У х в а л а
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі :
 
     головуючого
     Скотаря А.М.,
     суддів
     Жука В.Г., Кривенди О.В.,
     за участю прокурора
     Сушко Т.М.,
     розглянула в судовому засіданні у м. Києві  15  березня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від  12  грудня
2006 року.
     Вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської
області від 22 травня 2006 року
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1,
     раніше судимого 29 травня 2000 року за ч. 1 ст. 101
     КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на три роки позбавлення волі,
     засуджено за ч. 1 ст. 121 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  п'ять
років  позбавлення  волі,  а  на   підставі  ст.  75  КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
         звільнено від відбування покарання з  випробуванням  з
іспитовим строком тривалістю три роки.
     ОСОБА_1 визнано винним у тому, що  він  1  лютого  2006  року
приблизно  о  21-й  годині,  знаходячись  на  вул.  Леніна  в   с.
Добронадіївка, Олександрійського району, Кіровоградської  області,
на грунті особистих неприязних стосунків, під час сварки з ОСОБА_2
спричинив йому тяжке тілесне  ушкодження  у  вигляді  проникаючого
ножового поранення грудини зліва.
     Вироком апеляційного  суду  Кіровоградської  області  від  12
грудня 2006  року  вирок  місцевого  суду  в  частині  призначення
ОСОБА_1 покарання скасовано і призначено йому за ч. 1 ст.  121  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         покарання -  п'ять років позбавлення  волі.  У
решті цей вирок залишено без зміни.
     У касаційній скарзі та доповненні до неї  засуджений  ОСОБА_1
зазначає,  що  висновок  суду  про  доведеність  його  винності  у
вчиненні   злочину   грунтується   на   суперечливих    показаннях
потерпілого  ОСОБА_2,  свідків  ОСОБА_3  та  ОСОБА_4,   вказує  на
порушення  його  права  на  захист,  оспорює  висновок  проведеної
судово-медичної експертизи щодо  заподіяння  потерпілому  тілесних
ушкоджень, посилається на те, що не був  повністю  ознайомлений  з
матеріалами справи, просить вирок апеляційного суду  скасувати,  а
справу - направити на нове розслідування.
     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора, який просив залишити скаргу без  задоволення,  а  вирок
апеляційного суду щодо ОСОБА_1- без зміни,  перевіривши  матеріали
справи та обговоривши доводи  касаційної  скарги,  колегія  суддів
вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
     Висновок суду про доведеність  винності  ОСОБА_1  у  вчиненні
зазначеного  у  вироку  злочину  відповідає  фактичним  обставинам
справи, підтверджується  зібраними  у  справі  та  перевіреними  в
судовому засіданні  доказами  і  є  обгрунтованим.  Цей  висновок,
зокрема, грунтується на фактичних даних, встановлених  показаннями
засудженого  ОСОБА_1  на   досудовому   слідстві   про   обставини
заподіяння ним тілесних ушкоджень  ОСОБА_2,  потерпілого  ОСОБА_2,
свідків ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, протоколом огляду місця  події,
очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_1 та  ОСОБА_3,  ОСОБА_1
та потерпілим ОСОБА_2
     Будь-яких суперечностей  у  показаннях  потерпілого  ОСОБА_2,
свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо  обставин  заподіяння  потерпілому
тілесних ушкоджень, про що йдеться у  скарзі,  колегія  суддів  не
вбачає,  а  тому  доводи  касаційної  скарги  в  цій   частині   є
необгрунтованими.
     Згідно з висновком судово-медичної експертизи,  ОСОБА_2  було
заподіяно тяжке тілесне ушкодження у виді  проникаючого  поранення
грудної клітки зліва.
     Цей висновок обгрунтований з наукової точки зору,  експертиза
проведена компетентною особою, а  тому  доводи  касаційної  скарги
щодо  незаконності  висновку  експертизи  колегія  суддів   вважає
безпідставними.
     Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 121  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Колегія суддів вважає, що апеляційний суд  призначив  ОСОБА_1
покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          і  це
покарання є необхідним та достатнім для виправлення засудженого  і
попередження нових злочинів.
     Необгрунтованими є й доводи касаційної скарги засудженого про
порушення його права на захист, оскільки як на досудовому слідстві
так і в судовому засіданні він відмовився  від  послуг  захисника,
про що свідчать його заяви (а.с. 30,39, 108,110, 129).
     Також безпідставними колегія суддів вважає доводи скарги  про
те, що засудженого  не  було  ознайомлено  з  матеріалами  справи,
оскільки 10 січня 2007 року ОСОБА_1 був ознайомлений з матеріалами
справи у повному обсязі, про що свідчить заява (а.с. 201).
     Передбачених ст. 398  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          підстав  для
скасування чи зміни вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_1, про  що
йдеться у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
     Виходячи з наведеного та  керуючись  ст.  ст.  395,  396  КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів Судової палати у  кримінальних
справах Верховного Суду України, -
     у х в а л и л а:
     касаційну   скаргу   засудженого   ОСОБА_1    залишити    без
задоволення, а вирок апеляційного суду Кіровоградської області від
12 грудня 2006 року щодо нього - без зміни. 
     Судді:
     Скотарь А.М.  Кривенда О.В.  Жук В.Г.