У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Шевченко Т.В.
суддів за участю прокурора
Верещак В.М., Гошовської Т.В. Колесничнка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 лютого 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
Генерального прокурора України на вирок Сакського міськрайонного
суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2006 року щодо
ОСОБА_1.
Зазначеним вироком ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше не судимого,
засуджено за ст. 191 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 років
позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з
обслуговуванням матеріальних цінностей терміном на 1 рік.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1.
звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим
строком 1 рік, а також покладено обов'язок не виїжджати за межі
України на постійне місце проживання.
В апеляційному порядку вирок не переглядався.
ОСОБА_1. засуджено за те, що він, працюючи IНФОРМАЦIЯ_2
приватного підприємства ОСОБА_2, будучи матеріально-відповідальною
особою та уповноваженим на отримання хлібобулочної продукції в ОАО
"Кримхліб" Євпаторійського хлібокомбінату, здійснював доставку
продукції в торгівельні об'єкти за відповідним маршрутом,
отримував грошові кошти за доставлену хлібобулочну продукцію, та у
період з 12 грудня по 31 грудня 2005 року умисно, із корисливих
спонукань, при отриманні хлібобулочної продукції в ОАО
"Кримхліб", систематично, повторно, здійснював додаткові
замовлення каламитського хліба для ПП ОСОБА_2., який реалізовував,
а отримані гроші на загальну суму 3347.04 грн. привласнив та
витратив на власні потреби.
У касаційному поданні заступник Генерального прокурора
України, не оспорюючи доведеності винності ОСОБА_1., покликається
на те, що суд всупереч вимогам закону звільнив засудженого від
відбування основного та додаткового покарання, просить вирок щодо
засудженого скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального законну та невідповідністю призначеного судом
покарання тяжкості злочину і особі засудженого внаслідок
м'якості, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подання
частково і просив застосувати ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
звільнивши засудженого від додаткового покарання, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному
поданні прокурора, колегія суддів вважає, що подання підлягає
частковому задоволенню.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні
інкримінованого йому злочину за наведених у вироку обставин
відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам і не
оспорюються у касаційному поданні. Кваліфікація дій засудженого
за ч.3 ст.191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є правильною і також не
оспорюється.
Як видно із змісту мотивувальної частини вироку, вирішуючи
питання призначення ОСОБА_1 покарання, суд прийшов до висновку про
можливість звільнення його від відбування основного покарання на
підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і про необхідність
застосування додаткового покарання у виді позбавлення права
займати посади, пов'язані з обслуговуванням матеріальних
цінностей.
Разом з тим, враховуючи, що тяжких наслідків від злочину не
настало, позитивну характеристику з місця проживання та роботи
засудженого, який щиро розкаявся у вчиненому, на момент
постановлення вироку мав на утриманні вагітну дружину, колегія
суддів вважає можливим звільнити засудженого від додаткового
покарання, застосувавши ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Керуючись ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника Генерального прокурора України
задовольнити частково.
Вирок Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки
Крим від 12 травня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_1 змінити.
На підставі ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
засудженого
звільнити від додаткового покарання.
Судді:
Шевченко Т.В. Верещак В.М. Гошовська Т.В.