У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
     Пивовара В.Ф.
     суддів
     Селівона О.Ф., Лавренюка М.Ю.
     за участю прокурора
     Опанасюка О.В.
 
 
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві  15  березня  2007
року  кримінальну  справу  щодо  ОСОБА_1  за  касаційним  поданням
заступника прокурора Запорізької  області  на  вирок  Запорізького
районного суду Запорізької області від 17 липня 2006 року, яким
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1,
     несудиму, 
     засуджено:
     -  за ч.1 ст.368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2 роки позбавлення
волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком 2 роки;
     -  за ч.2 ст.368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         з застосуванням ст.69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5 років позбавлення волі з  позбавленням
права обіймати керівні посади строком 2 роки;
     -  за ч.1 ст.366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  1  рік  обмеження
волі з позбавленням права обіймати керівні посади строком 2  роки,
а на підставі ст.70 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          остаточно  визначено
покарання за  сукупністю  злочинів  5  років  позбавлення  волі  з
позбавленням права обіймати керівні посади строком 2 роки.
     На підставі ст.75 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від  призначеного  покарання  з   випробуванням,   і   встановлено
іспитовий строк 2 роки. 
     За вироком суду ОСОБА_1  визнано  винною  в  тому,  що  вона,
працюючи директором ПП "IНФОРМАЦIЯ_2", являючись службовою особою,
з 20 по 24 травня 2006 року отримала хабарі у вигляді 100  доларів
США від ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_4  та  ОСОБА_5  за  складання  та
видачу завідомо неправдивих документів-довідок про те, що  останні
працюють на вказаному підприємстві спеціалістами по  маркетингу  і
сукупний дохід кожного з них за шість місяців  склав  9  060  грн.
Видані довідки  вказаним  особам  необхідні  були  для  надання  в
банківські установи для отримання кредитів.
     В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не переглядалась.
     У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування
вироку  щодо  ОСОБА_1  та  направлення  справи  на  новий  судовий
розгляд, посилаючись  на  неправильне  застосування  кримінального
закону. Вказує на безпідставну кваліфікацію злочинних дій  ОСОБА_1
за ч.1 ст.368 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  оскільки,  як  йдеться  у
поданні, вчинене засудженою повністю охоплюється складом  злочину,
передбаченого ч.2  ст.368  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  і  приводить
відповідні  доводи  з  приводу  цього.  Зазначає  також,  що  суд,
всупереч вимогам ст.77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , звільнив ОСОБА_1  з
випробуванням як від основного так і від додаткового  покарання  у
виді позбавлення права обіймати керівні  посади  строком  2  роки.
Стверджує,  що  у  мотивувальній  частині  вироку   не   зазначено
формулювання  обвинувачення  ОСОБА_1  за  ч.1  ст.366  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
     Заслухавши  доповідача,  думку   прокурора   на   підтримання
касаційного подання, перевіривши матеріали справи  та  обговоривши
доводи подання прокурора,  колегія  суддів  вважає,  що  касаційне
подання підлягає частковому задоволенню.
     Відповідно до положень ч.1 ст.75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          з
випробуванням звільняються засуджені  особи  лише  від  відбування
певних видів основного покарання, а призначені при цьому додаткові
покарання (ст.77  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        )  підлягають  реальному
виконанню, про що суд має зазначити у резолютивній частині вироку.
     Такі  роз'яснення  містяться  і  в  п.9   Постанови   Пленуму
Верховного Суду України №7  ( v0007700-03 ) (v0007700-03)
          від  24  жовтня  2003
року"Про практику призначення судами кримінального покарання".
     Місцевий  суд  при  постановлені  вироку  щодо   ОСОБА_1   не
дотримався цих вимог закону та звільнив засуджену з  випробуванням
на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         як від  основного  так  і
від  додаткового  покарання  у  виді  позбавлення  права  обіймати
керівні посади  строком 2  роки,  що  не  грунтується  на  вимогах
закону.
     Отже, вирок щодо ОСОБА_1  підлягає  скасуванню  у  зв'язку  з
неправильним застосуванням кримінального закону.
     При новому розгляді справи суду необхідно  усунути  зазначені
порушення закону, а  також  перевірити  інші  доводи  викладені  у
касаційному  поданні  та  постановити  щодо  ОСОБА_1  обгрунтоване
рішення з дотриманням вимог кримінального закону.
     Враховуючи викладене,  керуючись  ст.ст.394-396  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів,
 
                         у х в а л и л а:
     Касаційне подання заступника  прокурора  Запорізької  області
задовольнити частково.
     Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від  17
липня 2006 року щодо ОСОБА_1  скасувати,  а  справу  направити  на
новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
 
     С у д д і:
     Пивовар В.Ф.  Селівон О.Ф.   Лавренюк М.Ю.