ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України з
кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Паневіна В.О,
суддів Кліменко М.Р. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора Глибченко Т.Г.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 лютого 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на вирок апеляційного суду Хмельницької області від 03 листопада
2006 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1 уродженця м. Кам'янець- Подільського
Хмельницької області, раніше неодноразово судимого, останній
раз 01 червня 2006 року за ст.ст. 289 ч.2; 185 ч.3; 185 ч.2;15
ч.3, 185 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі,
засуджено:
- за ч.2 ст.140 КК України
на 2 роки позбавлення волі;
- за ч.3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення
волі;
- за ч.1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 6 місяців
позбавлення волі;
- за ч.3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю
засудженого;
- за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю
засудженого;
- за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю
засудженого;
- за ч.2 ст. 115 п.6 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю
засудженого.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна,
яке є власністю засудженого.
Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1
визначено остаточне покарання 15 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця с. Устя Кам'янець-
Подільського району Хмельницької області,
раніше неодноразово судимого, останній раз 1 червня 2006 року
за ст. ст. 289 ч.2; 185 ч.3; 15 ч.3, 185 ч.3; 15 ч.3, 185 ч.2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 14 років позбавлення волі,
- за ч.3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі;
- за ч.1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення
волі;
- за ч.3 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю
засудженого;
- за ч.3 ст.15, ч.3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю
засудженого;
- за ч.1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 13 років 6 місяців
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_2 визначено покарання 14 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, а
відповідно до ст. 70 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
йому визначено
остаточне покарання 15 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, яке є власністю засудженого.
Як визнав суд, злочини вчинено засудженими особами за таких
обставин.
У кінці листопада 2000 р., приблизно о 21 год., в с. Устя
Кам'янець-Подільського району Хмельницької області ОСОБА_1 з метою
викрадення індивідуального майна проник в гараж, належний ОСОБА_3,
звідки таємно викрав майно потерпілого ОСОБА_4 на загальну суму 4
850 грн.
Крім того, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, влітку 2001 року, вирішили
здійснити розбійний напад з метою заволодіння коштами приватного
торгово-виробничого підприємства "Електропостачзбут" в м .
Кам'янець-Подільському.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 і ОСОБА_2, діючи за
попередньою змовою, впродовж червня - вересня 2001р. приїжджали в
м. Кам'янець-Подільський і під приводом здачі брухту кольорових та
чорних металів приходили на територію приватного
торгово-виробничого підприємства "Електропостачзбут" з метою
встановлення графіків чергування охоронців вказаного підприємства
і виявлення серед них особи похилого віку, котра б не змогла
чинити їм опір у разі скоєння розбійного нападу.
Для реалізації злочинного наміру ОСОБА_2 влітку 2001 року
запропонував ОСОБА_1 викрасти у потерпілого ОСОБА_5 - жителя с.
Панівці Кам'янець-Подільського району, в будинку якого він раніше
бував, мисливську рушницю, з якої виготовити обріз.
В ніч з 30 на 31 серпня 2001 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за
попередньою змовою між собою через незачинене вікно проникли до
будинку ОСОБА_5, звідки таємно викрали металеву шафу в якій була
рушниця "IЖ-58" заводський номер НОМЕР_1, та інше майно, а всього
на загальну суму 1 395 грн.
Потім вони принесли викрадену у ОСОБА_5 мисливську рушницю за
місцем проживання ОСОБА_1в АДРЕСА_1, де в сараї вказаного
господарства шляхом відпилювання частини стволів та приклада
рушниці незаконно виготовили обріз, який без передбаченого законом
дозволу, по черзі упродовж з 31 серпня 2001 року по 27 жовтня 2001
року носили з собою, зберігаючи за місцем проживання.
Крім того, маючи намір використати транспортний засіб для
вивезення за межі території ПТВП "Електропостачзбут" сейфа, в
якому зберігались грошові кошти, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за попередньою
змовою між собою вирішили незаконно заволодіти транспортним
засобом.
