У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України
у складі:
Головуючого, судді
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Глоса Л.Ф., Вус С.М.,
за участю прокурора
Казнадзея В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав
участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу
Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2006 року, якою
кримінальну справу по обвинуваченню
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
уродженця та жителя м. Києва,
раніше судимого, останній раз
29 грудня 2003 року Апеляційним судом м. Києва за ст.ст. 125
ч.2, 309 ч. 2, 263 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 року, ч. 2
ст.17 і ст. 93 п.п. "а", "б", "г", "е","з", "і", ст. 93 п.п. "а",
"б", "г", "е","з", "и", "і", ст. 42 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960року до довічного позбавлення волі,
за п. п. "г", "ж", "з" ст.93, ст. 190-1 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року, ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001
року направлено прокурору для проведення додаткового
розслідування.
ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується в тому,
що він, будучи особою, яка раніше вчиняла умисні вбивства, разом
із невстановленою слідством особою, а також особою, відносно якої
відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 8
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, з початку липня 1999 року здійснювали
стеження за IНФОРМАЦIЯ_2 ОСОБА_2 з метою його вбивства на
замовлення. Здійснюючи стеження за ОСОБА_2, зокрема, 19 липня 1999
року, приблизно о 22 годині, ОСОБА_1, знаходячись в салоні
невстановленого слідством автомобіля, який стояв по вул.
Фізкультурній в м. Києві, придбав у особи, відносно якої
відмовлено в порушенні кримінальної справи, пістолет марки "ТТ" з
набоями до нього, який носив при собі без передбаченого законом
дозволу. Після цього ОСОБА_1, бажаючи вбити ОСОБА_2, вийшов з
автомобіля і став переслідувати останнього, який рухаючись від
вул. Фізкультурній, зайшов у двір будинку АДРЕСА_1, де ОСОБА_1
втратив його з поля зору. Знаходячись у зазначеному дворі,
ОСОБА_1 помітив, що слідом за ним зі сторони вул.
Червоноармійської рухаються двоє працівників міліції, які
виконували службові обов'язки по охороні громадського порядку.
Коли ці міліціонери підійшли до ОСОБА_1 та попросили його
пред'явити посвідчуючі особу документи, він, бажаючи уникнути
затримання та викриття у незаконному поводженні зі зброєю та
бойовими припасами до неї, вирішив їх вбити. З цією метою,
відбігши на відстань близько 10 метрів від працівників роти ППСМ
Московського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
ОСОБА_1 дістав пістолет марки "ТТ" і здійснив чотири прицільних
постріли в цих осіб. Внаслідок чого ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було вбито,
а ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд першої
інстанції послався на неповноту і неправильність досудового
слідства та істотні порушення вимог кримінально-процесуального
закону, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні. При
цьому, вказав на необхідність під час додаткового розслідування
перевірити та з'ясувати наступне:
· коли, кому і в який спосіб оперативні працівники
Сокальської ВК НОМЕР_1 повідомили про наявність у них оперативної
інформації щодо скоєння ОСОБА_1 вбивства працівників міліції;
· кому конкретно та на яких підставах було доручено
виконання окремого доручення слідчого ОСОБА_5 про допит ОСОБА_1 у
Сокальській ВК НОМЕР_1;
· де знаходиться частина матеріалів по виконанню окремого
доручення слідчого ОСОБА_5;
· підстави та мету неодноразових відвідувань ОСОБА_1 у
Київському слідчому ізоляторі як працівником міліції ОСОБА_6, який
є свідком по справі, так і іншими працівниками міліції;
· чи проводилося у вересні 1999 року впізнання свідком
ОСОБА_7 особи, яку вона бачила 19 липня 1999 року на місці
вчинення вбивства; якщо така слідча дія проводилася, то які вона
мала результати та наслідки.
Крім того, суд зазначив, що в матеріалах справи містяться
істотні суперечності щодо кількості гільз від пістолету ТТ, які
були виявлені та вилучені під час огляду місця події та які були
направлені на експертне дослідження; щодо місця та дати виявлення
та вилучення глушника до пістолету. Також з ухвали суду
вбачається, що органи досудового слідства всупереч вимогам
кримінально-процесуального закону, прийнявши рішення про відмову в
порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_8 за фактом вбивства
працівників міліції, при пред'явленні обвинувачення ОСОБА_1
послались на причетність ОСОБА_8 до інкримінованих ОСОБА_1 дій.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати ухвалу
Апеляційного суду, якою справу направлено на додаткове
розслідування, та направити справу на новий судовий розгляд в
іншому складі суду. При цьому прокурор посилається на те, що
з'ясування обставин, які зазначені в ухвалі суду, не мають
значення для вирішення питання щодо винуватості чи невинуватості
ОСОБА_1 та, при необхідності, могли бути перевірені у судовому
засіданні.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора
Казнадзея В.В., який частково підтримав касаційне подання,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні
доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Як видно з матеріалів даної справи, в ній допущено неповноту,
яка не могла бути усунута в судовому засіданні, тому суд
обгрунтовано направив справу на додаткове розслідування.
