У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Скотаря А.М., Кузьменко Е.Т.
за участю прокурора
Казнадзея В.В..
засудженого
ОСОБА_1
потерпілого
ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 лютого 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок Апеляційного суду Київської області від 29 листопада 2006
року, яким
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 року народження, уродженця
IНФОРМАЦIЯ_2, громадянина України, раніше не судимого,
засуджено:
за ч.4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 (дев'ять) років
позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його
власністю;
за п.6 ч.2 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12 (дванадцять)
років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є його
власністю.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно
ОСОБА_1 визначено 12 (дванадцять) років позбавлення волі із
конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у
відшкодування матеріальної шкоди - 13 954 грн. 85 коп., у
відшкодування моральної шкоди - 400 000 грн..
Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь
Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС
України в Київській області 847 грн. 38 коп.; на користь
Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру
МВС
України 11 045 грн. 93 коп.; на користь Київського обласного
спеціалізованого психіатрично-наркологічного медичного об'єднання
МОЗ України 141 грн. 13 коп.
ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що він 21 червня 2006 року
близько 2 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного
сп'яніння, в приміщенні залу ігрових автоматів IНФОРМАЦIЯ_3
побачивши, що у підсобному приміщенні оператор цього залу ОСОБА_3
спить, вирішив таємно викрасти зі столу 500 грн.
В цей момент прокинулася ОСОБА_3 і схопила ОСОБА_1 за руку,
який, усвідомлюючи викриття його дій, напав на потерпілу.
В процесі нападу ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном і з
метою умисного вбивства з корисливих мотивів наніс потерпілій
ОСОБА_3 по голові два удари скляною пляшкою, яка розбилась, а
потім ще один удар іншою пляшкою, яка також розбилась.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 ножем, який взяв на
місці події, наніс потерпілій удар в шию, в результаті чого
ОСОБА_3 померла.
ОСОБА_1 після цього заволодів належними потерпілій 300
гривнями, виробами із золота на суму 3930 гривень та належними
ОСОБА_4 грошима в сумі 500 гривень.
На вирок суду засуджений ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в
якій просить вирок скасувати вказуючи, що вироби із золота не
викрадав, а також, що ніж був у руках потерпілої ОСОБА_3 і у ході
бійки вона могла сама собі заподіяти колото-різану рану.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
засудженого ОСОБА_1, який підтримав доводи своєї скарги,
потерпілого ОСОБА_2, думку прокурора про залишення вироку без
зміни, колегія суддів, перевіривши матеріали кримінальної справи,
доводи скарги, підстав до задоволення скарги не вбачає.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні
зазначених у вироку злочинів є обгрунтованими.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно визнав
його винним у намірі вбити потерпілу і що висновок суду не
відповідає фактичним обставинам справи, безпідставні, оскільки
його вина у вчиненні злочинів, за які він засуджений, підтверджена
розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку
доказами.
Так, сам засуджений ОСОБА_1 в ході досудового слідства під
час допитів та в ході відтворення обстановки і обставин події
підтвердив факт нанесення ним потерпілій ударів по голові скляними
пляшками, які від ударів розбивались, а також, що внаслідок його
дій потерпілій заподіяно поранення шиї ножем, в результаті чого
вона померла. Не заперечував перебування в стані алкогольного
сп'яніння і що він викрав 500 грн. (т. 1 а. с. 54 - 59, 71-80,
81 - 102, 107 - 114; т. 2 а. с. 162 - 169).
Iз змісту явки з повинною засудженого слідує, що у ході
боротьби з потерпілою він вдарив її ножем у горло, що спростовує
його доводи про знаходження ножа під час удару в руках потерпілої
(т. 1 а. с. 45).
Показання експерта Ковальчука Р.Т. про малоймовірність
заподіяння потерпілою тілесного ушкодження ножем самій собі
спростовують посилання засудженого у скарзі, що саме цей експерт
підтвердив його, засудженого, показання про обставини поранення
потерпілої.
Експерт Москалюк С.Я. також заперечив можливість заподіяння
всіх тілесних ушкоджень шиї самою потерпілою (т. 2 а. с. 12 - 13).
З висновків судово-медичної та судової
медико-криміналістичної експертиз слідує, що смерть потерпілої
настала від колото-різаного поранення шиї можливо в результаті дії
ножа, вилученого на місці події (т. 2 а. с. 4-10, 16-18).
Неспроможними є доводи засудженого про те, що він 300 грн. та
виробів із золота не викрадав і що це нібито підтверджено свідками
ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які показали, що на потерпілій перед вбивством
бачили тільки перстень і сережки. Такі доводи спростовані
показаннями потерпілого ОСОБА_2, який стверджував, що його
дружина, потерпіла ОСОБА_3 йдучи на роботу, взяла із собою 300
грн., прикраси із золота - сережки, ланцюжок з хрестиком, кулон і
перстень.
Про те, що потерпіла носила ці золоті прикраси підтвердила її
дочка ОСОБА_7.
Свідок ОСОБА_5 стверджувала, що на потерпілій перед вбивством
бачила сережки і перстень, а також, що потерпіла їй розповідала,
що не може знайти ланцюжок з хрестиком не перед вбивством, а
раніше.
Таким чином, наведеними доказами в їх сукупності, які суд
обгрунтовано поклав в основу вироку, спростовуються викладеними
засудженим у касаційній скарзі доводи про необгрунтоване і
безпідставне визнання судом його винуватим у вчиненні злочинів, що
вказані у вироку.
Дії засудженого ОСОБА_1 вірно кваліфіковано судом за ст. ст.
187 ч. 4 і 115 ч. 2 п. 6 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Міра покарання судом призначена у відповідності з вимогами
статті 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з врахуванням ступеня тяжкості
вчинених злочинів, даних про особу засудженого, обставин, що
пом'якшують покарання, в тому числі тих, на які він посилається у
скарзі.
Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення
засудженого та попередження нових злочинів і підстав до
пом'якшення покарання, судова колегія не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення.
Вирок Апеляційного суду Київської області від 29 листопада
2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Судді:
Коновалов В.М. Скотарь А.М. Кузьменко О.Т.