроші потерпілої,
які поділи між собою. (т. 1, а.с. 195, т. 2 а.с. 243).
Зазначені обставини підтвердила і ОСОБА_2. в явці з повинною
(т. 1, а.с. 51), під час проведення з нею відтворення обстановки і
обставин події (т. 1, а.с. 132) і при допиті її у якості
підозрюваної та обвинуваченої (т. 1, а.с. 78, 167, 178, т. 2 а.с.
256)
Зазначені показання засуджених знайшли своє об'єктивне
підтвердження. Вони у повній мірі узгоджуються з показаннями
свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6., ОСОБА_7. та інших, а також тими даними,
які містяться у протоколах відтворення обстановки і обставин події
за участю засуджених, огляду місця події, обшуку, добровільної
видачі грошей, виявлення та вилучення за місцем проживання
засудженої ОСОБА_1 знаряддя злочину - металевої сковороди та
навісного замку з будинку потерпілої, за місцем проживання
засудженої ОСОБА_2. - чорного ліхтарика, який упізнала донька
ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_8., а також у місцях, вказаних обома
засудженими, інших знарядь вбивства - дерев'яної палиці та
металевого прута.
Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи причиною
смерті ОСОБА_4 є відкрита черепно-мозкова травма, викликана
переломом кісток зводу й основи черепа та ускладнена крововиливами
під м'яку мозкову оболонку в речовину й шлуночки головного мозку.
У потерпілої було виявлено закриту травму грудної клітини,
чисельні переломи ребер, крововиливи в міжреберні м'язи в області
переломів, під плевру легень, у м'які покрови голови та інші
ушкодження, які утворилися від неодноразової дії тупих твердих
предметів з обмеженою поверхнею, що діяли зі значною силою і є
прижиттєвими.
Тому твердження у скарзі захисника ОСОБА_3 про те, що
ушкодженні у потерпілій могли виникнути при вилученні трупа з
криниці, є необгрунтованими.
Дослідивши всі ці та інші докази в їх сукупності, суд дійшов
обгрунтованого висновку про те, що узгодженість дій винуватих, які
з достатньою силою наносили потерпілій удари в життєво-важливі
органи і злочинні дії припинили, коли остання вже не подавала
ознак життя, свідчить про наявність у них єдиного умислу,
спрямованого на заподіяння смерті потерпілій.
За таких обставин твердження у скарзі захисника ОСОБА_3 про
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та про
відсутність попередньої змови й умислу на вбивство у засудженої
ОСОБА_2. є безпідставними.
Кваліфікація злочинних дій засуджених ОСОБА_1 за ст. 304, ч.
4 ст. 187, п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
ОСОБА_2. за ч. 4 ст. 187 та п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною.
Покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено у відповідності з
вимогами закону, з урахуванням характеру й ступеню суспільної
небезпечності вчиненого, даних про їх особи, а також усіх
обставин, які мають значення для справи, у тому числі й тих, що
пом'якшують покарання і на які вказується в касаційних скаргах.
Колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання
ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Будь-яких даних, які свідчили б про необ'єктивність,
упередженість органів досудового слідства або суду, порушення ними
норм кримінально-процесуального закону, у тому числі і тих, що
регулюють право обвинуваченого на захист, та особливості
провадження в справах про злочини неповнолітніх, про що йдеться
мова у касаційній скарзі захисника ОСОБА_3, не встановлено.
Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_2. та захисника
ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду
Полтавської області від 28 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 - без зміни.
с у д д і:
Кривенда О.В. Мороз М.А. Редька А.I.