У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого - судді
Паневіна В.О.,
суддів
Кліменко М.Р. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора захисника
Опанасюка О.В., ОСОБА_1,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 лютого 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_2.
на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 31 травня
2006 року щодо ОСОБА_3.,
в с т а н о в и л а :
зазначеним вироком засуджено
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше не судимого,
- за ч.2 ст.286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі;
- за ч.1 ст.135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення
волі.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів йому визначено остаточне покарання у виді 4 років
позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст.104, 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_3.
звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим
строком на 1 рік 6 місяців з покладенням на нього обов'язків,
передбачених п. п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Постановлено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2. задовольнити
частково: стягнути з ОСОБА_3. на її користь на відшкодування
матеріальної шкоди - 4735 грн., моральної шкоди - 15000 грн. та на
відшкодування витрат на оплату допомоги адвоката - 455 грн.41 коп.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_3. судові витрати за
проведення авто-технічної експертизи в сумі 17 грн. 10 коп.
За вироком суду ОСОБА_3. засуджено за те, що він 21.08.2005
року близько 1 год., керуючи автомобілем "ВАЗ-2106", рухався в
лівому ряду проїзної частини вул. Чумаченко в м. Запоріжжі з боку
вул. Космічної в напрямку вул. Північнокільцевої і навпроти
будинку №3, маючи технічну можливість виявити пішохода ОСОБА_4,
який перебігав вулицю в невстановленому місці, та вжити заходів до
зменшення швидкості і зупинки транспортного засобу, не виконав
вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху, внаслідок чого здійснив
наїзд на пішохода ОСОБА_4, спричинивши йому тяжкі тілесні
ушкодження, від яких той в цей же день помер у лікарні.
Після наїзду на пішохода ОСОБА_3. утік з місця ДТП, завідомо
залишивши без допомоги потерпілого, який перебував у небезпечному
для життя безпорадному стані, що виник внаслідок дій ОСОБА_3.
У апеляційному порядку справа не переглядалась.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2. стверджує, що
кваліфікація дій ОСОБА_3. за ч.1 ст.135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є
неправильною, оскільки, на її думку, його дії містять склад
злочину, передбачений ч.3 ст.135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Також
вона зазначає про м'якість призначеного ОСОБА_3. покарання
внаслідок неврахування судом тих обставин, що ОСОБА_3. вчинив
злочин у нетверезому стані, не маючи водійських прав на керування
автомобілем, з місця події втік, свою вину не визнав, не
розкаявся, ніяких коштів на відшкодування заподіяної ним моральної
і матеріальної шкоди не сплатив. Просить вирок скасувати за
м'якістю призначеного ОСОБА_3. покарання, а справу направити на
новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
захисника засудженого, який вважав касаційну скаргу потерпілої
безпідставною, думку прокурора, який просив касаційну скаргу
потерпілої ОСОБА_2. залишити без задоволення, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій
ОСОБА_3. за ч.2 ст.286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у касаційній скарзі
не заперечуються.
Твердження потерпілої ОСОБА_2. про неправильну кваліфікацію
дій ОСОБА_3. за ч.1 ст.135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
немотивовані.
Судом установлено, що у зв'язку з порушенням ОСОБА_3. п.12.3
Правил дорожнього руху сталася ДТП, внаслідок якої потерпілому
ОСОБА_4. були спричинені несумісні із життям тяжкі тілесні
ушкодження, від яких він помер у лікарні. Між залишенням ОСОБА_3.
потерпілого без допомоги і настанням смерті ОСОБА_2. відсутній
прямий причинний зв'язок, оскільки потерпілий помер не внаслідок
того, що, перебуваючи в безпорадному стані, був позбавлений
можливості вжити заходів до самозбереження.
За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_3.
за ч.1 ст.135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно, і
підстав для кваліфікації його дій за ч.3 ст.135 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, як про це йдеться у касаційній скарзі, немає.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, не встановлено.
При призначенні ОСОБА_3. покарання зі звільненням від його
відбування з випробуванням та іспитовим строком судом ураховано
тяжкість вчинених злочинів, дані про особу засудженого, те, що він
уперше притягується до кримінальної відповідальності, злочин
вчинив у неповнолітньому віці, позитивно характеризується, що
визнано пом'якшуючими покарання обставинами.
У засіданні суду касаційної інстанції захисником надано
документи на підтвердження того, що ОСОБА_3. почав сплату коштів
на відшкодування потерпілій заподіяної їй шкоди.
Призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3. та
попередження нових злочинів.
Вважати це покарання м'яким підстав немає.
Твердження потерпілої ОСОБА_2. про те, що ОСОБА_3. вчинив
злочини, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не відповідає
матеріалам кримінальної справи.
За дії з порушення правил безпеки руху, у тому числі і
керування автомобілем без водійських прав, а також за залишення
пішохода у небезпечному для життя стані ОСОБА_3. засуджений
вироком суду, і тому ці ж обставини не можуть враховуватись як
обтяжуючі покарання ОСОБА_3.
Те, що ОСОБА_3. не відшкодував потерпілій ОСОБА_2. у повному
обсязі спричинену злочином матеріальну та моральну шкоду, не є
підставою для визнання призначеного йому покарання м'яким.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_2. залишити без
задоволення, а вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від
31 травня 2006 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.
С у д д і:
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Школяров В.Ф.