У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.
суддів
Канигіної Г.В., Кузьменко О.Т.
за участю прокурора та захисника
Матюшевої О.В. ОСОБА_1
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 15 березня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2
та ОСОБА_3 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від
23 лютого 2004 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
від 12 жовтня 2004 року щодо них.
Цим вироком засуджено до позбавлення волі:
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1, раніше не судимого,
- за ч. 5 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 5 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим
остаточно ОСОБА_2 призначено покарання 10 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_2, раніше не судимого,
- за ч. 5 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 5 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
- за ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки;
- за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим
остаточно ОСОБА_3 призначено покарання 10 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_4, судові рішення щодо
якого в касаційному порядку переглянуто 21 квітня 2005 року та
ОСОБА_5, касаційні скарги чи подання щодо якого не надходили.
Прийнято рішення щодо заявлених потерпілими цивільних
позовів, а також вирішено питання про судові витрати та речові
докази.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2004
року вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України від 21 квітня 2005 року вирок Київського
районного суду м. Сімферополя від 23 лютого 2004 року та ухвалу
колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного
суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня 2004 року щодо
ОСОБА_4 в частині його засудження за ч. 3 ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а також про стягнення з нього на користь ОСОБА_6 -
5.000 гривень у солідарному порядку скасовано, а справу направлено
на новий судовий розгляд.
Ухвалено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч.5 ст.185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього
майна, яке є його власністю.
Вироком Київського районного суду м. Сімферополя Автономної
Республік Крим від 5 грудня 2005 року ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 289 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
виправдано за недоведеністю його участі у
вчиненні злочину.
Як визнав суд, (зі змінами, внесеними ухвалою колегії суддів
Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від
21 квітня 2005 року та вироком Київського районного суду м.
Сімферополя Автономної Республік Крим від 5 грудня 2005 року)
ОСОБА_3, восени 2000 року, для вчинення злочинів організував
стійке угрупування до якого залучив ОСОБА_2, особу невстановлену
слідством, а влітку 2001 та в березні 2002 року - ОСОБА_4 та
ОСОБА_5. Маючи єдиний план дій з розподілом функцій кожного
учасника групи, вони вчинили низку злочинів на території
Автономної Республіки Крим.
За участю ОСОБА_2 та ОСОБА_2 злочини було вчинено за таких
обставин.
Увечері 3 жовтня 2000 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проникли в
квартиру АДРЕСА_1 та із застосуванням насильства, що не є
небезпечним для життя та здоров'я потерпілої ОСОБА_7 відкрито
заволоділи її майном у великих розмірах на загальну суму 5.530
гривень (епізод № 1).
Вдень 27 грудня 2000 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повторно
проникли в квартиру АДРЕСА_2 та із застосуванням насильства, що не
є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_8 відкрито
заволоділи його майном на загальну суму 820 гривень (епізод № 2).
Увечері 20 березня 2001 року ОСОБА_3, ОСОБА_2 та
невстановлена слідством особа, повторно, діючи у складі
організованої групи, у під'їзді будинку АДРЕСА_3, відкрито
заволоділи майном потерпілої ОСОБА_9 у великих розмірах на
загальну суму 8.925 гривень 80 копійок (епізод № 3).
26 серпня 2001 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проникли у гараж
АДРЕСА_4, незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ 21011, державний
номерний знак НОМЕР_1, який належав ОСОБА_10, вартістю 3.530
гривень, заподіявши потерпілому значної матеріальної шкоди. Крім
того, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 таємно заволоділи запчастинами з
автомобіля на загальну суму 1.300 гривень (епізоди № 4, 5).
У ніч на 6 березня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
повторно, проникли у перукарню на АДРЕСА_5, звідки таємно викрали
майно потерпілої ОСОБА_11 на загальну суму 3.122 гривень (епізод №
6).
Вночі 18 березня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 повторно проникли у приміщення приватної нотаріальної
контори на вулиці Київській у м. Сімферополі, звідки таємно
викрали майно потерпілого ОСОБА_12 у великих розмірах на загальну
суму 9.340 гривень (епізод № 7).
У кінці квітня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
повторно, проникли в гараж, належний потерпілому ОСОБА_13 на
території АДРЕСА_6, звідки таємно викрали майно потерпілого на
загальну суму 900 гривень (епізод № 8).
У кінці квітня - на початку травня 2002 року ОСОБА_3,
ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повторно, проникли в гараж біля
будинку АДРЕСА_7, звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_14
на загальну суму 224 гривень (епізод № 9).
Вночі на початку травня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4
та ОСОБА_5 повторно, проникли в гараж біля будинку АДРЕСА_8,
звідки таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_15 на загальну суму
1.355 гривень (епізод № 10).
Вночі 14 травня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 повторно, проникли у приміщення кафе АДРЕСА_9, звідки
таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_16 на загальну суму 2.689
гривень 25 копійок, завдавши потерпілій значної матеріальної шкоди
(епізод № 11).
