У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

     Верховного Суду України у складі :

     Головуючого Федченка О.С.,

     Суддів Філатова В.М., Пошви Б.М.

     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  27  лютого  2007
року справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1.  на  вирок
Хмельницького міськрайонного суду  від  27.02.2006  р.  та  ухвалу
апеляційного суду Хмельницької області від 18.04.2006 р..

     Цим вироком

     ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1,  громадянин  України,  раніше  судимий
вироком  Волочиського  районного  суду  Хмельницької  області  від
24.11.2005 р. за сукупністю злочинів, передбачених ст.ст. 185 ч.2,
185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки позбавлення волі

     засуджений за ст. 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки  2
місяці позбавлення волі.

     На  підставі  ст.  70  ч.4  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
           шляхом
поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно
призначено покарання у вигляді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

     Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 18.04.2006
р. вирок суду залишено без змін.

     За вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним та засуджений за те,
що 17.03.2005 р. приблизно о  17  год.  за  попередньою  змовою  з
ОСОБА_2 проник до  корівника,  який  знаходиться  в  IНФОРМАЦIЯ_2,
звідки викрав майно, яке належить ОСОБА_3 на суму 513 грн..

     У касаційній скарзі  засуджений,  не  оспорюючи  правильності
кваліфікації та  обгрунтованості  засудження,  вважає,  що  своїми
діями, які, на його думку, не становлять суспільної небезпеки,  не
завдав  істотної  шкоди  потерпілому,   а   тому   з   урахуванням
пом"якшуючих покарання обставин  просить  застосувати  ст.  69  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         і пом"якшити покарання.

     Заслухавши  доповідача,  розглянувши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що
вона не підлягає до задоволення.

     Висновки суду про доведеність винності  ОСОБА_1.  у  вчиненні
злочину,  передбаченого  ст.  185  ч.3  КК  України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,
грунтуються на  сукупності  зібраних  та  досліджених  в  судовому
засіданні доказах, що не оспорюється засудженим у скарзі.

     Дії ОСОБА_1. правильно кваліфіковані.

     Викладені в скарзі засудженого доводи про суворість  обраного
покарання перевірені і визнані безпідставними.

     При призначенні  засудженому  покарання  суд  у  повній  мірі
врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого  ним  злочину,
дані про його особу, пом"якшуючу його покарання обставину  -  щире
каяття, а також те, що він  вчинив  цей  злочин  до  постановлення
вироку  Волочиського  районного  суду  Хмельницької  області   від
24.11.2005 р., а тому правильно призначив остаточне  покарання  за
правилами ст. 70 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Колегія суддів не  вбачає  підстав  для  пом"якшення  обраної
ОСОБА_1 міри покарання, вважаючи її справедливою.

     Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які
б тягли зміну чи скасування постановлених по справі судових рішень
не встановлено.

     Керуючись ст. 389, 394-396 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів

     У х в а л и л а :

     У   задоволенні   касаційної   скарги   засудженому   ОСОБА_1
відмовити.

                           С У Д Д I :

     Федченко О.С. Філатов В.М. Пошва Б.М.