Цим же вироком речові докази по справі - автомобілі іноземного виробництва у кількості 23 одиниці, 682363 кг цукру-піску та 67,5 тонн рибних консервів, які були вилучені в ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3", повернені компанії "ІНФОРМАЦІЯ_4". Цивільні позови Шосткинської ОДПІ на загальну суму 110 млн. грн., Глухівської митниці на суму 21 413 327,71 грн., Східної регіональної митниці на суму 21 487 070,81 грн., Південно-Західної залізниці на суму 1 384 067 грн. судом залишено без розгляду.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 квітня 2006 року вирок залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 і ОСОБА_2., відповідно директор і головний бухгалтер ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3", згідно установчих документів як дочірнього підприємства спільного українсько-чеського підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_5", обвинувачуються в тому, що діючи за попереднім зговором між собою та використовуючи в своїх особистих інтересах рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.12.99 року, згідно якого до іноземної інвестиції, здійсненої у формі СУЧП "ІНФОРМАЦІЯ_5", а також його дочірніх підприємств, застосовані державні гарантії захисту іноземних інвестицій і в рамках цих гарантій це підприємство звільнено від оподаткування, тобто від сплати податку на додану вартість, акцизного збору на імпорт, податку на прибуток підприємства та інших податків, які воно не повинно було сплачувати відповідно до законодавства України станом на 07.05.1993 року - на час внесення інвестицій громадянами Чехії ОСОБА_3 і ОСОБА_4, з квітня по листопад 2002 року умисно ухилились від сплати податків до державного бюджету на суму 73.066.056 гривень.

При цьому ОСОБА_1 і ОСОБА_2., завідомо усвідомлюючи, що відповідно до ст. 1 Закону України від 25.06.1991 року "Про систему оподаткування" встановлення і скасування пільг платникам податків є виключною компетенцією Верховної Ради України, сільських, селищних та міських рад, а не органів судової системи, і що надані підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, до яких відноситься ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3", пільги з оподаткування втрачено на підставі:

- статті 2 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження "№ 1457 від 17.02.2000 року, відповідно до якої підприємства, створені за участю іноземних інвестицій підлягають валютному і митному регулюванню та оподаткуванню за правилами, встановленими законодавством України з питань валютного і митного регулювання та оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій, за винятком випадків, коли законами України встановлено пільговий порядок оподаткування підприємств, створених без участі іноземних інвестицій;

- статті 5 вказаного Закону, відповідно до якої його дія поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації;

- статті 7 цього ж Закону, відповідно до якої судові рішення про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших відокремлених підрозділів державних гарантій захисту іноземних інвестицій, винесені на підставі Закону України "Про іноземні інвестиції "від 13.03.1992 року (2198-12) , Декрету Міністрів України від 20.05.1993 року № 55-93 (55-93) "Про режим іноземного інвестування", Постанови Верховної Раді України "Про порядок введення у дію Закону України "Про іноземні інвестиції" від 13.03.1992 року (2198а-12) , пункту 5 Постанови Верховної Ради України "Про порядок введення у дію Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 року № 94/96 - ВР (94/96-ВР) підлягають виконанню виключно в частині, що не суперечить цьому Закону; рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2002 від 29.01.2002 року (v001p710-02) із змінами та доповненнями, внесеними Ухвалою Конституційного Суду України від 14.03.2002 року № 3-уп/2002 (va03u710-02) , відповідно до якого положення частини 1 статті 5 Закону України "Про усунення дискримінації в оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження " у взаємозв'язку з іншими положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків, зборів) інших обов'язкових платежів (підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації,

- умисно ігноруючи вищевикладені обставини та використовуючи рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.12.99 року в своїх корисливих інтересах, а також інтересах третіх осіб, діючи за попередньою змовою між собою, приховали факт втрати пільг та умисно ухилились:

1) від сплати податку на прибуток підприємства за 2-й квартал 2002 року в сумі 1.166.3 70 гривень;

2) від сплати податку на додану вартість за червень - вересень 2002 року всього на суму 71.860.501 гривень.

3) при реєстрації в Шосткинському МРЄВ ДАІ Сумської області 160 легкових автомобілів та в Ужгородському МРЄВ ДАІ у Закарпатської області 75 легкових автомобілів ухилились від сплати податку з власників транспортних засобів на суму 39.185 гривень.

