У х в а л а
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н и
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Скотаря А.М.,
Макаренка М.М.
суддів
Жука В.Г., Кривенди О.В.,
Кривенди О.В., Кияшка А.Я.
за участю прокурора
Опанасюка О.В.,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 березня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Луганської області, касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на судові рішення щодо них.
Вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 8
серпня 2005 року засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше неодноразово судимого, востаннє 27 листопада
2003 року за ч. 1 ст. 122, ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на один рік чотири місяці позбавлення волі,
- за ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на вісім років шість
місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три роки
обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю
злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим,
остаточно визначено ОСОБА_1 покарання - вісім років шість місяців
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його особистою
власністю.
За ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 виправдано через
недоведення його участі у вчиненні злочину;
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2,
не судиму,
за ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на сім років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її особистою
власністю.
За ст. 304 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 виправдано за
відсутністю в діянні складу злочину.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно в доход
держави 182,34 гривні на відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 4 листопада
2005 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_3, вирок щодо якої у
касаційному порядку не оскаржений і касаційного подання щодо неї
не внесено.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні таких злочинів.
19 лютого 2005 року приблизно о 16-й годині ОСОБА_1 та
ОСОБА_3, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння в квартирі АДРЕСА_1, Луганської області,
із застосування насильства, яке є небезпечним для життя та
здоров'я потерпілого, напали на ОСОБА_4 з метою заволодіння його
майном та заволоділи майном потерпілого на загальну суму 645
гривень, а також жіночою блузою вартістю 30 гривень, яка належала
ОСОБА_5
Цього ж дня приблизно о 18-й годині ОСОБА_1, ОСОБА_3 та
ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння в кв. АДРЕСА_2, Луганської області, із
застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я
потерпілого, напали на ОСОБА_6 з метою заволодіння його майном та
заволоділи грошима потерпілого у сумі 70 гривень та його майном на
загальну суму 2590 гривень.
Цього ж дня приблизно о 22-й годині ОСОБА_1, перебуваючи у
стані алкогольного сп'яніння у кв. АДРЕСА_3, Луганської області,
грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до
суспільства, пошкодив майно, що належало ОСОБА_7, чим заподіяв їй
матеріальну шкоду на загальну суму 785 гривень.
У касаційному поданні прокурор зазначає, що суд призначив
засудженій ОСОБА_2 надмірно суворе покарання і просить пом'якшити
його до чотирьох років позбавлення волі.
У своїй касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на те, що
суд невірно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, посилається на допущені в справі істотні порушення
кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду
фактичним обставинам справи, порушення його права на захист,
застосування до нього недозволених методів досудового слідства,
неправильне розв'язання судом цивільного позову. Крім того, вказує
на те, що суд неналежним чином ознайомив його з матеріалами
справи. Зі змісту скарги вбачається, що ОСОБА_1 просить скасувати
судові рішення щодо нього, а справу - направити на нове
розслідування.
Засуджена ОСОБА_2 у своїй касаційній скарзі, не оспорюючи
кваліфікації своїх дій, просить застосувати до неї ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
та пом'якшити призначене їй покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування
прокурора, який просив касаційне подання та касаційну скаргу
ОСОБА_2 залишити без задоволення, а касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 задовольнити частково, перекваліфікувавши його дії з ч. 3
ст. 187 на ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, пом'якшити
призначене йому покарання та змінити судові рішення в частині
розв'язання цивільного позову, стягнувши із засуджених витрати на
лікування потерпілого в дольовому порядку, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційних
скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора та
касаційна скарга засудженої ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а
касаційна скарга засудженого ОСОБА_1 - частковому задоволенню з
таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у
вчиненні зазначених у вироку злочинних дій грунтується на доказах,
зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому
засіданні, належно оцінених судом, і є обгрунтованим. Цей
висновок, зокрема, грунтується на показаннях засуджених ОСОБА_3,
ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_8,
ОСОБА_9, ОСОБА_10, протоколах огляду місця події, виявлення та
вилучення у ОСОБА_1 куртки, яка належала потерпілому ОСОБА_6,
висновках судово-медичних експертиз щодо заподіяння тілесних
ушкоджень потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_6
У процесі досудового слідства та при розгляді справи в суді
були встановлені і досліджені всі обставини, з'ясування яких мало
істотне значення для правильного вирішення справи, допитані всі
особи, показання яких мають істотне значення для справи, тому
колегія суддів вважає, що доводи скарги засудженого ОСОБА_1 про
невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи є
безпідставними.