03 вересня 2001 року близько 01 год. 54 хв. засуджені,
попередньо озброївшись обрізом мисливської рушниці, прибули у м.
Кам'янець-Подільський, де з телефону-автомату викликали легковий
автомобіль. Після прибуття на місце виклику автомобіля "Ніссан
Сані", за кермом якого перебував водій ОСОБА_6, ОСОБА_2 з обрізом
мисливської рушниці сів на заднє сидіння салону автомобіля, а
ОСОБА_1 - на переднє. Перебуваючи в салоні автомобіля, ОСОБА_2 з
метою незаконного заволодіння автомобілем витягнув обріз і
направив його на водія таксі. Коли водій рукою замахнувся в бік
ОСОБА_2, який тримав обріз, останній вистрелив у голову
потерпілого і вбив його. Після того не заволодівши автомобілем
засуджені з місця злочину втекли.
07 вересня 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою
між собою, заздалегідь озброївшись обрізом мисливської рушниці та
дерев'яною битою прибули в м. Кам'янець-Подільський. Приблизно о
03 годині вони, одягнувши на голови привезені з собою шапки з
прорізами для очей, прийшли до приміщення підприємства ПТВП
"Електропостачзбут". Діючи узгоджено, вони вчинили розбійний
напад, при цьому ОСОБА_2, погрожував застосуванням обрізу
мисливської рушниці, а ОСОБА_1- нанесенням тілесних ушкоджень
дерев'яною битою. Вони примусили охоронця ОСОБА_7 та її чоловіка
ОСОБА_8 лягти на підлогу, де заздалегідь приготованими мотузками
зв'язали їм руки. Після того засуджені взяли ключі від
приміщення, де знаходився сейф,проникли в це приміщення, взяли
сейф і віднесли його за територію підприємства неподалік
залізничного вокзалу, де за допомогою металевого лому, який
ОСОБА_2 заздалегідь приготував і приніс з собою, відкрили сейф,
викрали з нього 2900 грн. та золотий браслет вартістю 800 грн., що
належали власнику ПТВП "Електропостачзбут" ОСОБА_9.
29 листопада 2001 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2, за попередньою
змовою з ОСОБА_10 з метою таємного викрадення майна ТОВ "
Україна", розташованого в с. Устя Кам'янець-Подільського району
Хмельницької області, проникли до приміщення вказаного товариства,
звідки викрали 600 кг. цукру загальною вартістю 1 200 грн.
Крім того, в ніч на 10 травня 2004 року ОСОБА_1, будучи в
стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з
невстановленою особою, проник на територію промислової бази №2
будівельної компанії "Кам'янець", що знаходилася в м.
Кам'янець-Подільському по проспекту Грушевського, 29, звідки
таємно викрав з козлових автокранів 155 метрів кабелю на загальну
суму 3 830 грн. 65 коп.
24 лютого 2005 року близько 6 години, ОСОБА_1 з метою
заволодіння коштами потерпілої ОСОБА_11 проник до її будинку,
розташованому в с. Дерев'яни Кам'янець-Подільського району, де в
ході розбійного нападу умисно, з метою її вбивства наніс
потерпілій сокирою декілька ударів по голові, внаслідок чого від
отриманих тілесних ушкоджень сталася її смерть. Після того він
заволодів її грошима у сумі 1 856 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить змінити вирок
суду і пом'якшити йому покарання з урахуванням того, що він щиро
розкаявся, сприяв розкриттю злочинів і вчинив їх внаслідок збігу
тяжких особистих обставин. Просить перекваліфікувати його дії за
епізодом умисного вбивства ОСОБА_11 на ст. 119 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
як вбивство через необережність, оскільки він умислу
на її вбивство не мав.