В результаті умисних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до державного бюджету не надійшло коштів на суму 73.066.056 гривень, тобто в особливо великих розмірах. Ці дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 3 ст. 212 КК України, як умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовими особами підприємства незалежно від форми власності, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

II) В зв'язку з тим, що митними органами України у пільговому митному оформленні вантажів, які надходили із-за кордону для ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" було відмовлено, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 підписали документи, на підставі яких ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" сплачувало всі необхідні податки та збори за вантажно-митними деклараціями при митному оформленні товарів, а в подальшому в період квітня-листопада 2002 року для заволодіння державними коштами в розмірах, на які були сплачені податки та митні платежі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 доручили представникам ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" подати до органів державної виконавчої служби виконавчі листи, копії платіжних документів, що підтверджували сплату митних платежів, та розрахунки сум стягуємих коштів, яки підписали та завірили печаткою. На підставі цих документів на користь ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" працівниками ВДВ С було стягнуто з:

1) Глухівської митниці - 21.413.327 гривень;

2) Східної регіональної митниці - 21.487.070 гривень;

3) Маріупольської митниці - 2.975.110,061 гривень;

4) Чопської митниці - 3.831.688,29 гривень;

5) Західної регіональної митниці - 52.918.,05 гривень;

6) Житомирської митниці - 16.786.462,85 гривень;

7) Центральної регіональної митниці - 37.077.784,23 гривень, а всього грошових коштів на суму 103.623.462,55 гривень, яки були органами державної виконавчої служби перераховані на розрахункові рахунки ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" та після отримання яких ОСОБА_1. та ОСОБА_2. розпорядилися ними на свій розсуд використавши для проведення фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства.

Ці дії ОСОБА_1 С.В. і ОСОБА_2. досудовим слідством кваліфіковані за ч. 5 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені повторно за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

Ш) Крім того, зловживаючи службовим становищем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом травня-вересня 2002 року, діючі за попередньою змовою між собою, надали вказівки працівникам ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7. скласти та видати покупцям товарів податкові накладні, в яких окремим рядком по операціях продажу товарів виділити ПДВ за ставкою 20 %, включені в ціну реалізації товарів. Невважаючи на те, що ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" податок на додану вартість не сплачувало і тому повинно було в податкових накладних робити помітку "Без ПДВ", внаслідок дій ОСОБА_1 і ОСОБА_2 товариство "ІНФОРМАЦІЯ_3" при реалізації товарів за такими податковими накладними разом з вартістю товарів получало ПДВ (податок на додану вартість) у розмірі 20%, який було повинно перераховувати до держбюджету, але не перераховувало, а використовувало в своїх інтересах.

При цьому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було достовірно відомо про встановлений порядок здійснення бухгалтерського обліку, за яким ПДВ, які до бюджету вони не перераховували, будуть на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3", включені підприємствами - покупцями товарів до податкового кредиту, що призведе до заподіяння матеріальної шкоди державі в розмірах нарахованого та несплаченого ПДВ.

В результаті незаконних, умисних та цілеспрямованих дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покупцями товарів: ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_6", ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_7", ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_8", ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_9", ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_10", ПП "ІНФОРМАЦІЯ_11", ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_12", ДП "ІНФОРМАЦІЯ_13" було включено до податкового кредиту та зменшено свої податкові зобов'язання перед бюджетом на суму 71.636.695 гривень.

При цьому ОСОБА_1 і ОСОБА_2, усвідомлюючи про те, що ПДВ є обов'язковим платежем до бюджету та що цей податок відноситься до непрямих податків, реальним платником якого є споживачі товару, а тому цей податок не міг використовуватися ними самостійно, зловживаючи службовим становищем, отримані від покупців товарів кошти у вигляді ПДВ, включеного в ціну реалізації товарів в сумі 71 млн. 636 тис. 695 грн., в порушення чинного законодавства умисно до бюджету держави не перерахували, а використали їх на проведення господарської діяльності ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3".

ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи за попереднім зговором в корисливих інтересах та інтересах третіх осіб - покупців товарів, при реалізації імпортованих в Україну легкових автомобілів, в порушення Закону України від 07.12.2000 року № 2134-111 (2134-14) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні (із змінами та доповненнями згідно ЗУ від 15.11.2001 року № 2779-111), приховали від працівників МРЕВ ДАІ Сумської, Закарпатської та Харківської областей, що при ввозі через Глухівську митницю 574 автомобілів, через Чопську митницю 74 автомобілів, через Східно - регіональну митницю 1658 автомобілів, сплачені митні платежі відповідно 17.427.270 гривень, 2.598.875 гривень та 21.487.071 гривень, а всього на 41.513.216 гривень стягнуті з митниць на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.12.99 року та повернуті ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3". При реалізації вказаних автомобілів товариству "ІНФОРМАЦІЯ_6", яке набувало право власності на вказані автомобілі, це призвело до несплати до бюджету посадовими особами вказаного підприємства коштів у вигляді податків та зборів на 41.513.216 гривень.

Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом липня-вересня 2002 року при реалізації товариству "ІНФОРМАЦІЯ_6" легкових автомобілів імпортного виробництва та бензину А-92, після стягнення з митниць коштів, яки були сплачені у вигляді митних платежів, у тому разі акцизного збору, на користь ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3", діючи в своїх корисних інтересах та інтересах ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3", суми акцизного збору до ціни вказаних товарів не включали, в документах окремим рядком не виділяли, з платника акцизного збору - ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_6" - його не утримували і до бюджету не перераховували, що привело до ненадходження до бюджету акцизного збору за липень 2002 року в сумі 747.908 гривень, за серпень 2002 року - 92.275 гривень, за вересень 2002 року - 711.510 гривень, а всього акцизного збору в сумі 1.551.693 гривні.

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 державі спричинено шкоду на суму 114.701.604 грн., тобто тяжкі наслідки.

Дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за цими епізодами кваліфіковані слідством за ч. 2 ст. 28 і ч. 2 364 КК України (2341-14) , як зловживання службовим становищем, тобто умисне з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості та в інтересах третіх осіб використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди державним і громадським інтересам та спричинило тяжкі наслідки вчинене за попередньою змовою групою осіб.

ІV) Крім цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, являючись посадовими особами, будучи відповідальними за правильністю обчислення та своєчасністю сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету, за попередньою змовою між собою внесли до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, склали та видали завідомо неправдиві документи, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки. Діючи за домовленістю, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дали вказівку скласти завідомо неправдиві податкові накладні на реалізацію товарів, їх підписати, завірити печаткою ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" та видати ці податкові накладні на реалізацію товарів покупцям: підприємствам "ІНФОРМАЦІЯ_6", "ІНФОРМАЦІЯ_7", "ІНФОРМАЦІЯ_8", "ІНФОРМАЦІЯ_14", "ІНФОРМАЦІЯ_10", "ІНФОРМАЦІЯ_11", "ІНФОРМАЦІЯ_12", "ІНФОРМАЦІЯ_13", в які були внесені завідомо неправдиві відомості на суму ПДВ за ставкою 20% і включення його в ціну реалізації, в той час як ПДВ нараховувавс я не на вартість товару, а фактично безпідставно включався в ціну товару, що дало право покупцям нарахований ПДВ віднести до податкового кредиту та безпідставно зменшити свої податкові зобов'язання перед бюджетом на 71.636.695 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1 та ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, при складанні податкових декларацій з податку на додану вартість за червень, липень та вересень 2002 року, при наявності податкових зобов'язань товариства, безпідставно не заповнили рядки 18,19,20,21 розділу 3 "Розрахунки з бюджетом за звітний період" вказаних декларацій, а внесли в них завідомо неправдиві відомості про наявність пільг відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.12.99 року.

При складанні податкової декларації про прибуток ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" за 2-й квартал 2002 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в рядок 36 внесли завідомо неправдиву інформацію про наявність пільг відповідно до вказаного рішення суду та ст. 7 ч. 1 ЗУ "Про правовий режим території, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (791а-12) " від 27.02.1991 року № 791.

Оформивши таким чином податкові декларації, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 їх підписали, завірили свої підписи печаткою та подали до Шосткинській ОДПІ Сумської області, що призвело до ненадходження до бюджету грошових коштів в сумі 68.227.209 гривень та спричинило державним інтересам тяжкі наслідки.