Необгрунтованими є й доводи засудженого ОСОБА_1 про порушення
його права на захист, оскільки як на досудовому слідстві так і в
судовому слідстві він відмовився від послуг захисника, про що
свідчать його заяви.
При перевірці справи в касаційному порядку не встановлено
також даних, які б свідчили про застосування до засудженого
недозволених методів досудового слідства, а тому доводи скарги в
цій частині колегія суддів також вважає необгрунтованими.
Необгрунтованими є і доводи скарги засудженого про те, що
його не було належним чином ознайомлено з матеріалами справи,
оскільки, як убачається із заяв ОСОБА_1, він був ознайомлений з
усіма матеріалами справи у повному обсязі (а.с. 424 - 427).
Дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
судом
кваліфіковано правильно.
Разом із тим, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
як розбій, поєднаний з проникненням у житло,
суд допустив помилку, оскільки, як видно з вироку, формулюючи у
його мотивувальній частині обвинувачення, визнане доведеним, суд
зазначив, що ОСОБА_1 вчинив напади на потерпілих ОСОБА_4 та
ОСОБА_6, знаходячись у їх квартирах. Зі змісту вироку вбачається,
що умисел на заволодіння майном потерпілих у ОСОБА_11 виник у той
час, коли він вже перебував у помешканнях ОСОБА_4 та ОСОБА_6
За таких обставин, дії ОСОБА_1 мають бути ква ліфіковані за
ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як розбій, вчинений за
попередньою змовою групою осіб.
У зв'язку із застосуванням кримінального закону, який
передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, колегія суддів
вважає за необхідне пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання.
Крім того, кваліфікуючи дії ОСОБА_11 та ОСОБА_3 як розбій,
вчинений повторно, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що
у статті 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
така кваліфікуюча ознака
відсутня, а тому посилання суду на вчинення розбою ОСОБА_11 та
ОСОБА_3 повторно підлягає виключенню з мотивувальної частини
вироку.
Стягуючи солідарно з ОСОБА_11 та ОСОБА_2 витрати на
стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 182,34 гривень,
суд не врахував, що відповідно до ч.2 ст. 93 та ч.1 ст. 93-1 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
такі витрати повинні стягуватись окремо з
кожного із засуджених з урахуванням при цьому ступеня їх вини та
майнового стану.
Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення
закону уваги не звернув, у зв'язку з чим постановлені в справі
судові рішення підлягають зміні.
Крім того, колегія суддів вважає, що з урахуванням того, що
ОСОБА_2 раніше не судима, сприяла розкриттю злочину, щиро
розкаялася у вчиненому, позитивно характеризується за місцем
проживання, відшкодувала завдану шкоду, до неї може бути
застосована ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначене покарання
нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.2 ст. 187 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Судової палати у кримінальних
справах Верховного Суду України, -
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Луганської області та
касаційну скаргу засудженої ОСОБА_2 задовольнити, а касаційну
скаргу засудженого ОСОБА_1- задовольнити частково.
Вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 8
серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області 4
листопада 2005 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 3 ст. 187 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначити
йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк сім
років шість місяців з конфіскацією майна. На підставі ст. 70 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст.
187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та ч.1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно
вважати ОСОБА_1засудженим на сім років шість місяців позбавлення
волі з конфіскацією майна.
Пом'якшити засудженій ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 187 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до чотирьох років позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави витрати на стаціонарне
лікування потерпілого ОСОБА_6 в сумі 100 гривень, з ОСОБА_2 -
82,34 гривні.
Виключити з мотивувальної частини зазначених судових рішень
щодо ОСОБА_1 та в порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
щодо
ОСОБА_3 посилання на вчинення ними розбою повторно.
У решті судові рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без
зміни.
судді:
Скотарь А.М. Жук В.Г. Кривенда О.В.