У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
Головуючого Федченка О.С.,
Суддів Філатова В.М., Пошви Б.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 лютого 2007
року справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2
на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя від 07.11.2005
р. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 30.03.2006
р..
Цим вироком засуджені:
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянин України, раніше несудимий
за ст. 186 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення
волі;
за ст. 129 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік обмеження
волі;
за ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі;
за ст. 185 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі;
за ст. 187 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на
праві власності;
за ст. 296 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років позбавлення
волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1призначено остаточне покарання у вигляді 9 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить
засудженому на праві власності.
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, громадянин України, раніше
неодноразово судимий - останній раз вироком Приморського районного
суду м. Маріуполя Донецької області від 20.11.2003 р. за
сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 296 ч.4, 121 ч.1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі. Постановою Селидівського міського суду
Донецької області від 29.10.2004 р. ОСОБА_2. умовно-достроково
звільнений від відбування покарання на 10 місяців 18 днів
за ст. 187 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, яке належить засудженому на
праві власності.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до цього покарання
повністю приєднана невідбута частина покарання за вироком
Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від
20.11.2003 р. та остаточно ОСОБА_2. призначено покарання 7 років
10 місяців 18 днів позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
яке належить засудженому на праві власності.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 30.03.2006 р.
вирок суду залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1. та ОСОБА_2. визнані винними та
засуджені за вчинення злочинів за таких обставин.
18.12.2004 р. у період часу з 12 год. до 12 год. 30 хвил.
ОСОБА_1., перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння у АДРЕСА_1
відкрито заволодів грошима ОСОБА_3 у сумі 50 грн..
18.12.2004 р. приблизно о 12.30 ОСОБА_1., перебуваючи у стані
алкогольного сп"яніння у АДРЕСА_1, озброївшись кухонним ножем,
погрожував вбивством, розмахуючи ножем перед потерпілими ОСОБА_3,
ОСОБА_4., ОСОБА_5., які сприйняли ці погрози як реальні.
18.12.2004 р. у період часу з 12 год. 50 хвил. до 13 год. 30
хвил. ОСОБА_1., перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння, проник
до АДРЕСА_1 звідки повторно викрав майно на загальну суму 3383
грн., яке належало ОСОБА_4..
27.12.2004 р. приблизно о 17 год. ОСОБА_1., перебуваючи у
стані алкогольного сп"яніння у АДРЕСА_2 повторно викрав майно на
загальну суму 895 грн., яке належало ОСОБА_6
27.12.2004 р. приблизно у період часу з 17 год. 00 хвил. по
17 год. 30 хвил. ОСОБА_1. за попередньою змовою з ОСОБА_2.,
перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння біля магазину
"IНФОРМАЦIЯ_3", розташованого у АДРЕСА_3 вчинили розбійний напад
на потерпілого ОСОБА_7. та заволоділи його грошима у сумі 16 грн..
01.01.2005 р. приблизно у період часу з 14 год. 30 хвил. до
15 год. ОСОБА_1., перебуваючи у стані алкогольного сп"яніння на
сходах четвертого етажу буд. АДРЕСА_4, грубо порушуючи громадський
порядок з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою
зухвалістю з використанням молотка, який був спеціально
пристосований до нанесення тілесних ушкоджень, заподіяв ним удар
по голові ОСОБА_8., заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, що
потягли короткочасний розлад здоров"я.
