У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
Головуючого
Філатова В.М.
суддів
Вус С.М., Федченка О.С.
за участю прокурора
Глибченко Т.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 березня 2007
року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1
та ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Львівської області від 10
серпня 2006 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця та мешканця с. Мавковичі
Городоцького району Львівської області,
раніше судимого 12.12.2005 р. Городоцьким
райсудом Львівської області за ст. 289 ч. 1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі,
засуджено:
за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 9, 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 13
років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного
майна;
за ст. 187 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років позбавлення
волі з конфіскацією всього особисто належного майна;
за ст. 185 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 6 місяців
позбавлення волі;
за ст. 122 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1
призначено покарання на 13 років позбавлення волі з конфіскацією
всього особисто належного майна.
Відповідно до ст. 70 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
ОСОБА_1 призначено покарання - 14 років позбавлення волі з
конфіскацією всього особисто належного майна.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2 року народження,
уродженця та мешканця с. Мавковичі
Городоцького району Львівської області,
раніше не судимого,
засуджено :
за ст. 115 ч. 2 п.п. 6, 9, 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11
років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного
майна;
за ст. 187 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення
волі з конфіскацією всього особисто належного майна;
за ст. 185 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2
призначено покарання на 11 років позбавлення волі з конфіскацією
всього особисто належного майна.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони у першій декаді
грудня 2005 року, у період часу з 11 по 15 години, перебуваючи у
стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою,
проникли до дачного будинку №2 кооперативно садівничого товариства
"Лісова поляна - 2", що на хуторі Калинка Керницької сільської
Ради Городоцького району Львівської області, звідки викрали
належне ОСОБА_3 майно на загальну суму 1509, 75 гривень.
Вони ж 8 грудня 2005 року у період часу з 17 по 22 годину,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в смт.
Великий Любінь Городоцького району Львівської області вирішили
вчинити розбійний напад на помешкання ОСОБА_4.
Відповідно до розробленого плану, ОСОБА_1 обманним шляхом
проник в будинок потерпілої, де вчинив на неї розбійний напад,
повалив ОСОБА_4 на підлогу і почав зв'язувати. У цей час ОСОБА_2
проник до господарського приміщення, звідки вивів на вулицю корову
та знову повернувся до будинку потерпілої. Прибувши до помешкання,
ОСОБА_2 допоміг ОСОБА_1 зв'язати потерпілу. Під час зв'язування
ОСОБА_4 опізнала по голосу ОСОБА_2 і повідомила, що звернеться до
органів міліції, тоді засуджені, з метою приховати злочин, умисно
вбили потерпілу, завдавши їй чисельні удари ножем в область
живота.
Крім того, ОСОБА_1 21 листопада 2005 року, близько 20 години,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись поблизу
приміщення магазину-бару, що в с. Мавковичі Городоцького району
Львівської області, на грунті особистих неприязних відносин,
умисно спричинив ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційних скаргах:
засуджений ОСОБА_1 просить пом'якшити призначене йому
покарання. На обгрунтування своїх вимог вказує на те, що вчинив
вбивство потерпілої випадково;
засуджений ОСОБА_2 зазначає, що суд неправильно встановив
фактичні обставини справи. Стверджує, що крадіжку майна у ОСОБА_3
не вчиняв, а лише допомагав ОСОБА_1 перевезти майно, оскільки
вважав, що воно належить саме йому. Також зазначає, що до вбивства
ОСОБА_4. не має відношення, оскільки їй ударів не завдавав, а що
потерпілій було спричинено сім ножових поранень дізнався лише від
працівників міліції. Просить вирок щодо нього змінити, пом'якшити
призначене покарання.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення
вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги
засуджених не підлягають задоволенню з таких підстав.
До висновку про винність засуджених у злочинах, за які їх
засуджено, суд дійшов на підставі доказів, перевірених у судовому
засіданні, яким дав належну оцінку у вироку.
Посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_2 про
відсутність попередньої змови між ним та ОСОБА_1 на позбавлення
ОСОБА_4. життя з метою заволодіння її майном та з метою приховати
вчинений ними розбійний напад на потерпілу є непереконливими і
спростовуються наведеними у вироку доказами.
Зокрема, показаннями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за участю
захисника, які вони давали під час досудового слідства про те, що
попередньо домовившись, вони вчинили умисне вбивство потерпілої з
метою заволодіння її майном та з метою приховати вчинений ними
розбійний напад.
