У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Синявського О.Г.
суддів
Пекного С.Д., Гриціва М.I.
розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 13 " березня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Донецької області на вирок Володарського районного суду
Донецької області від 9 березня 2006 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянин України, не судимий,
учень 11 класу Володарської вечірньої школи, -
засуджений за ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6 місяців
позбавлення волі.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2,
громадянин України, не працюючий,
не судимий -
засуджений ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2
звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком на 2 роки.
На підставі ст.76 п.п.2, 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2
зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання
без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти
ці органи про зміну місця проживання.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_3,
громадянин України, не працюючий,
не судимий -
засуджений ч.2 ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням
ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 104 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3
звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком на 2 роки.
На підставі ст.76 п.п.2, 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3
зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне проживання
без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти
ці органи про зміну місця проживання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно
на користь потерпілого ОСОБА_4 1500 грн. моральної шкоди.
В апеляційній інстанції справа не розглядалася.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними в тому, що вони
увечері 30 листопада 2005 року на вул.Пушкіна в смт.Володарське
Володарського району групою осіб за попередньою змовою між собою
вчинили розбійний напад на ОСОБА_4 і, застосовуючи насильство,
небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, заподіявши йому легкі
та середньої тяжкості тілесні ушкодження, відкрито заволоділи
годинником ОСОБА_4 вартістю 70 грн..
У касаційному поданні прокурор просить вирок скасувати, а
справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з
невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та особі
засуджених і з неправильним застосуванням ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, та посилається на те, що ОСОБА_2 й ОСОБА_3 вину
визнали частково, засуджені скоїли злочин у нетверезому стані,
застосували до потерпілого небезпечне для життя і здоров'я
насильство, не відшкодували моральну шкоду. Також прокурор
зазначає, що ті самі пом'якшуючі покарання обставини враховані
судом і для призначення засудженим більш м'якого покарання, ніж
передбачено законом, і для звільнення їх від відбування покарання
з випробуванням.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що
подання прокурора задоволенню не підлягає.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої
інстанції, просив місцевий суд застосувати до засуджених положення
ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і наводив такі пом'якшуючі покарання
обставини, як неповнолітній вік засуджених, їх щире каяття,
добровільне відшкодування матеріальної шкоди, прохання потерпілого
не карати їх суворо. Крім того, додаткове покарання у виді
конфіскації майна, що передбачене як обов'язкове у санкції ч.2
ст.187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не призначене судом на підставі
вимог ст.98 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки підсудні були
неповнолітніми.
Призначаючи покарання, місцевий суд урахував наведені
прокурором обставини, а також те, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
вперше притягнуті до кримінальної відповідальності, позитивно
характеризуються, мешкають з батьками, сприяли розкриттю злочину.
Доводи у касаційному поданні про те, що засуджені застосували
до потерпілого небезпечне для життя і здоров'я насильство, є
ознакою злочину, за який вони засуджені; скоєння злочину в
нетверезому стані було враховане судом як обставина, що обтяжує
покарання, а часткове визнання вини та невідшкодована на момент
внесення подання моральна шкода не є обставинами, які б обтяжували
покарання неповнолітніх засуджених.
Положення ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не містять застережень
відносно того, що враховані судом обставини конкретної
кримінальної справи мають бути відмінними від тих, які суд
враховує у разі звільнення цих самих засуджених від відбування
покарання з випробуванням. Отже твердження прокурора про
неправильне застосування у зв'язку із цим ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є хибним.
Колегія суддів не вбачає підстав для внесення кримінальної
справи відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у касаційний розгляд
з метою скасування вироку щодо них із мотивів, наведених у поданні
прокурора.
Керуючись ст.ст.394, 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, -
у х в а л и л а :
відмовити в задоволенні касаційного подання заступника
прокурора Донецької області.
судді:
Синявський О.Г. Пекний С.Д. Гриців М.I.