У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Короткевича М.Є.,
суддів
Таран Т.С., Коротких О.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 5
травня 2006 року, залишений без зміни ухвалою колегії суддів
судової палати у кримінальних справах апеляційного суду
Дніпропетровської області від 30 листопада 2006 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця м. Дніпропетровська,
громадянина України,
раніше судимого у 1997 році Iндустріальним районним судом м.
Дніпропетровська за ч. 2 ст. 142 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
(1960
року) на 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого у серпні
2001 року на підставі Закону України "Про амністію", -
засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення волі.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 20 липня 2005 року приблизно
о 15-ій год., перебуваючи в гостях у ОСОБА_2 - рідної тітки своєї
співмешканки ОСОБА_3, разом зі своєю співмешканкою розпивали
спиртні напої. У ході бесіди ОСОБА_2 вкотре почала скаржитися на
свого зятя ОСОБА_4, стверджуючи, що останній продовжує
систематично принижувати її дочку. У зв'язку із цим у ОСОБА_1, із
почуття помсти за образу близьких йому людей, виник умисел на
вбивство ОСОБА_4
Приблизно о 18-ій год. ОСОБА_1 залишив приміщення квартири
ОСОБА_2 і, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на
позбавлення життя ОСОБА_4, пішов до останнього додому, попередньо
зайшовши до свого помешкання і прихопивши звідти знаряддя
злочину - ніж.
Прийшовши до ОСОБА_4, ОСОБА_1 запропонував йому розпити
спиртні напої, які приніс із собою, на що ОСОБА_4 погодився. Під
час розпиття спиртних напоїв між ними виникла бесіда, в ході якої
ОСОБА_4 почав ображати і нецензурно висловлюватися на адресу
своєї тещі, дружини, а також співмешканки ОСОБА_1 - ОСОБА_3
Приблизно о 18 год. 45 хв. ОСОБА_1, на грунті раптово
виниклих особистих неприязних стосунків, із почуття помсти за
образу близьких людей, скориставшись тим, що ОСОБА_4 повернувся до
нього спиною, умисно завдав різаний удар ножем у передню частину
шиї останнього, усвідомлюючи при цьому, що даний орган є життєво
важливим. Побачивши велику кількість крові та реально вважаючи
вбивство ОСОБА_4 завершеним, ОСОБА_1 з місця злочину зник.
Потерпілому була своєчасно надана медична допомога, у зв'язку
із чим він залишився живим.
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне
порушення судами першої та апеляційної інстанції
кримінально-процесуального закону, зокрема порушення його права на
захист, вказуючи на неповноту, однобічність та необ'єктивність
досудового та судового слідства, на невідповідність висновків суду
фактичним обставинам справи і оспорюючи правильність кваліфікації
його дій, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд, а також просить викликати його
в судове засідання касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Короткевича
М.Є., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги
слід відмовити.
Висновок про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні
зазначених злочинних дій суд обгрунтував дослідженими у судовому
засіданні доказами, у тому числі показаннями потерпілого ОСОБА_4,
свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, даними протоколів огляду місця
події та відтворення обстановки та обставин події, даними
протоколів очних ставок, висновком судово-медичної експертизи, та
показаннями самого ОСОБА_1.
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину не визнавав, стверджуючи,
що умислу на вбивство ОСОБА_4 у нього не було, а ніж він приставив
до шиї ОСОБА_4 лише з метою пристрахати останнього, оскільки той
почав ображати близьких йому людей.
Однак із показань потерпілого ОСОБА_4, які він давав у
судовому засіданні, вбачається, що ножа у підсудного він не
бачив, вони удвох сиділи і розмовляли, а коли він (ОСОБА_4)
відвернувся, то відчув на шиї лезо ножа, він намагався встати,
але ОСОБА_1 повернув ножа і порізав йому шию (т. 1, а. с.
255 зв.).
Аналогічні показання потерпілий давав і під час досудового
слідства.
У своїх показаннях на стадії досудового слідства свідок
ОСОБА_2 теж зазначала, що ОСОБА_1, повернувшись до неї додому,
повідомив їй, що перерізав горло ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 34 зв.).
ОСОБА_1 на стадії досудового слідства теж, по суті, визнавав,
що умисно заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_4, оскільки останній
почав ображати його знайомих та співмешканку (т. 1, а .с. 20, 31,
61, 73 зв., 175).
Винність ОСОБА_1 також підтверджується протоколом очної
ставки між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, в ході якої вони підтвердили свої
показання (т. 1, а. с. 274 зв., 275); протоколом очної ставки між
ОСОБА_4 і ОСОБА_1, в ході якої потерпілий також підтвердив свої
показання (т. 1, а. с. 124).
Посилання у касаційній скарзі засудженого на те, що у нього
не було умислу на позбавлення життя ОСОБА_4, оскільки він мав
можливість довести його до кінця, але не вбив потерпілого, є
аналогічними за їх змістом його твердженням у судовому засіданні,
які ретельно перевірялися судом і були визнані необгрунтованими.
Про умисел ОСОБА_1 на позбавлення життя потерпілого свідчить
знаряддя злочину - ніж та заподіяння ним удару в життєво важливий
орган - шию.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
є вірною.
Міра покарання, призначена ОСОБА_1, відповідає вимогам ст. 65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 як
підозрюваного було ознайомлено з його правом на захист. Після чого
він виявив бажання мати захисника з моменту першого допиту (т. 1,
а. с. 56). Того ж дня до участі у кримінальній справі було
допущено адвоката ОСОБА_6 Крім того, після пред'явлення ОСОБА_1
обвинувачення до участі у справі був допущений і адвокат ОСОБА_7
(т. 1, а. с. 102), який також здійснював його захист і в суді
першої та апеляційної інстанції. Тому посилання у скарзі
засудженого про те, що було порушено його право на захист є
необгрунтованими. Що ж стосується тверджень ОСОБА_1 з приводу
того, що судом безпідставно було відмовлено ОСОБА_8 в допуску його
в якості захисника, то вони є надуманими і не грунтуються на
вимогах закону, оскільки останній є фахівцем у галузі права, а не
адвокатом, а закон, який би надавав йому право на надання правової
допомоги, відсутній.
Перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень вимог
кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли
перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити
законний і обгрунтований вирок.
Отже, передбачених законом підстав для призначення справи до
касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням зазначених у ст.
384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
осіб не вбачається.
Що ж стосується клопотань засудженого про виклик його у
судове засідання, то за змістом ст. 391 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
клопотання засудженого, який утримується під вартою, про виклик
його для дачі пояснень при касаційній перевірці судових рішень, є
обов'язковим для суду касаційної інстанції лише у випадках,
передбачених ч. 1 ст. 383 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, а не ч. 2 цього
закону, як у даній справі.
Виходячи із наведеного та керуючись статтями 394, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
С У Д Д I:
Короткевич М.Є. Таран Т.С. Коротких О.А.