У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Кармазіна Ю.М.
розглянула у судовому засіданні у м. Києві 27 лютого 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
на судові рішення щодо нього.
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 14 листопада
2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
уродженець м. Житомира, житель м. Києва,
раніше неодноразово судимий, останній раз 17.05.2001 року
Богунським районним судом м. Житомира за ч. 1 ст. 101, ст. 43 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
(в ред. 1960 р.) на 5 років позбавлення волі.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 13.04.2005
року умовно-достроково звільнений на 9 місяців 3 дні,
засуджений за ч. 1 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
покарання за цим вироком приєднано невідбуту частину покарання за
вироком Богунського районного суду м. Житомира від 17 травня 2001
року і остаточно визначено ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення
волі строком на 5 років 1 місяць.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 15 лютого 2005 року
вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Як визнав суд, 29 липня 2005 року близько 1 години 30 хвилин
ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, незаконно
заволодів автомобілем ВАЗ-21011, вартістю 5 000 грн., який
знаходився на присадибній ділянці № АДРЕСА_1, у м. Києві та
належав на праві власності ОСОБА_2.
У касаційній скарзі засуджений звертає увагу на те, що судом
при постановленні вироку належним чином не враховані характер та
ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про його особу. Просить
судові рішення щодо нього змінити, пом'якшити йому покарання.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи,
обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що
засудженому слід відмовити у задоволенні його скарги.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчинені
злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
грунтуються на сукупності зібраних у справі доказів, вони є
правильними, і засудженим не оспорюються.
Твердження у касаційній скарзі про те, що суд призначив
надмірно суворе покарання, є безпідставними.
При призначенні покарання засудженому суд урахував характер і
ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу (раніше
неодноразово був засуджений до позбавлення волі, останній раз до 5
років позбавлення волі та знову, в період умовно-дострокового
звільнення, вчинив новий злочин середньої тяжкості, за час
тримання під вартою характеризується позитивно). Враховані також і
пом'якшуючі покарання обставини (щиро розкаявся) та обтяжуючі
покарання обставини (рецидив злочинів, вчинення злочину у стані
алкогольного сп'яніння). Тобто суд з дотриманням вимог ст.65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначив ОСОБА_1. покарання, яке за своїм
розміром і видом є необхідним і достатнім для виправлення
засудженого та попередження нових злочинів.
Колегія суддів не вбачає підстав для зміни судових рішень
щодо ОСОБА_1 та пом'якшення йому покарання.
При перевірці даної справи не виявлено передбачених ст. 398
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для перегляду судових рішень щодо
ОСОБА_1 у касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у
ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1
відмовити.
Судді:
Присяжнюк Т.I. Кармазін Ю.М. Глос Л.Ф.