Вказаний вирок щодо ОСОБА_2 не оскаржений і стосовно нього не
внесено касаційне подання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення
засуджених ОСОБА_1 на підтримання своєї касаційної скарги,
ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення скарги, думку
прокурора щодо законності та обгрунтованості вироку, перевіривши
матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
Обгрунтованість засудження за крадіжки майна потерпілих
ОСОБА_4 і ОСОБА_5, ТОВ "Україна", БК "Кам'янець", незаконне
поводження зі зброєю і бойовими припасами, замах на незаконне
заволодіння транспортним засобом потерпілого ОСОБА_6 та розбійний
напад на ПТВП "Електропостачзбут" і правильність кваліфікації дій
засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 140 КК України (1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р.), ч.3 ст.185; ч.1 ст. 263; ч.3 ст. 187; ст.15, ч.3 ст. 289, у
скарзі не оспорюється.
Винуватість засудженого у вчиненні цих злочинів підтверджена
дослідженими у судовому засіданні доказами, яким у вироку дана
належна оцінка.
Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 140 КК України (1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р.),
ч.3 ст.185; ч.1 ст. 263; ч.3 ст.187; ст.15, ч.3 ст. 289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
Обгрунтовано ОСОБА_1 визнаний винуватим і в умисному вбивстві
при розбійному нападі потерпілої ОСОБА_11 за обставин, викладених
у вироку.
Зокрема, у судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 не
заперечував тих обставин, що смерть потерпілої ОСОБА_11 сталася
внаслідок наявності у неї тілесних ушкоджень, які утворилися від
нанесених ним потерпілій ударів сокирою по голові.
Посилання ОСОБА_1 у скарзі на те, що він не мав наміру
вбивати потерпілу і не бажав її смерті, є безпідставними.
Так, сам засуджений під час досудового слідства за участю
захисника давав показання про те, що він з метою заволодіння
грошима ОСОБА_11 у її будинку наніс сокирою декілька ударів
потерпілій по голові, внаслідок чого вона втратила свідомість (
т.4 а.с. 220 -224 ).
Ці показання суд обгрунтовано визнав достовірними, оскільки
вони стверджуються іншими доказами.
Зокрема, під час відтворення обстановки та обставин події за
участю засудженого ОСОБА_1, останній розповів за яких обставин
вчинив злочинні дії, чим, як і у які ділянки тіла потерпілої
завдавав удари сокирою
За даними судово-медичної експертизи смерть потерпілої
ОСОБА_11 сталася внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з
руйнуванням головного мозку, які могли утворитися від ударів
сокирою .
Оцінивши зазначені докази в сукупності, суд обгрунтовано
дійшов висновку, що дії ОСОБА_1були спрямовані на умисне вбивство
ОСОБА_11 - жінки похилого віку, з користі, під час розбійного
нападу на неї, оскільки про це свідчать не тільки його показання
на досудовому слідстві, а й дані щодо кількості, характеру,
локалізації виявлених у неї поранень, сили нанесення їй сокирою
ударів.
Ті обставини, що засуджений залишив потерпілу з вказаними
тілесними ушкодженнями у будинку, де вона проживала одна і закрив
вхідні двері на замок викинувши ключ, також свідчить про наявність
у нього умислу на вбивство ОСОБА_11.
Злочинні дії засудженого ОСОБА_1 за епізодом умисного
вбивства ОСОБА_11 під час розбійного нападу на неї за ч.4
ст.187;п.6 ч.2 ст.115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані
правильно.
Порушень кримінально-процесуального законодавства, які б
істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі не
встановлено.
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в межах санкцій статей КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, за якими його засуджено, з урахуванням тяжкості
вчиненого злочину, даних про його особу, обставин, що пом'якшують
та обтяжують покарання, і це покарання є справедливим.
Підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
вирок апеляційного суду Хмельницької області від 03 листопада
2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну
скаргу - без задоволення.
с у д д і :
Паневін В.О. Кліменко М.Р. Школяров В.Ф.