У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів за участю прокурора засудженого захисника
Скотаря А.М., Кузьменко О.Т. Саленка I.В. ОСОБА_1 Щербакова
О.Е.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 лютого 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на постановлені щодо нього судові рішення,
в с т а н о в и л а:
Вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської
області від 8 червня 2005 року,
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженець IНФОРМАЦIЯ_2, громадянин
України, раніше не судимий,
засуджений:
- за ч.2 ст. 364 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посаду
арбітражного управляючого;
- за ч.1 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки обмеження
волі, що відповідно до ст.72 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідає 1
року позбавлення волі з позбавленням на 3 роки права обіймати
посаду арбітражного управляючого;
- за ч.2 ст. 367 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі з позбавленням на 3 роки права обіймати посаду арбітражного
управляючого.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 визначено 5 років позбавлення волі з позбавленням
на 3 роки права обіймати посаду арбітражного управляючого.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування основного покарання з випробуванням 3 роки, з
покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 4 ч. 1 ст.76 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14
вересня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів за
таких обставин.
ОСОБА_1, маючи ліцензію арбітражного управляючого, будучи
призначеним ліквідатором та розпорядником майна ТОВ "Славутич", що
знаходиться у с. Аннівка Верхньодніпровського району, визнаного
банкрутом, виконуючи організаційно-розпорядчі та
адміністративно-господарські функції, у період з 3 по 12 грудня
2001 року прийняв під свою матеріальну відповідальність майно
зазначеного підприємства - 98 найменувань, у тому числі дитячий
садок і два жилих будинки, балансовою вартістю відповідно
94.590,03 грн. та 296.179,58 грн., неналежно виконуючи свої
обов'язки, мір по забезпеченню збереженості дитячого садку і двох
жилих будинків не прийняв, внаслідок чого зазначені об'єкти були
розкрадені та приведені у непридатний для їх використання стан,
чим Аннівській сільській раді заподіяна шкода на суму
390769,61грн.
25 березня 2003 року протягом робочого дня ОСОБА_1, діючи
умисно в інтересах третьої особи - директора ТОВ "Агрохімія"
Хейліка В.I., зловживаючи своїм посадовим становищем, в порушення
п. 1 ст. 25 Закону України " Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
, інших
нормативних актів, продав два жилих будинку балансовою вартістю
296.179,58 грн. ТОВ "Агрохімія", чим спричинив шкоду Аннівській
сільській раді, позбавивши її можливості переводу вказаних
будинків в категорію державного жилого фонду.
Крім цього, ОСОБА_1 позбавив ОСОБА_2, який був прописаний і
проживав в одному із зазначених будинків, права на житло і
звернення займаного ним житлового приміщення в свою власність, чим
порушив його конституційні права.
18 лютого 2003 року, 11 березня 2003 року та 19 березня 2003
року ОСОБА_1 знаючи про те, що частина майна ТОВ "Славутич"
продана ТОВ "Агрохімія", у приміщенні Дніпропетровської філії
Дніпродзержинської товарної біржі, вніс завідомо неправдиві
відомості про це майно в офіційні документи - заявки на біржові
торги, вказавши, що це майно належить ТОВ "Славутич" і
виставляється ним на продаж на аукціоні.
Також ОСОБА_1, відповідно до ст. 9 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, зобов'язаний був щомісяця
подавати у Верхньодніпровську податкову інспекцію податкові
декларації, пов'язані з нарахуванням і виплатою податків та
зборів, вказувати у них суми грошових коштів, які надійшли на
розрахунковий рахунок ТОВ "Славутич" від операцій по продажу майна
та суму ПДВ, сплачену покупцями.
Згідно ліквідаційного балансу боржника ТОВ "Славутич",
складеного ОСОБА_1, протягом ліквідаційного періоду було продано
майна на суму 122,8 тис. грн. Згідно банківських даних, протягом
2002 року на розрахунковий рахунок ТОВ "Славутич" від продажу
майна надійшло 82.792 грн., а протягом 2003 року - 10.230 грн.
