У х в а л а

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

                     Суду України у складі:

головуючого - судді   Паневіна В.О.,

суддів                Кліменко М.Р. і Нікітіна Ю.І.,

за участю прокурора   Саленка І.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2007  року

кримінальну  справу  за  касаційним  поданням  прокурора,   який

підтримував  державне обвинувачення в суді першої інстанції,  на

вирок   Орджонікідзевського  міського   суду   Дніпропетровської

області від 1 березня 2006 року, яким

        ОСОБА_1,

народжену ІНФОРМАЦІЯ_1 року,

раніше неодноразово судиму, останній раз

1.11. 2005 р. за ч.2 ст.309 КК

України на 3 роки 6 місяців позбавлення     волі

зі звільненням від відбування покарання

з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки

на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,

засуджено  за ч.2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до  позбавлення

волі на 3 роки.

На  підставі  ч.1  ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до  призначеного

покарання  частково  приєднано невідбуту  частину  покарання  за

попереднім вироком і за сукупністю вироків засудженій призначено

остаточне покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 засуджено за те, що вона о 12 годині 30 хвилин 1  грудня

2005  року  біля  клубу  “Джокер” по  вул.  Калініна,  51  в  м.

Орджонікідзе Дніпропетровської області у невстановленої особи за

180  грн.  незаконно  придбала 1, 51 гр.  особливо  небезпечного

наркотичного  засобу - ацетильованого опію, який  зберігала  при

собі, і який було виявлено у неї працівниками міліції.

У  касаційному  поданні  прокурор, посилаючись  на  те,  що  суд

неправильно   застосував  кримінальний  закон  при   призначенні

ОСОБА_1  остаточного  покарання за сукупністю  вироків,  просить

скасувати  постановлений  вирок, а  справу  направити  на  новий

судовий розгляд.

Заслухавши   доповідача,  прокурора,  який  просив  задовольнити

касаційне подання, перевіривши матеріали кримінальної  справи  і

обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що  касаційне

подання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно  до  п.4  ст.71  КК України  ( 2341-14  ) (2341-14)
          остаточне

покарання  за сукупністю вироків має бути більшим від  покарання

за  новий  злочин, а також від невідбутої частини  покарання  за

попереднім вироком.

ОСОБА_1   1   листопада   2005  року  була   засуджена   вироком

Орджонікідзевського  міського суду  за  ч.2  ст.309  КК  України

( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки 6 місяців позбавлення волі і звільнена на

підставі  ст.75  КК  України ( 2341-14 ) (2341-14)
         від цього  покарання  з

випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Новий злочин, за  який

її  засуджено, вона вчинила 1 грудня 2005 року, тобто, у  період

іспитового строку.

За  таких  обставин суд першої інстанції мав призначити  ОСОБА_1

остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі  п.п.1,  4

ст.71  КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , яке було б більшим ніж 3  роки  6

місяців  позбавлення  волі,  оскільки  невідбуте  покарання   за

попереднім вироком є саме таким.

Місцевий  суд цих вимог закону не дотримався, а тому вирок  щодо

ОСОБА_1  у  зв'язку  з неправильним застосуванням  кримінального

закону  підлягає  скасуванню, а справа -  направленню  на  новий

судовий розгляд.

Керуючись ст.ст.394-396 КПК України, колегія суддів,

                        У Х В А Л И Л А :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи,

задовольнити.

Вирок   Орджонікідзевського  міського   суду   Дніпропетровської

області   від  1  березня  2005  року  щодо  ОСОБА_1  скасувати,

направивши кримінальну справу на новий судовий розгляд.