Ці дії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 кваліфіковані досудовим слідством за ч. 2 ст. 28 і ч. 2 366 КК України, як вчинення службового підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також складання і видача завідомо неправдивих документів за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

V) ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються також в тому, що протягом квітня - листопада 2002 року, за попередньою змовою між собою та повторно, здійснювали фінансові операції та інші угоди з грошовими коштами, здобутими

злочинним шляхом, тобто внаслідок заволодіння коштами в сумі 103.623.463 грн., сплаченими товариством "ІНФОРМАЦІЯ_3" на рахунки Житомирської, Глухівської, Центральної енергетичної, Чопської, Маріупольської, Західної регіональної та Східної регіональної митниць у вигляді податків та зборів при митному оформленні товарів, а потім стягнутими з вищезазначених митниць та зарахованими на рахунки ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3", а також коштами, отриманими під час реалізації товарів з підприємств - покупців за податковими накладними у вигляді податку на додану вартість та не перерахованими до держбюджету на суму 71.636.695 грн., оскільки ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" як продавець товарів в цих випадках являвся посередником між бюджетом та споживачами, а тому цей податок не міг використовуватися посадовими особами ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3" самостійно, а повинен був перераховуватися до бюджету.

Усвідомлюючи, що одержані грошові кошті в сумі 175.260.158 гривень отримані завідомо злочинним шляхом, тобто що вказані кошти здобуті в результаті вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою між собою, умисно, повторно, вчинили з ними фінансові операції, а також використали їх для здійснення господарської діяльності ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3".

Ці дії ОСОБА_1 С.В. і ОСОБА_2. кваліфіковані слідством за ч. 2 ст. 209 КК України, як вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами, здобутими завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності.

У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування судових рішень у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та істотним порушенням кримінально-процесуального закону та напрвлення справи на новий судовий розгляд. На думку автора подання, суд безпідставно виправдав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 366 КК України. На його думку, суд, виправдовуючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2, виходив тільки з того, що рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.12.1999 року є законним і підлягає виконанню, але при цьому не врахував того, що це рішення суперечить діючому на той час законодавству України. Також у поданні зазначається, що апеляційним судом не наведено достатніх мотивів, чому він не взяв до уваги доводи, викладені в апеляції прокорора.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, захисника ОСОБА_8., виправданих ОСОБА_1 С.В. і ОСОБА_2., які просили відхилити подання прокурора, представника цивільного відповідача ОСОБА_9., який просив відмовити у задоволенні цивільного позову, оскільки в діях посадових осіб - ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відсутній склад злочину, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора, який брав участь у розгляді справи задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції повно, всебічно, неупереджено та об'єктивно дослідив всі представлені у справі докази та дав їм належну оцінку і дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 складу злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 366 КК України та виправдав за відсутністю в їх діях складу злочину, а за ч. 2 ст. 209 КК України за відсутністю події злочину.

Посилання у поданні на те, що у суду не було достатніх підстав щодо виправдання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 366 КК України не грунтуються на матералах справи.

Так суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в діях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не має складу злочину, оскільки вони, здійснюючи свою діяльність як директор та головний бухгалтер ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3", дочірнього по відношенню до спільного українсько-чеського підприємства ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_5", керувалися рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 грудня 1999 року, яке переглянуте судами України всіх рівнів і востаннє залишене в силі ухвалою Верховного Суду України від 21 березня 2001 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України.

Відповідно до вимог ст. 14 ЦПК України, рішення, ухвала і постанова суду або судді, що набрали законної сили, є обов'яковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Зазначене рішення Київського районного суду м. Харкова від 29 грудня 1999 року ніким не змінене і не скасоване і на сьгодніший час, а тому підлягає виконанню.

Посилання у поданні прокурора про те, що рішення Київського районного суду м. Києва від 29.12.1999 року суперечить чинному на той час законодавству, а саме Закону України від 17.02.2000 року "Про усунення дискримінації суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження (1457-14) " є необгрунтованним через те, що на момент прийняття зазначеного рішення районного суду Закону України від 17.02.2000 року взагалі не існувало, а тому стверджувати, що судове рішення суперечить цьому закону жодних підстав немає.

головуючого	Редьки А.І.,
суддів	Жука В.Г. і Пивовара В.Ф.,
за участю прокурора захисника виправданих предстаника цивільного відповідача ТОВ "ІНФОРМАЦІЯ_3"	Сухарєва О.М., ОСОБА_8., ОСОБА_1 С.В., ОСОБА_2.. ОСОБА_9.