У х в а л а
Iменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора
Морозової С.Ю.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 27 лютого
2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Луганської області Стося С.П. на вирок щодо ОСОБА_1 і
ОСОБА_2, -
встановила:
вироком Антрацитівського міськрайонного суду Луганської
області від 25 квітня 2006 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця села Леськіне
Антрацитівського району Луганської області, мешканця міста
Антрацита Луганської області, раніше не судимого, -
та
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця та мешканця міста Антрацита
Луганської області, раніше не судимого, -
кожного засуджено за:
- ст. 186 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі;
- ст. 187 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 та ОСОБА_2
кожному визначено остаточне покарання 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2
роки, а ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням
з іспитовим строком 2 роки на підставі ст. 104 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Цим же вироком засуджені ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
судові рішення щодо яких не оскаржено.
У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не
переглядався.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнано судом винними і засуджено за
вчинення ними таких злочинів.
23 листопада 2005 року близько 17-ої години ОСОБА_1 на
території 3-ої міської лікарні, що розташовувалася в селищі
Крепенський міста Антрацита Луганської області, із застосуванням
насильства, що не було небезпечним для життя та здоров'я,
відкрито заволодів майном ОСОБА_7 на суму 510 гривень.
1 грудня 2005 року близько 22-ої години ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на
площі імені Леніна у місті Антрациті Луганської області із
застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя та
здоров'я, відкрито заволоділи майном ОСОБА_8 на суму 240 гривень.
4 січня 2006 року близько 22-ої години 10 хвилин ОСОБА_1
разом з іншим засудженим по справі ОСОБА_3 неподалік будинку
АДРЕСА_1 із застосуванням насильства, що не було небезпечним для
життя та здоров'я, відкрито заволоділи майном ОСОБА_9 на суму 219
гривень 50 копійок.
9 січня 2006 року близько 20-ої години ОСОБА_1 разом ОСОБА_2,
будучи в стані алкогольного сп'яніння, на території центральної
міської лікарні міста Антрацита Луганської області із
застосуванням насильства, що було небезпечним для здоров'я,
заволоділи майном ОСОБА_10 на суму 868 гривень 30 копійок. У
результаті розбійного нападу потерпіла ОСОБА_10 отримала середньої
тяжкості тілесні ушкодження.
14 січня 2006 року близько 23-ої години 30 хвилин ОСОБА_1
разом з іншим засудженим у справі ОСОБА_4, будучи в стані
алкогольного сп'яніння, неподалік будинку АДРЕСА_2 із
застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя та
здоров'я, відкрито заволоділи майном ОСОБА_11 на суму 584 гривні
80 копійок. У результаті відкритого заволодіння майном потерпіла
ОСОБА_11 отримала легкі тілесні ушкодження.
У касаційному поданні прокурора порушується питання про
скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий
розгляд з мотивів м'якості призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2
покарання. Суд, на думку прокурора, невірно прийняв рішення про
призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання нижче від найнижчої межі
та звільнення від його відбування з випробуванням. Ці засуджені не
розкаялися у вчиненому, не сприяли у розкритті злочинів, вчинили
тяжкі злочини, а перелічені судом обставини про можливість
призначення їм такої міри покарання не є переконливими для
обгрунтування такого рішення.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора
Морозову С.Ю., яка підтримала касаційне подання, перевіривши
матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного
подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню
частково.
Як убачається із вироку, суд, застосовуючи до ОСОБА_1 ст. 69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не послався на те, які саме обставини він
розцінює як пом'якшуючі його відповідальність, які давали
підстави для призначення покарання нижче від найнижчої межі,
передбаченої законом. При визначенні покарання судом фактично не
враховано суспільної небезпечності вчинених злочинів, які є
тяжкими, кількість епізодів злочинних посягань на чуже майно, а
також те, що ОСОБА_1 ніде не працював.
За таких обставин обране ОСОБА_1 покарання з застосуванням
ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
колегія суддів вважає невиправдано
м'яким і таким, що не відповідає ступеню суспільної небезпечності
вчинених злочинів та даних про особу засудженого. Тому вирок суду
щодо цього засудженого підлягає скасуванню за м'якістю
призначеного покарання з направленням справи на новий судовий
розгляд.
Що стосується судового рішення щодо ОСОБА_2, то покарання
йому судом визначено у відповідності до вимог закону з урахуванням
характеру і ступеня суспільної небезпечності вчинених злочинів,
даних про особу засудженого та всіх обставин справи, які впливали
на прийняття рішення у справі в частині призначення покарання. Як
правильно зазначив суд, ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності
притягнутий вперше, розкаявся у вчинену та сприяв у розкритті
злочину, позитивно характеризувався. Крім того, слід врахувати
також й те, що ОСОБА_2 не був ініціатором вчинення розбійного
нападу. Тому колегія суддів у даному випадку вважає призначене
цьому засудженому покарання необхідним і достатнім для його
виправлення і попередження нових злочинів, а доводи прокурора про
невиправдану м'якість покарання, визначеного ОСОБА_2, -
безпідставними.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційне подання заступника прокурора Луганської області
задовольнити частково.
Вирок Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області
від 25 квітня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу
направити в той же місцевий суд на новий судовий розгляд в іншому
складі суддів.
У задоволенні касаційного подання прокурора щодо скасування
цього ж вироку щодо ОСОБА_2 відмовити.
Судді:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Школяров В.Ф.
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Паневін В.О.