Дані показання засуджені підтвердили при проведенні з ними
відтворення обстановки та обставин події, де ОСОБА_1 і ОСОБА_2
добровільно показували на місці як саме вони вчинили розбійний
напад на ОСОБА_4: зв'язували руки, ноги, запихали кляп у рот
потерпілої, як саме і куди завдавали удари, щоб подолати її опір.
Вони також вказали, що ОСОБА_1 за вказівкою та при допомозі
ОСОБА_2 ножем наніс ряд ударів в область живота потерпілої.
Ці показання засуджених суд визнав достовірними, оскільки
вони стверджуються іншими доказами.
Так, у судовому засіданні засуджені ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не
заперечували того, що саме вони вчинили розбійний напад на ОСОБА_4
При цьому ОСОБА_2 стверджував, що не давав ОСОБА_1 вказівку щоб
той вбивав потерпілу, а ОСОБА_1 вказував, що вбив потерпілу
випадково.
З аналізу показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що засуджені 8
грудня 2005 року, взявши з собою штик-ніж, скоч, шапку, в якій
попередньо зробили прорізи для очей, кудись пішли.
Свідок ОСОБА_7 зазначила, що купила корову у невідомого їй
хлопця. Згодом вона дізналася, що корову було викрадено. Крім
того, у судовому засіданні свідок вказала на ОСОБА_1, як на особу
у якої вона купила корову.
Пояснення засуджених про характер вбивства потерпілої знайшли
своє підтвердження у висновку судово-медичної експертизи.
Смерть потерпілої наступила від проникаючих ножових поранень
живота з пошкодженням брижи тонкого кишечника і сальника, що
привело до гострої внутрішньої крововтрати.
Враховуючи кількість та характер завданих ОСОБА_4 тілесних
ушкоджень, колегія суддів вважає непереконливими твердження
ОСОБА_1 про те, що вбив потерпілу випадково.
Про спільну дію засуджених направлену на позбавлення ОСОБА_4.
життя свідчить також той факт, що волосина, вилучена з правої руки
потерпілої є волоссям людини і походить з голови. Дана волосина
виявила окремі елементи схожості з волоссям голови ОСОБА_2
Згідно з висновком судової експертизи накладення мікро
волокон та мікро волокнистих матеріалів, на предметах одягу
потерпілої, серед інших волокон виявлені волокна вовни спільної
родової належності з волокнами, які входять до складу куртки
ОСОБА_2
За таких обставин, колегія суддів вважає, що твердження
ОСОБА_2 про те, що він не приймав участі у вбивстві ОСОБА_4. є
безпідставними.
Непереконливими є і посилання ОСОБА_2 на те, що крадіжку
майна у ОСОБА_3 не вчиняв, а лише допомагав ОСОБА_1 перевезти
майно, оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено,
що засуджені вчинили даний злочин за передньою змовою між собою.
Даний висновок суду сумнівів не викликає, оскільки ОСОБА_2 не
міг не розуміти, що при в'їзді на дачну ділянку ОСОБА_1 відтягнув
кусок огорожі і заїзд кіньми здійснювався саме через зроблену в
огорожі дірку, двері у будинок були вибиті ОСОБА_1 у присутності
ОСОБА_2
Твердження у касаційних скаргах засуджених щодо застосування
до них недозволених методів слідства, перевірялись у судовому
засіданні і обгрунтовано визнані такими, що не відповідають
дійсності.
Таким чином, наведеними і іншими, на які є посилання у вироку
доказами, повністю підтверджена вина ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні
інкримінованих їм злочинів, тому їх злочинні дії за ст.ст. 185 ч.
3, 187 ч. 4, 115 ч. 2 п.п. 6, 9, 12, КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а
ОСОБА_1 ще й за ст. 122 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані
правильно.
Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Вони вчинили особливо тяжкі злочини у стані
алкогольного сп'яніння, що обгрунтовано визнано обтяжуючою
відповідальність обставиною.
Тому призначене покарання є необхідним і достатнім для
виправлення засуджених та попередження вчинення ними нових
злочинів.
Керуючись ст.ст. 395-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів Верховного Суду України -
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без
задоволення, а вирок апеляційного суду Львівської області від 10
серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.
Судді :