У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     Колегія  суддів   Судової  палати  у   кримінальних   справах
Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Присяжнюк Т.I.,

     суддів

     Вус С.М., Нікітіна Ю.I.

     розглянула в судовому засіданні у м.  Києві  13  лютого  2007
року  кримінальну  справу  за  касаційними  скаргами   засудженого
ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок  Радомишльського  районного
суду  Житомирської  області  від  29  листопада  2005  року,  яким
засуджено:

     ОСОБА_1, 

     IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,

     -  за  ч.  2  ст.  286  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  4  роки
позбавлення  волі  з  позбавленням  права  керувати  транспортними
засобами строком на 2 роки,

     -  за  ч.  3  ст.  135  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3  роки
позбавлення волі, а на підставі  ст.  70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
остаточно призначено 4 роки позбавлення волі з позбавленням  права
керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

     Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 21  лютого
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено:

     його  дії  перекваліфіковано  з  ч.  3  ст.  135  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на ч. 1 ст. 135 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          і  призначено
покарання у виді 2 роки позбавлення волі.

     У решті вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

     За  вироком  ОСОБА_1  визнано  винними  у   тому,   що   він,
перебуваючи у стані алкогольного  сп'яніння,  керуючи  автомобілем
марки "Мерседес-Бенц-210", який належав ОСОБА_3, та  рухаючись  по
с.  Вишевичі  Радомишльського  району  Житомирської  області,   на
порушення пунктів 2.9а, 1.5, 10.9 Правил дорожнього руху  України,
здійснив наїзд на ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  спричинивши  їм  середнього
ступеня тяжкості тілесні ушкодження та ОСОБА_6, який від отриманих
тяжких тілесних ушкоджень в той же день помер у лікарні.

     Крім того, ОСОБА_1 після вчинення ДТП залишив потерпілих  без
допомоги.

     У касаційних скаргах:

     засуджений ОСОБА_1  просить  переглянути  судові  рішення  та
призначити  йому  покарання  на  підставі  ст.   75   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , мотивуючи тим, що при призначенні покарання судом  не
враховано  усіх  позитивних  даних  про  його   особу   та   думку
потерпілої;

     потерпіла ОСОБА_2 просить пом'якшити ОСОБА_1 покарання.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає,  що  підстав  для
призначення справи до розгляду не вбачається.

     Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин,  викладених
у вироку, доведена  зібраними  у  справі доказами,  у  тому  числі
його  показаннями,  у  яких  він  визнав  себе  повністю   винним,
показаннями  потерпілих  ОСОБА_2,  ОСОБА_5,  ОСОБА_4  та  ОСОБА_3,
свідків  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  а  також  даними
протоколів огляду місця події, відтворення обстановки  і  обставин
події злочину та висновків судових експертиз (дактилоскопічної  та
медичних).

     Злочинні дії ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковані  за  ч.  2
ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Що  стосується  покарання  ОСОБА_1,  то  воно  призначене   з
урахуванням положень ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         та є необхідним
і достатнім для його виправлення.

     Підстав для призначення  справи  до  касаційного  розгляду  з
повідомленням  учасників  судового  розгляду  колегія  суддів   не
вбачає.

     Керуючись статтями 394-396 КПК України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів

                            УХВАЛИЛА:

     Відмовити в задоволенні касаційних скарг засудженого  ОСОБА_1
та потерпілої ОСОБА_2

                              СУДДI:

            Присяжнюк Т.I.    Вус С.М.   Нікітін Ю.I.