Однак, подаючи декларації по ПДВ у податкову інспекцію,
ОСОБА_1, 19 лютого 2002 року, 19 березня 2002 року, 17 квітня 2002
року, 14 травня 2002 року, 18 червня 2002 року, 17 липня 2002
року, 14 серпня 2002 року, 10 вересня 2002 року, 15 жовтня 2002
року, 12 листопада 2002 року, 12 грудня 2002 року, 14 січня 2003
року та 14 лютого 2003 року, вніс в офіційні документи завідомо
неправдиві відомості про те, що будь-які операції по продажу майна
ним не здійснювались.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати
постановлені по справі судові рішення, а кримінальну справу щодо
нього закрити за відсутністю в його діях складів інкримінованих
йому злочинів.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його
захисника, які підтримали касаційну скаргу, міркування прокурора
про залишення касаційної скарги без задоволення, обговоривши її
доводи та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені
інкримінованих йому злочинів підтверджується сукупністю доказів,
зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у
встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.
Зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_2 про те, що він був
прописаний та проживав у будинку по АДРЕСА_1. Наприкінці 2001 -
початку 2002 року будинки були у нормальному стані, а потім їх
почали розкрадати. Восени 2003 року його виселили, при цьому він
не знав, що має право на приватизацію квартири, іншого житла у
нього не було.
З показань свідка ОСОБА_3 видно, що ОСОБА_1 звернувся у
сільську раду з листом про передачу будинків по АДРЕСА_1 та
дитячого садка у 2003 році, коли останні були вже розкрадені,
депутати проголосували проти прийняття будівель на баланс,
оскільки вони були у непридатному стані. Свідок ОСОБА_4 показав,
що у березні 2003 року ТОВ "Агрохімія" придбала на торгах у ТОВ
"Славутич", зокрема, два жилих будинку. Саме від ОСОБА_1 він
дізнався про їх продаж.
Свідок ОСОБА_5 показав, що він був прийнятий ОСОБА_1 на
період ліквідації ТОВ "Славутич" сторожем та здійснював охорону
приміщень тваринницьких ферм у с. Аннівка, проте охорону будинків
та дитячого садка він не здійснював, оскільки таких вказівок
ОСОБА_1 йому не давав.
З протоколів огляду дитячого садка та двох жилих будинків від
09.04. та 06.05.2003р. видно, що останні знаходились у
непридатному стані.
Актом прийому-передачі майна ТОВ "Славутич" від 18.12.2001
року підтверджується той факт, що ОСОБА_1 прийняв майно, у тому
числі й дитячий садок та два будинки по АДРЕСА_1 під свою
відповідальність по інвентаризаційному опису.
Відповідними нормативно-правовими актами підтверджується те,
що ОСОБА_1, як ліквідатор ТОВ "Славутич", був зобов'язаний
забезпечити охорону дитячого садка та двох будинків по АДРЕСА_1,
будинки не продавати, а передати ці об'єкти на баланс Аннівської
сільської ради у належному стані.
Винуватість ОСОБА_1 у вчинені інкримінованих йому злочинів
підтверджується, також, його заявками на біржові торги про продаж
двох жилих будинків по АДРЕСА_1; протоколом НОМЕР_1 про проведення
біржових торгів; довідкою ТОВ "Агрохімія" НОМЕР_2 про придбання з
торгів майна ТОВ "Славутич" на суму 3156грн.; договорами
купівлі-продажу; показаннями свідка ОСОБА_6 про те, що у період
проведення процедури ліквідації КСП "Славутич" ОСОБА_1 подавав
декларації по ПДВ у Верхньодніпровський ВДПI, проте не зазначав в
них операції по продажу майна підприємства; податковими
деклараціями по ПДВ, які підписані ОСОБА_1
Таким чином наведені, а також й інші зібрані по справі
докази, яким суд дав належну оцінку свідчать про обгрунтованість
висновків суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчинені
інкримінованих йому злочинів і кваліфікація його дій за ч. 2 ст.
364, ч. 1 ст. 366 та ч. 2 ст. 367 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
є
правильною.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено з додержанням вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з урахуванням ступеню тяжкості
вчинених ним злочинів, даних про особу винного та конкретних
обставин справи.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону по
справі не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
С у д д і:
Коновалов В.М. Скотарь А.М. Кузьменко О.Т.