Вночі 23 червня 2002 року, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 повторно, проникли в магазин на АДРЕСА_10, звідки таємно
викрали майно потерпілого ОСОБА_17 на загальну суму 4.405 гривень
25 копійок (епізод № 12).
Вночі 26 червня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 проникли в гараж на вулиці АДРЕСА_11, звідки таємно
викрали майно потерпілого ОСОБА_18 на загальну суму 760 гривень
(епізод № 13).
Уночі 27 червня 2002 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проникли в гараж
потерпілого ОСОБА_19 на вулиці АДРЕСА_10 та незаконно заволоділи
автомобілем ВАЗ 2105, державний номерний знак НОМЕР_2, який
належав потерпілому, вартістю 10.000 гривень (епізод № 14).
У ніч на 9 липня 2002 року, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2
повторно, проникли у магазин на вулиці Арбатській у м.
Сімферополі, звідки таємно викрали майно потерпілої ОСОБА_20 на
загальну суму 1.350гривень (епізод № 15).
Вдень 3серпня 2002 року ОСОБА_5, ОСОБА_2 та особа,
невстановлена слідством, повторно, проникли у квартиру АДРЕСА_12,
звідки таємно викрали майно ОСОБА_21 у великих розмірах на
загальну суму 6.540 гривень (епізод № 16).
У середині серпня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 повторно, проникли в гараж на АДРЕСА_13, звідки таємно
викрали майно потерпілого ОСОБА_22 на загальну суму 17.700 гривень
(епізод № 17).
У ніч на 6 вересня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4,
ОСОБА_5 та особа невстановлена слідством, повторно, проникли в
гараж на вулиці АДРЕСА_14, звідки таємно викрали майно потерпілого
ОСОБА_23 на загальну суму 2.000 гривень (епізод № 18).
Вночі 7 вересня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 повторно, проникли в гараж напроти будинку АДРЕСА_15,
звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_24 на загальну суму
2.452 гривень (епізод № 19).
У ніч на 12 вересня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 повторно, проникли у гараж АДРЕСА_16, звідки таємно
викрали майно потерпілого ОСОБА_25 на загальну суму 3.545 гривень
(епізод № 20).
Вночі 20 вересня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
повторно, проникли у приміщення приватної фірми на АДРЕСА_17,
звідки таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_26 у великих
розмірах на загальну суму 5.660 гривень (епізод № 21).
Вночі 27 вересня 2002 року ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 повторно, проникли в гараж на вулиці АДРЕСА_18, таємно
викрали мопед "Хонда" та інше майно потерпілого ОСОБА_6 у великих
розмірах на загальну суму 5.000 гривень (епізод № 22).
У ніч на 4 жовтня 2002 року, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та
ОСОБА_5 проникли в гараж АДРЕСА_19, звідки таємно викрали майно
потерпілого ОСОБА_27 в особливо великих розмірах на загальну суму
61.319 гривень (епізод № 23).
Крім того, 27 грудня 2000 року під час вчинення грабежу у
ОСОБА_8 ОСОБА_3 заволодів мисливською рушницею потерпілого, тобто
незаконно придбав вогнепальну зброю, яку носив та зберігав за
місцем проживання на АДРЕСА_20, без передбаченого законом дозволу.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2,
даючи свій аналіз обставинам справи, просить судові рішення щодо
нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, або
їх змінити, виключивши ч.5 ст.186, ч.3 ст.289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та епізоди 5, 8, 11, 17, 19 та 20 за ч.5 ст.185 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Мотивує тим, що досудове та судове слідство
проведено однобічно, неповно та з порушенням вимог
кримінально-процесуального закону, оскільки даних інкримінованих
йому злочинів він не вчиняв, на досудовому слідстві визнав свою
винуватість у їх вчиненні внаслідок застосування щодо нього
працівниками міліції незаконних методів ведення слідства. Крім
того, також заперечує вчинення злочинів у складі організованої
групи.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3, не оспорюючи
доведеність його винності та правильність кваліфікації його дій,
посилається на те, що при призначенні йому покарання суд не
урахував усіх обставин, що пом'якшують покарання. Просить
застосувавши ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, пом'якшити призначене
йому покарання.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_1, яка просила
пом'якшити покарання ОСОБА_3, думку прокурора про необхідність
зміни судових рішень щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_2, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів
вважає, що касаційні скарги необхідно задовольнити частково з
таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_2
у вчиненні ними злочинів, за які їх засуджено, підтверджується
дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну
оцінку, зокрема: показаннями ОСОБА_2 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 і
ОСОБА_4, які на досудовому слідстві повністю визнавали свою
винність у вчиненні даних злочинів та підтвердили свої показання
при відтворенні обстановки та обставин події, даними, що містяться
у протоколах огляду місць події, огляду речових доказів, а також
показаннями зазначених у вироку потерпілих і свідків, та іншими
доказами, що є у матеріалах справи.