Доводи в касаційному поданні про необгрунтованість
направлення справи на додаткове розслідування, безпідставні.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у судовому
засіданні категорично відмовився від своїх показань, які він дав
на досудовому слідстві та заявив про застосування до нього
психологічного тиску з боку оперативних працівників міліції,
внаслідок чого він себе обмовив, і наполягав на тому, що не
скоював інкримінованих йому злочинів.
У судовому засіданні в якості свідка була допитана ОСОБА_7,
яка була безпосереднім свідком подій, пов'язаних з вбивством 19
липня 1999 року двох працівників міліції у дворі будинку АДРЕСА_1
в м. Києві. Як убачається із її показань, вона знаходилась
неподалік від місця події і бачила, як двоє працівників міліції
підійшли до лавки та кущів, звідки були чутні чоловічі голоси, не
менше двох осіб. Одразу ж звідти пролунали три постріли. Вона
почала тікати до свого під'їзду та бачила, як поряд з нею біг
молодий чоловік. У своїх показаннях в липні та серпні 1999 року
вона описувала його зовнішність, а у вересні 1999 року її
запросили у Голосіївське РУ ГУ МВС України в м. Києві, де вона
впізнала цього чоловіка та підписала відповідний протокол. Цей
чоловік не схожий на ОСОБА_1 ні за віком, ні за зростом, ні за
зовнішністю, зокрема, за кольором волосся та зачіскою.
Однак, у матеріалах кримінальної справи ніяких даних про
проведення зі свідком ОСОБА_7 зазначеної слідчої дії та її
наслідків немає.
За таких обставин, вказівка суду про необхідність перевірки
показань свідка ОСОБА_7 щодо обставин впізнання нею у вересні 1999
року особи, яка могла бути причетною до скоєння злочину, є
правильною, оскільки це має значення для вирішення питання про
винуватість або невинуватість ОСОБА_1
Усунути зазначену неповноту в судовому засіданні суд не мав
можливості, оскільки перевірка зазначених обставин потребує
проведення ряду слідчих дій.
Крім того, при співставленні даних схеми, намальованої
свідком ОСОБА_7, щодо маршруту, по якому рухалися потерпілі -
працівники міліції, з даними, на які вказував ОСОБА_1 на
досудовому слідстві, коли він визнавав свою винуватість,
убачаються суттєві протиріччя, на які обгрунтовано звернув увагу
суд першої інстанції, і які мають бути усунуті під час додаткового
розслідування.
З показань свідка ОСОБА_9 у судовому засіданні убачається, що
19 липня 1999 року, після 22 години, вона знаходилась за місцем
свого проживання АДРЕСА_2 та з вікна кухні бачила, як пробігав
чоловік, який загубив якийсь предмет. Вона вийшла на вулицю та
побачила, що цим предметом був глушник до пістолету, який вона
залишила на вулиці.
Під час допитів свідка ОСОБА_9 на досудовому слідстві 22
липня та 25 серпня 1999 року, вона вказувала на зовнішність
чоловіка, який загубив цей глушник, а також дала детальний опис
глушника до пістолету та власноручно намалювала його.
Згідно з даними протоколу огляду місця події від 23 липня
1999 року, під вікном тильної сторони будинку АДРЕСА_3 був
виявлений та вилучений предмет циліндричної форми з металу темного
кольору з отворами на кінці, який долучений до матеріалів справи в
якості речового доказу.
Цей предмет для впізнання свідку ОСОБА_9 під час досудового
слідства не пред'являвся, що, як правильно зазначив суд першої
інстанції, вказує на однобічність та неповноту досудового
слідства, яка має бути усунута під час додаткового розслідування.
Крім цього, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу
на те, що описання зовнішності чоловіка, яке дала свідок ОСОБА_9,
за віком, зростом та статурою співпадають з даними, на які вказала
і свідок ОСОБА_7, та не відповідають зовнішності ОСОБА_1 Зазначене
також підлягає ретельній перевірці та належній оцінці під час
додаткового розслідування.
