У х в а л а
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого  Селівона О.Ф.,
     суддів   Пивовара В.Ф., Кривенди О.В.
 
     розглянула в судовому засіданні 22  лютого  2007  року  в  м.
Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від
7 листопада 2005 року та ухвалу колегії суддів  судової  палати  у
кримінальних справах Апеляційного суду  Дніпропетровської  області
від 24 січня 2006 року щодо нього.
     Цим вироком  ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1,  уродженця  смт.  Томаківка   Дніпропетровської
області, раніше судимого за ст. 94, ст. 100, ч. 2 ст. 106, ст. 42,
ст. 44  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  7  років  позбавлення  волі,
звільненого 10.02.2001 р. за відбуттям покарання,
     визнано винним у вчиненні злочинів,  передбачених  ч.  3  ст.
152, ч. 2 ст.  153  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  і  призначено  йому
покарання:
     -  за  ч.  3  ст.  152  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          -  8  років
позбавлення волі;
     -  за  ч.  2  ст.  153  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          -  3   роки
позбавлення волі.
     На підставі ст.  70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено 8 років позбавлення волі.
     Цим  же  вироком  також  засуджено  ОСОБА_2, касаційні скарги
чи подання щодо якого не подано.
     Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних  справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2006 року
вирок щодо ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 залишено без зміни.
     Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за  вчинення  злочинів  за
таких обставин.
     1  травня  2004  року,  в  період  часу  з  12  до  13  год.,
перебуваючи  в  будинку  АДРЕСА_1,  де  проживав  ОСОБА_1,   після
спільного  вживання   спиртних   напоїв,   ОСОБА_1   та   ОСОБА_2,
застосовуючи до потерпілої ОСОБА_3 фізичне  насильство,  внаслідок
чого  їй  було  заподіяно  легкі  та  середньої  тяжкості  тілесні
ушкодження, згвалтували її та задовольнили  статеву  пристрасть  з
нею неприродним способом.
     У касаційній скарзі засуджений  ОСОБА_1,  даючи  свій  аналіз
доказам, які  є  у  справі,  просить  судові  рішення  щодо  нього
скасувати і направити справу на нове розслідування.  Мотивує  тим,
що досудове та судове слідство проведено  неповно  і  однобічно  з
порушенням вимог кримінально-процесуального закону, в  тому  числі
права  на  захист  та  на  ознайомлення  з   протоколом   судового
засідання, матеріали кримінальної справи сфальсифіковано,  а  його
винність у вчиненні  інкримінованих  йому  злочинів  не  доведено.
Стверджує, що потерпіла його обмовила, він її бив, але у  статевий
зв'язок з нею не вступав.
     Заслухавши доповідь судді, перевіривши  матеріали  справи  та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що  в
її задоволенні необхідно відмовити.
     Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його  засуджено,
підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у
вироку доказами,  зокрема:  показаннями  потерпілої  ОСОБА_3,  яка
розповіла про обставини вчинення злочину так, як вони  наведені  у
вироку, показаннями засудженого ОСОБА_2 про вчинення ним і ОСОБА_1
згвалтування ОСОБА_3 та  задоволення  статевої  пристрасті  з  нею
неприродним способом, показаннями свідка  ОСОБА_4  про  те,  що  1
травня 2004 року о 23 год. 30 хв. до неї прийшла ОСОБА_3, яка була
побита, даними, що містяться у висновку судово-медичної експертизи
про характер  та  ступінь  тяжкості  заподіяних  ОСОБА_3  тілесних
ушкоджень, у висновках  судово-імунологічних  експертиз,  а  також
іншими  доказами,  які  узгоджуються  між  собою  і  підтверджують
показання потерпілої про обставини  вчинених щодо неї злочинів.
     Підстав для обмови ОСОБА_1 потерпілою з матеріалів справи  не
вбачається.
     Дії ОСОБА_1 за ч.  3  ст.  152,  ч.  2  ст.  153  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         кваліфіковано правильно.
     Iстотних порушень  вимог  кримінально-процесуального  закону,
які б могли бути підставою для скасування або зміни  постановлених
у даній справі судових рішень, не виявлено.
     Наведені у касаційній скарзі  ОСОБА_1  доводи  про  порушення
його права на захист є безпідставними, оскільки, як  убачається  з
матеріалів справи, під час досудового слідства він виявив  бажання
здійснювати свій захист самостійно (т. 1, а. с. 24 зв., 83), а при
розгляді справи в суді  першої  інстанції  захист  його  інтересів
здійснювала адвокат ОСОБА_5.
     Твердження у скарзі засудженого ОСОБА_1 про те,  що  його  не
ознайомлено  з  протоколом  судового   засідання,   спростовуються
наявною в матеріалах  справи  довідкою  про  ознайомлення  його  з
матеріалами справи та  протоколом  судового  засідання,  складеною
секретарем судового засідання та засвідченою працівниками IТТ.
     Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про фальсифікацію матеріалів
справи мають перевірятись відповідним прокурором і за певних  умов
можуть бути підставою  для  перегляду  судових  рішень  в  порядку
виключного провадження.
     Таким чином, підстав для призначення кримінальної  справи  до
касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених  у  ст.  384
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , немає.
     Враховуючи  наведене,   керуючись   ст.   394   КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
                        у х в а л и л а :
     у   задоволенні   касаційної   скарги   засудженого   ОСОБА_1
відмовити.
                              Судді:
     Селівон О.Ф.  Пивовар В.Ф.  Кривенда О.В.
     З оригіналом згідно:
     Суддя Верховного Суду України  О.Ф. Селівон