За змістом касаційної скарги засудженого ОСОБА_1. вбачається,
що засуджений, не оспорюючи правильності кваліфікації та
обгрунтованості засудження за ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 129 ч.1,
186 ч.1, 296 ч.4 Кк України ( 2341-14 ) (2341-14)
, вважає, що інший
засуджений по даній справі ОСОБА_2. не брав участі у вчиненні
розбійного нападу на потерпілого ОСОБА_7., вказуючи, що цей злочин
він вчинив самостійно. При цьому вказує, що суд безпідставно
обгрунтував висновки про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні
злочину, передбаченого ст. 187 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
показаннями, даними ним під час досудового слідства з порушенням
вимог закону щодо участі останнього у скоєнні розбійного нападу,
суперечливих показаннях потерпілого щодо кількості осіб, які
вчинили щодо нього злочин. Крім того, вважає, що було порушено
його право на захист.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2. порушує питання про
скасування постановлених по справі судових рішень та направлення
справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що участі у
вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою з ОСОБА_1не
вчиняв, а суд обгрунтував висновки про доведеність його винності у
вчиненні злочину показаннями ОСОБА_1., даними ним під час
досудового слідства з порушенням вимог закону та суперечливими
показаннями потерпілого ОСОБА_7.. Крім цього, вказує на те, що до
нього застосовувались недозволені методи ведення слідства, було
порушено його право на захист та обрано суворе покарання.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що
вони не підлягають до задоволення.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні
злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 129 ч.1, 186 ч.1,
296 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, грунтуються на сукупності зібраних
та досліджених в судовому засіданні доказах, що і не оспорються
фактично засудженим у скарзі. .
Викладені в скаргах засуджених доводи про безпідставність
засудження ОСОБА_2 за вчинення розбійного нападу, оскільки участі
у вчиненні злочину він не брав, а висновки суду про доведеність
винності останнього обгрунтовані лише показаннями, даними під час
досудового слідства ОСОБА_1із застосуванням до нього насиильства
та суперечливими показаннями потерпілого ОСОБА_7., перевірені і
визнані безпідставними
Під час досудового слідства ОСОБА_1. та ОСОБА_2. підтвердили,
що діючи взаємоузгоджено, вчинили розбійний напад на потерпілого
ОСОБА_7., вказуючи при цьому такі деталі - яким чином було
заподіяно удари потерпілому та у якій кількості, яким майном
заволоділи, - які могли бути відомі лише особам, що його вчинили.
Потерпілий ОСОБА_7 під час досудового слідства підтвердив про
причетність і ОСОБА_2 до вчинення щодо нього злочину, наголошуючи
при цьому, що тілесні ушкодження було заподіяно діями двох осіб -
ОСОБА_1. та ОСОБА_2, і що саме ОСОБА_2. після побиття витягнув у
нього гроші та забрав шапку. В судовому засіданні потерпілий
пояснив, що на прохання дружини ОСОБА_2 написав заяву про
непричетність до злочину останнього, проте ця заява не відповідає
дійсності.
Суд обгрунтовано поклав дані показання в основу вироку,
оскільки вони підтверджуються даними протоколу впізнання ОСОБА_7
ОСОБА_1. та ОСОБА_2 як осіб, які вчинили щодо нього розбійний
напад, висновку судово-медичної експертизи, за якими у потерпілого
виявлені легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний
розлад здоров"я, а також іншими доказами, зібраними по справі та
дослідженими судом, яким дана належна оцінка.
Судом належним чином перевірені заяви ОСОБА_1. про
непричетність ОСОБА_2 до вчинення розбійного нападу на ОСОБА_7.,
з"ясовані причини зміни ним показань у судовому засіданні та
обгрунтовано разом з іншими зібраними по справі доказами показання
ОСОБА_1., дані ним під час досудового слідства взяті до уваги.
При перевірці матеріалів справи не знайшли підтвердження
доводи про застосування до засуджених недозволених методів ведення
слідства.
Суд відповідно до ст. 22 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вжив всіх
передбачених законом заходів для повного, всебічного та
об"єктивного розгляду справи, правильно кваліфікувавши дії
ОСОБА_1. та ОСОБА_2.
Міра покарання ОСОБА_1та ОСОБА_2. призначена з урахуванням
тяжкості вчинених злочинів, даним про їх особи, пом"якшуючої та
обтяжуючої покарання засуджених обставин. Суд також правильно
визначив ОСОБА_2. остаточне покарання за правилами ст. 71 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки цей злочин засуджений вчинив у
період умовно-дострокового звільнення за попередням вироком.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які
б тягли зміну чи скасування постановлених по справі судових
рішень, в тому числі і викладених у скаргах засуджених доводів про
порушення права на захист, перевіркою матеріалів справи не
встановлено.
Керуючись ст. 389, 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
У х в а л и л а :
У задоволенні касаційних скарг засудженим ОСОБА_1та ОСОБА_2.
відмовити.
С У Д Д I :
Федченко О.С. Філатов В.М. Пошва Б.М.