У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Жука В.Г.,
суддів
Заголдного В.В. і Редьки А.I.,
прокурора
Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні 22 лютого 2007 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи апеляційним судом, та касаційною
скаргою прокурора Носівського району Савченка В.В. на окрему
ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 4 липня 2005
року по справі за обвинуваченням ОСОБА_1.
Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від
29 березня 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше судимого 13.09.2002 року
тим же судом за ч.3 ст.185, ч.3 ст.186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6 місяців позбавлення волі,
засуджено за ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 18.01.2005 року він проник
у веранду будинку ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 і намагався проникнути в
будинок, вимагаючи у ОСОБА_2, яка перебувала у веранді будинку,
гроші. Проте свої наміри ОСОБА_1 не довів до кінця внаслідок
втручання сусідів, які прийшли на допомогу потерпілій.
Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 4 липня
2005 року вирок залишено без зміни.
За результатами розгляду даної кримінальної справи
апеляційним судом на адресу прокурора Чернігівської області
винесено окрему ухвалу, в якій поставлено питання про неналежне
виконання службових обов'язків прокурором Носівського району
ОСОБА_3 та помічним прокурора цього району ОСОБА_4, яка
підтримувала державне обвинувачення по справі у суді першої
інстанції.
У касаційному поданні державного обвинувача порушується
питання про скасування окремої ухвали апеляційного суду. Автор
подання зазначає, що апеляційний суд погодився з вироком районного
суду щодо ОСОБА_1 та залишив його без зміни. В той же час, в
мотивувальній частині окремої ухвали колегія суддів вказала, що
суд першої інстанції при наявності достатніх доказів вважати
доведеною вину ОСОБА_1 саме в скоєнні розбійного нападу з
проникненням у житло, необгрунтованно визнав його винним лише у
замаху на відкрите заволодіння чужим майном з проникненням у житло
і призначив йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі. На
думку автора подання, є неприпустим те, що по справі винесено два
різних рішення: в одному з яких апеляційний суд визнав вирок
Носівського районного суду від 29.03.2005 року щодо ОСОБА_1
законним, а в другому рішенні - незаконним. Автор подання вважає,
що суд першої інстанції правильно перекваліфікував дії ОСОБА_1 з
ч. 3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 2 ст. 15 і ч. 3 ст. 186
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки, на його думку, не здобуто
об'єктивних даних, які б підтвердили застосування ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої.
У касаційній скарзі прокурора Носівського району Савченка
В.В. поставлене питання про скасування окремої ухвали через те, що
суд апеляційної інстанції безпідставно звинуватив його у
неналежному виконанні службових обов'язків.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка не підтримала касаційне
подання та просила залишити в силі окрему ухвалу, перевіривши
матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання,
колегія суддів вважає, що касаційні подання та скарга підлягають
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підставою
для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема,
істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне
застосування кримінального закону.
Відповідно до вимог ст. 16-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, розгляд
справ у судах відбувається на засадах змагальності і
диспозитивності і при цьому, на суд покладені лише функції
розгляду справ, а не підтримання державного обвинувачення.
Як убачається з матеріалів справи, окрема ухвала апеляційного
суду по справі ОСОБА_1 не грунтується на вимогах закону.
Суд апеляційної інстанції розглядав справу щодо ОСОБА_1 за
апеляцією засудженого, водночас від потерпілої та прокурора
апеляції не надходили і через те справа розглядалася лише за
скаргою засудженого, а тому суд не мав змоги перекваліфіікувати
обвинувачення на більш тяжке. Крім того, достатніх доказів, котрі
б підтверджували, що було скоєно саме розбійний напад, а не
пограбування у справі немає. За таких обставин суд апеляційної
інстанції помилково всупереч закону виніс окрему ухвалу про
неналежне виконання службових обов'язків прокурором Носівського
району ОСОБА_3 та помічником прокурора ОСОБА_4
Виходячи з того, що функцію підтримання обвинувачення
покладено на органи прокуратури та у визначених законом випадках
на потерпілого, вказівка суду апеляційної інстанції про
необхідність перепред'явити обвинувачення на більш тяжкий склад
злочину за умови відсутності скарги потерпілого в даному випадку є
проявом обвинувального ухилу з боку суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що окрема ухвала
апеляційного суду підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
касаційні подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи апеляційним судом, та скаргу прокурора Носівського району
Савченка В.В. задовольнити.
Окрему ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 4
липня 2005 року по справі за обвинуваченням ОСОБА_1 скасувати.
Судді:
В.Г. Жук В.В. Заголдний А.I. Редька