Також обгрунтованими є посилання суду першої інстанції і на
невідповідність даних протоколу огляду місця події від 19 липня
1999 року та висновків судово-криміналістичної експертизи НОМЕР_1
щодо кількості гільз від пістолету ТТ, які були виявлені на місці
події та направлені на дослідження; даних протоколу огляду місця
події від 23 липня 1999 року та висновків судово-криміналістичних
експертиз НОМЕР_2 та НОМЕР_3 щодо місця та дати вилучення предмету
циліндричної форми з металу темного кольору, який піддавався
експертному дослідженню. Зазначена невідповідність, як правильно
зазначив суд першої інстанції, підлягає усуненню, оскільки це має
суттєве значення для вирішення питання щодо належності,
допустимості та достовірності вказаних доказів.
Крім того, суд першої інстанції правильно послався і на
допущені органами досудового слідства істотні порушення вимог
кримінального-процесуального закону.
Як убачається з матеріалів справи, 19 липня 2002 року слідчим
прокуратури Голосіївського району м. Києва було прийняте рішення
на підставі п.2 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
про відмову в
порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_8 за фактом вбивства
працівників міліції ОСОБА_3таОСОБА_4. В мотивувальній частині цієї
постанови зазначено, що вбивство цих працівників міліції скоїли
особи кавказької національності, що не узгоджується з пред'явленим
ОСОБА_1 обвинуваченням. Ця постанова стосовно ОСОБА_8 не
скасована. За таких обставин винесення слідчим прокуратури
Голосіївського району м. Києва 26 травня 2006 року на підставі п.
8 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
ще однієї постанови про відмову в
порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 за тим же самим
фактом, а також посилання в обвинуваченні ОСОБА_1 на причетність
ОСОБА_8 до подій 19 липня 1999 року є порушенням вимог
кримінально-процесуального закону.
Перевіривши наведені в ухвалі суду першої інстанції підстави
направлення справи на додаткове розслідування, колегія суддів
вважає, що органами досудового слідства дійсно допущено істотну
неповноту з'ясування передбачених законом обставин, що підлягають
доказуванню органами досудового слідства та стороною обвинувачення
у суді, а також неправильність цього слідства, яку суд першої
інстанції позбавлений можливості усунути в силу своїх
процесуальних можливостей та покладання зазначеного обв'язку,
згідно зі ст. 22 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, на органи досудового
слідства і прокурора.
Таким чином, суд обгрунтовано повернув справу на додаткове
розслідування, під час якого органам досудового слідства належить
виконати зазначені вище дії, а при необхідності й інші слідчі дії
та в залежності від встановленого після всебічної оцінки зібраних
доказів прийняти законне і обгрунтоване рішення по справі.
Разом з тим, в ухвалі суду поставлені деякі питання,
встановлення яких не має істотного значення для правильного
вирішення даної кримінальної справи та які не перешкоджають
повному та всебічному розгляду справи, а тому підлягають
виключенню з ухвали.
Зокрема,-
· посилання на необхідність встановлення наступних фактів:
коли, кому і в який спосіб оперативні працівники Сокальської ВК
НОМЕР_1 повідомили про наявність у них оперативної інформації щодо
скоєння ОСОБА_1 вбивства працівників міліції; кому конкретно та на
яких підставах було доручено виконання доручення слідчого ОСОБА_5
про допит ОСОБА_1; де знаходиться оперативно-розшукова справа по
факту вбивства працівників міліції ОСОБА_3та ОСОБА_4;
· посилання на необхідність перевірки підстав та мети
неодноразових відвідувань ОСОБА_1 в Київському слідчому ізоляторі
як оперативним працівником ОСОБА_6, так і іншими працівниками
міліції;
· посилання на необхідність перевірки можливості знаходження
ОСОБА_2 19 липня 1999 року після 22 години в районі вул. АДРЕСА_1
З урахуванням наведеного, ухвала суду підлягає зміні з
виключенням з неї вище зазначених вказівок та посилань суду.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи, задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2006 року
про направлення на додаткове розслідування кримінальної справи по
обвинуваченнюОСОБА_1 змінити, виключивши з неї вказівки,
зазначені в мотивувальній частині ухвали.
У решті ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 листопада
2006 року залишити без зміни, а кримінальну справу по
обвинуваченню ОСОБА_1 за п.п. "г", "ж", "з" ст.93, ст. 190-1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року, ст. 263 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 року направити прокурору міста Києва для проведення
додаткового розслідування.
Судді:
Присяжнюк Т.I. Вус С.М. Глос Л.Ф.