У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Жука В.Г.,

     суддів

     Пивовара В.Ф. і Редьки А.I. 

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві   15  лютого  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого  ОСОБА_1
на вирок Ленінського районного суду м. Донецька від 20 травня 2005
року, яким

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1,

     раніше не судимого,

     засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  2  роки
обмеження волі з позбавленням права керувати транспорними засобами
строком на 2 роки.

     На підставі ст.75 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від  основного  покарання  з  іспитовим  строком  на  2  роки   та
відповідно до  вимог  ст.  76  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  нього
покладено певні обов'язки.

     Постановлено  стягнути з   ОСОБА_1   на  користь   потерпілої
ОСОБА_2 Л.В. 1274,35 грн матеріальної та 7000 грн моральної шкоди.

     Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 липня 2005
року вирок залишено без зміни.

     ОСОБА_1 визнано  винним  у  тому,  що  він,  7.12.2004  року,
керуючи автомобілем ЗАЗ - ДЕУ Т 13110 д.н. НОМЕР_1,  виїжджаючи  з
парковки напроти будинку АДРЕСА_1, порушив п.п. 10.1, 10.9  Правил
дорожнього руху України та скоїв наїзв на  ОСОБА_2,  в  результаті
чого їй були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

     У касаційній скарзі  засуджений  Усков  порушує  питання  про
скасування судових рішень в частині стягнення  з  нього  моральної
шкоди. На його думку, розмір моральної шкоди не відповідає ступеню
тяжкості  зоподіяної  потерпілій  травмі.  Крім  того,  судом   не
враховано його матеріальний стан та те, що він є пенсіонером.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія  суддів  вважає,  що
скарга задоволенню не підлягає.

     Як видно з матеріалів справи, висновки суду  про  доведеність
винності ОСОБА_1 у вчиненому злочині грунтуються  на  зібраних  та
ретельно перевірених у судовому засіданні доказах і такі  висновки
не оспорюються у касаційній  скарзі.  Кваліфікація  злочинних  дій
ОСОБА_1 за ч. 1 ст.  286  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          є  правильною.
Призначене  покарання відповідає вимогам кримінального закону і  є
справедливим.

     Доводи засудженого про те,  що   судом  неправильно  вирішено
питання щодо відшкодування  моральної шкоди безпідставні.

     Як вбачається з матеріалів  справи,  ОСОБА_2  були  заподіяні
середньої  тяжкості  тілесні  ушкодження,   потерпілій   внаслідок
дорожньотранспортної пригоди  були заподіяні душевні  та  психічні
страждання, вона потребує  оперативного  лікування  та  сторонньої
допомоги, був порушений її звичний устрій життя.

     Рішення суду щодо відшкодування  ОСОБА_2  моральної  шкоди  є
обгрунтованим   і  відповідає  вимогам  ст.   440-1   ЦК   України
( 435-15 ) (435-15)
         та роз'ясненням Пленуму  Верховного  Суду  України,  що
містяться у постанові №4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
         від  31.03.1995  року,  з
наступними  змінами   "Про   судову   практику   у   справах   про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

     Як  видно  із  матеріалів  справи,  засуджений  має   реальну
можливість відшкодувати заподіяну ним  в  тому  числі  і  моральну
шкоду.

     Підстав для призначення  справи  до  касаційного  розгляду  з
повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
         осіб не
вбачається.

     Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                        у х в а л и л а :

     у   задоволенні   касаційної   скарги   засудженого   ОСОБА_1
відмовити.

                              Судді:

     В.Г. Жук   В.Ф. Пивовар  А.I. Редька