У х в а л а

                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

                      Суду України у складі:

     головуючого

     Коновалова В.М.

     суддів

     Канигіної Г.В., Кузьменко О.Т.

     розглянула у судовому засіданні у м.  Києві  08  лютого  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1. та ОСОБА_2.
на вирок Літинського районного  суду  Вінницької  області  від  03
серпня 2005 року.

     Зазначеним вироком

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     раніше не судимий,

     та

     ОСОБА_2,

     IНФОРМАЦIЯ_2 народження,

     раніше не судима,

     засуджені  за  ч.2  ст.125  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          та   їм
призначено покарання - стягнення з кожного у доход держави  штрафу
у розмірі 600 гривень.

     ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звільнені від призначеного покарання  за
ст.1 п."г" Закону України "Про амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
         від 31 травня
2005 року.

     Постановлено  стягнути  з  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2.  на  користь
ОСОБА_3. по 227 гривень 15  копійок  з  кожного  на  відшкодування
заподіяної матеріальної шкоди та по 1 000 гривень на відшкодування
моральної шкоди.

     Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області  від  05  жовтня
2005 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2. залишений без зміни.

     За вироком суду ОСОБА_1. та ОСОБА_2. визнані винними у  тому,
що вони 24 жовтня  2004 року, у АДРЕСА_1  Вінницької  області,  на
грунті  особистих  неприязних  відносин  умисно  побили  ОСОБА_3.,
заподіявши  йому   легкі   тілесні   ушкодження,   що   спричинили
короткочасний розлад здоровcя.

     У  касаційній   скарзі   засуджені   ОСОБА_1.   та   ОСОБА_2.
посилаються  на  те,  що  вирок  суду  грунтується  на  неналежних
доказах, ОСОБА_2. тілесні ушкодження потерпілому  не  наносила.  З
цих підстав просять судові рішення щодо них  скасувати,  а  справу
направити на новий судовий розгляд.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали  кримінальної
справи та обговоривши доводи  касаційної  скарги,  колегія  суддів
вважає, що підстав для задоволення скарги немає.

     Як видно із  матеріалів  кримінальної  справи,  висновки  про
доведеність винності ОСОБА_1 та  ОСОБА_2.  в  умисному  заподіянні
легких тілесних  ушкоджень,  що  спричинили  короткочасний  розлад
здоровя,  і  кваліфікацію  їх  дій  за  ч.2  ст.125   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
          суд  зробив  на  підставі  досліджених   в   судовому
засіданні й детально наведених у  вироку  доказів,  а  саме  -  на
показаннях потерпілого ОСОБА_3., свідка ОСОБА_4.,  ОСОБА_5,  даних
акту судово-медичного  дослідження  про  характер  та  локалізацію
тілесних ушкоджень, заподіяних  ОСОБА_3., інших доказах.

     Аналіз  доказів,  на   які   послався   суд,   свідчить   про
правильність висновків суду та повну доведеність винності  ОСОБА_1
та ОСОБА_2. у вчиненому злочині.

     Доводи скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2. про те, що суд повинен  був
призначити по справі судово-медичну  експертизу  для  встановлення
характеру і локалізації заподіяних потерпілому  ОСОБА_3.  тілесних
ушкоджень  -  безпідставні,  оскільки  у  справах   про   злочини,
передбачені ст.106 та ч.1 ст.107 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , суд  може
не призначати судово-медичну експертизу, а обмежитись дослідженням
акта судово-медичного обстеження, якщо той відповідає вимогам, які
пред'являються до цього документа, і якщо викладені в  ньому  дані
не заперечуються учасниками судового  розгляду  та  не  викликають
сумніву щодо їх достовірності.

     Під  час   дослідження   акту   судово-медичного   обстеження
потерпілого ОСОБА_3. викладені  у  ньому  дані  не  заперечувались
учасниками судового розгляду, тому  суд  обгрунтовано  визнав  цей
документ  як  доказ  винності  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2.  у  вчиненому
злочині.

     Iстотних     порушень     норм     кримінально-процесуального
законодавства, що тягнуть за собою  зміну  чи  скасування  судових
рішень, не знайдено.

     Що стосується призначеного ОСОБА_1. та ОСОБА_2 покарання,  то
при вирішенні цього питання суд,  відповідно  до  вимог  ст.65  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , врахував  тяжкість  вчиненого  ними  злочину,
дані про їх  особи,  обставини,  що  пом'якшують  покарання,  інші
обставини справи.

     Підстав  для  призначення  справи  до  касаційного  розгляду,
відповідно до вимог ст.389 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , немає.

     З урахуванням  наведеного,  керуючись  ст.  394  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів, -

                         У Х В А Л И Л А:

     відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні касаційної скарги.

                              Судді:

     Коновалов В.М.  Канигіна Г.В.  Кузьменко О.Т.