Підстав для сумнівів в об'єктивності доказів, на які послався
суд на підтвердження винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_2, у матеріалах
справи не вбачається.
Уся сукупність зібраних по справі доказів була належним чином
проаналізована судом і висновок суду про доведеність винуватості
ОСОБА_2 та ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, є
обгрунтованим.
Твердження у скарзі ОСОБА_2 про те, що показання під час
досудового слідства він давав внаслідок застосування до нього
незаконних методів слідства, безпідставні.
З матеріалів справи убачається, що доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3
про застосування до них на досудовому слідстві незаконних методів,
а також примушування написання явок з повинною, перевірялись
судами першої та апеляційної інстанцій, але свого підтвердження не
знайшли.
Підстав для скасування судових рішень з направленням справи
на нове розслідування чи новий судовий розгляд колегія суддів не
вбачає.
Проте, зазначені судові рішення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_2
підлягають зміні.
Відповідно до ч.3 ст.28 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
злочин
визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні
або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які
попередньо зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення цього
та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій
учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого
всім учасникам групи.
Суд кваліфікував дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за епізодами від 3
жовтня 2000 року і 27 грудня 2000 року за ч.5 ст.186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, за епізодом від 20 березня 2001 року за ч.5 ст.186 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
та за незаконне заволодіння транспортним
засобом від 26 серпня 2001 року за такою кваліфікуючою ознакою, як
вчинення даних злочинів у складі організованої групи.
Як убачається із матеріалів справи, зазначені злочини ОСОБА_2
та ОСОБА_3 3 жовтня 2000 року, 27 грудня 2000 року, 26 серпня 2001
року вчиняли удвох за попередньою змовою між собою, а 20 березня
2001 року з невстановленою слідством особою, яка не входила у
стійке об'єднання для вчинення злочинів у складі ОСОБА_2, ОСОБА_2,
ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які почали вчиняти злочини організованою
групою лише з 6 березня 2002 року.
Таким чином, суд неправильно застосував кримінальний закон.
За таких обставин, судові рішення щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_2
необхідно змінити, виключити за епізодами від 3 жовтня 2000 року,
27 грудня 2000 року, 20 березня 2001 року та 26 серпня 2001 року і
незаконного заволодіння транспортним засобом, кваліфікуючу ознаку
вчинення злочинів організованою групою та перекваліфікувати їх дії
за епізодами від 3 жовтня 2000 року і 27 грудня 2000 року з ч. 5
ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 3 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
; за епізодом від 20 березня 2001 року з ч. 5 ст. 186
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
; за
епізодами від 26 серпня 2001 року з ч. 5 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та з ч. 3 ст.
289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
У зв'язку зі зменшенням обсягу обвинувачення колегія суддів
вважає за можливе пом'якшити призначене ОСОБА_3 покарання за ч.3
ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Клопотання засудженого ОСОБА_2 про виклик його для дачі
пояснень до суду касаційної інстанції не підлягає задоволенню,
оскільки, згідно з ч.1 ст.391 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
таке
клопотання при касаційній перевірці судових рішень, визначених ч.2
ст.383 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, не є обов'язковим для суду
касаційної інстанції, а необхідності у його виклику до касаційного
суду не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційні скарги засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити
частково.
Вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 23 лютого
2004 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних
справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 12 жовтня
2004 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити:
за епізодами від 3 жовтня 2000 року, 27 грудня 2000 року, 20
березня 2001 року, 26 серпня 2001 року виключити кваліфікуючу
ознаку "організованою групою", перекваліфікувати їх дії: за
епізодами від 3 жовтня 2000 року і 27 грудня 2000 року з ч. 5 ст.
186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
;
за епізодом від 20 березня 2001 року з ч. 5 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
; за епізодами
від 26 серпня 2001 року з ч. 5 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з ч. 3 ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Пом'якшити ОСОБА_2 покарання:
за ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 3 років позбавлення
волі, за ч. 2. ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 5 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю, за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 6 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю, за ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 6 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів, передбачених ч. ч. 2, 5 ст. 185, ч. ч. 2, 3 ст. 186, ч.
2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, вважати ОСОБА_2 засудженим на 7
(сім) років позбавлення волі з конфіскацією всього майне, яке є
його власністю.
Пом'якшити ОСОБА_3 покарання:
за ч. 2 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 3 років позбавлення
волі, за ч. 2. ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 5 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю, за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 7 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю, за ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 6 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його
власністю. Пом'якшити призначене йому покарання за ч. 3 ст. 289 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 7 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, яке є його власністю.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів, передбачених ч. ч. 2, 5 ст. 185, ч. ч. 2, 3 ст. 186, ч.
ч. 2, 3 ст. 289, ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, вважати
ОСОБА_3 засудженим на 8 (вісім) років позбавлення волі з
конфіскацією всього майне, яке є його власністю.
Судді:
Кравченко К.Т. Канигіна Г.В. Кузьменко О.Т.