У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Редьки А.I.
суддів
Жука В.Г., Заголдного В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 лютого 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
на постановлені щодо нього судові рішення.
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 25 квітня 2005 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
раніше судимого:
1. 14.08.1989р. Дніпровським районним
судом м. Києва за ст.ст. 81 ч. 3, 17, 81, ч. 3,
141 ч. 2, 140 ч. 2, 42 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі;
2. 28.09.1993р. Ватутінським районним
судом м. Києва за ст.ст. 141 ч. 2, 140 ч. 3,
142 ч. 1, 42 на 7 років позбавлення волі;
3. 15.03.2001р. Ватутінським районним
судом м. Києва за ст. 140 ч. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі, -
засуджено:
- за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1. остаточно визначено 7 років позбавлення волі.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2. вирок щодо якого у
касаційному порядку не оскаржено.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. та ОСОБА_2. солідарно на
користь потерпілого ОСОБА_3. 815 грн. матеріальної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 вересня
2005 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.
ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 25 лютого 2004 року,
приблизно о 21 годині, повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2.,
перебуваючи в квартирі ОСОБА_3. за адресою м. Бориспіль Київської
області, АДРЕСА_1, із застосуванням насильства, яке не є
небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкрито викрали
його телевізор вартістю 835 грн.
Крім того, ОСОБА_1. за попередньою змовою з ОСОБА_2., 26
лютого 2004 року, приблизно о 12 годині та о 16 годині і 27 лютого
2004 року, приблизно о 14 годині, за вищезазначеною адресою, з
погрозою застосування насильства над потерпілим, вимагали у
ОСОБА_3. продати свою квартиру та передати їм 1500 доларів США.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. зазначає, що в його
діях відсутня ознака повторності, дії щодо потерпілого викликані
неправомірною поведінкою останнього, який сам запропонував гроші,
заперечує вчинення ним злочинів, посилається на суворість
призначеного покарання, просить правильно кваліфікувати його дії
та пом'якшити призначене покарання.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні
злочинів, за які його засуджено, грунтуються на розглянутих в
судовому засіданні та викладених у вироку доказах, зокрема,
послідовних та детальних показаннях потерпілого ОСОБА_3. про
обставини вчинення ОСОБА_1. та ОСОБА_2. грабежу та вимагання. Ці
показання повністю узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_4.,
якому засуджені принесли під заставу телевізор потерпілого, з
протоколами вручення потерпілому грошових коштів для оперативних
заходів, огляду місця події, під час якого у ОСОБА_1. були
виявлені і вилучені видані ОСОБА_3. гроші. Крім того вина ОСОБА_1.
підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5. та ОСОБА_6, в
присутності яких, як понятих проводився обшук, іншими матеріалами
справи.
Тому доводи у касаційній скарзі ОСОБА_1. про
необгрунтованість його засудження є безпідставними, оскільки вони
суперечать матеріалам справи.
Твердження у скарзі про неправомірну поведінку потерпілого,
внаслідок чого він платив гроші спростовуються показаннями під час
досудового слідства свідків ОСОБА_7. та ОСОБА_8. про те, що
ОСОБА_3. не вчиняв ніяких дій направлених на їх розбещення.
Посилання у касаційній скарзі засудженого на відсутність в
його діях повторності є надуманими, оскільки він раніше
неодноразово судимий за корисливі злочини проти державної,
колективної та індивідуальної власності за Кримінальним кодексом
України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року, судимості в передбаченому законом
порядку не погашені. Тому зазначена кваліфікуюча ознака злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
інкримінована
йому законно. А за ч. 2 ст. 189 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ця ознака
інкримінована не була.
Дії ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 189 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
судом кваліфіковані правильно.
Покарання йому призначено у відповідності з вимогами ст.ст.
65, 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з урахуванням ступеню тяжкості
вчинених ним злочинів та даних про особу винного. Підстав для
пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону
України не виявлено.
Цивільний позов вирішено у відповідності з чинним
законодавством.
На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
С у д д і :
Редька А.I. Жук В.Г. Заголдний В.В.