У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду
України у складі:
Пилипчука П.П. - головуючого,
Волкова О.Ф.,
Пінчука М.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 21
лютого 2007 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за касаційною
скаргою потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок військового місцевого
суду Сімферопольського гарнізону від 28 липня 2006 року та ухвалу
військового апеляційного суду Військово-Морських Сил від 28
вересня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
Вироком військового місцевого суду Сімферопольського
гарнізону від 28 липня 2006 року військовослужбовця військової
частини НОМЕР_1, заступника начальника Сімферопольської мобільної
застави, лейтенанта
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця IНФОРМАЦIЯ_2, українця, з
вищою освітою, раніше не судимого, на військовій службі з серпня
2000 року,
засуджено за частиною 1 статті 419 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
позбавлення волі. На підставі статей 58, 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначене ОСОБА_1 покарання замінено на службове обмеження
строком на один рік з відрахуванням 10 відсотків з суми його
грошового забезпечення в доход держави щомісячно. У задоволенні
цивільного позову потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заявленого до
військової частини НОМЕР_1 відмовлено.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в
порушенні статутних правил несення прикордонної служби при таких
обставинах.
18 лютого 2005 року ОСОБА_1 заступив старшим прикордонного
наряду "IНФОРМАЦIЯ_3" для перевірки інформації про підхід з моря
катеру з порушенням правил прикордонного режиму. Після прибуття
наряду в район причалу 251 "В" м. Керчі, ОСОБА_1 визначив порядок
несення служби та місця розташування військовослужбовців. Близько
0 годин 10 хвилин 19 лютого до причалу підійшов маломірний човен,
який відплив, коли наряд наблизився до нього. Про цей факт ОСОБА_1
не доповів коменданту прикордонної комендатури, чим порушив
правила статей 43, 108 Статуту Державної прикордонної служби з
охорони державного кордону, при цьому змінив місце розташування
очолюваного ним наряду на район причалу 251 "Б", в районі якого
(на молу) біля 0 годин 40 хвилин було зупинено ОСОБА_4 для
з'ясування мети його перебування на цьому місці. В порушення
статей 44, 53, 57, 58, 59, 76, 107, 246, 247, 311 вказаного
Статуту ОСОБА_1 не доповів коменданту прикордонної комендатури про
виявлення громадянина без документів, не здійснив його охорони та
не прийняв заходів для попередження втечі затриманого, внаслідок
чого ОСОБА_4 намагаючись втекти від прикордонного наряду стрибнув
з молу, пробіг по бетонному майданчику причалу, стрибнув у воду та
поплив до іншого берега затоки. Вранці цього ж дня тіло ОСОБА_4
було виявлено на дні затоки в районі причалу 251 "Б" м. Керчі.
Ухвалою військового апеляційного суду Військово-Морських Сил
від 28 вересня 2006 року вирок суду першої інстанції залишено без
зміни, а апеляційні скарги потерпілих та ОСОБА_1 - без
задоволення.
На судові рішення, ухвалені в справі, надійшла касаційна
скарга потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в якій ставиться питання про
скасування вироку військового місцевого суду та ухвали суду
апеляційної інстанції, перекваліфікацію дій ОСОБА_1 на частину 2
статті 419, частину 3 статті 424 та частину 3 статті 135 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і призначення засудженому покарання у виді
позбавлення волі та задоволення позовних вимог, заявлених ними в
суді першої інстанції. При цьому в скарзі міститься посилання на
істотне порушення судами вимог кримінально-процесуального закону
та неправильне застосування кримінального закону.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Пінчука
М.Г. та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів
Верховного Суду України вважає, що передбачених законом підстав
для призначення справи для розгляду в суді касаційної інстанції,
зазначених у статтях 383, 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, не
вбачається.
Військовий місцевий суд гарнізону, перевіривши матеріали
справи та дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, прийшов
до правильного висновку, визнавши винним ОСОБА_1 у скоєнні
злочину, передбаченого частиною 1 статті 419 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та призначивши йому покарання у виді службового
обмеження.
Доводи потерпілих щодо застосування до ОСОБА_4 начебто
насильства з боку військовослужбовців військової частини НОМЕР_1
під час несення служби в прикордонному наряді, що стало причиною
його втечі від наряду та подальшого утоплення, під час досудового
слідства та розгляду справи в суді свого підтвердження не знайшли.
У зв'язку з цим судом на законних підставах було відмовлено у
задоволенні цивільного позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3, заявленого до
військової частини НОМЕР_1.
Апеляційний суд в межах повноважень та в порядку визначеному
статтею 365 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
розглянув справу за
апеляційними скаргами засудженого та потерпілих і дійшов вірного
висновку про залишення вироку військового місцевого суду від 28
липня 2006 року без зміни.
На підставі викладеного, керуючись частиною 2 статті 394 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів Військової судової колегії
Верховного Суду України
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.
Вирок військового місцевого суду Сімферопольського гарнізону
від 28 липня 2006 року та ухвалу військового апеляційного суду
Військово-Морських Сил від 28 вересня 2006 року залишити без
змін.
Головуючий: П.П.Пилипчук
судді: О.Ф.Волков
М.Г.Пінчук
Вірно: Суддя Верховного Суду України М.Г.Пінчук