У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.,
суддів
Гриціва М.I. та Пекного С.Д.,
розглянула в м. Києві 13 лютого 2007 року кримінальну
справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок
Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від
15 березня 2005 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянина України,
раніше несудимого,
засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавлення волі без конфіскації майна.
Цивільний позов у справі вирішено.
У цій же справі засуджено ОСОБА_2, судові рішення щодо якого
не оскаржуються.
За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він
за попередньою змовою в групі із ОСОБА_2. 10 листопада 2004 року
близько 23-х годин 15 хв., неподалік магазину "Пік", розташованого
на вул. Калиновій № 72 у м. Дніпропетровську, напали на
потерпілого ОСОБА_3. і з застосуванням насильства небезпечного для
життя та здоров
я, яке проявилось у заподіянні йому множинних ударів руками
і ногами по голові та в інші частини тіла, чим спричинили
середньої тяжкості тілесні ушкодження, заволоділи його майном
на загальну суму 930 грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2005 року
вирок суду щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.
У касаційній скарзі засуджений порушує питання про зміну
постановлених щодо нього судових рішень, зазначає, що між ним та
засудженим ОСОБА_2. не було попередньої змови на вчинення злочину
та, що він не мав умислу на заволодіння майном потерпілого, а
також, посилаючись на те, що призначене йому покарання є надмірно
суворим, просить призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає
задоволенню.
Як видно з матеріалів справи, висновки суду про доведеність
винності ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованих йому злочинних дій
грунтуються на зібраних та перевірених в судовому засіданні
доказах.
Iз показань потерпілого ОСОБА_3., які узгоджуються з
показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, даними огляду місця події,
виявлення і вилучення у засуджених майна потерпілого, матеріалів
судово-медичної експертизи останнього та інших доказів, видно що
саме ОСОБА_2. і ОСОБА_1. напали на нього, побили і заволоділи
його мобільним телефоном, грошима та іншим майном.
Твердження ОСОБА_1. про відсутність у нього наміру нападати
на ОСОБА_3. і, що з цього приводу він не мав ніяких домовленостей
із ОСОБА_2., є безпідставними, оскільки спростовуються
дослідженими у судовому засіданні доказами щодо характеру та
послідовності іхніх дій. Iз аналізу цих дій видно, що нападу на
потерпілого передувала домовленість між ними, в момент побиття
вони діяли спільно з єдиним умислом.
Кваліфікація злочинних дій засудженого є правильною.
Порушень кримінально-процесуального законодавства, які б
тягли за собою зміну або скасування вироку та ухвали апеляційного
суду, не встановлено.
При призначенні відповідно до вимог ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1. покарання суд врахував ступінь тяжкості
вчиненого ним злочину, всі обставини, що впливають на покарання.
Підстави для пом'якшення покарання, про що йдеться у
касаційній скарзі засудженого, немає.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити .
Судді:
Синявський О.Г. Гриців М.I. Пекний С.Д.