У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Верховний Суд України на спільному засіданні
Судової палати у кримінальних справах та
Військової судової колегії
Під головуванням: Пилипчука П.П.
За участю прокурора : Кудрявцева В.В.
розглянув у судовому засіданні в м. Києві 26 січня 2007 року
кримінальну справу за поданням п'яти суддів про внесення на
судовий розгляд клопотання заступника прокурора м. Києва про
перегляд в порядку виключного провадження вироку Харківського
районного суду м. Києва від 02 серпня 2001 року щодо ОСОБА_1.
Цим вироком
ОСОБА_1, 1970 року народження,
раніше судимого: 01. 04. 1997 року за ч. I ст. 141 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 місяців виправних робіт; 09.02.98
виправні роботи замінено на 6 місяців позбавлення волі;
06.09.1999 року за ст. 17, ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 140 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 2 років 6 місяців позбавлення волі
засуджено за ч. 3 ст. 141 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року на
7 років позбавлення волі без конфіскації майна.
За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним в тому, що 29.03.2001
року близько 10 годин 30 хвилин, перебуваючи у гуртожитку по
АДРЕСА_1 у м. Києві з метою крадіжки індивідуального майна
громадян, шляхом вільного доступу, проник у кімнату №НОМЕР_1, де
мешкала ОСОБА_2., та викрав індивідуальне майно останньої на
загальну суму 233 грн. 50 коп.
Після цього став виходити з кімнати, але був помічений сином
потерпілої ОСОБА_3, який побачив, що ОСОБА_1, заволодів речами та
став переслідувати останнього. ОСОБА_1. став тікати, утримуючи при
собі викрадені речі, але згодом викинув кросівки та книгу, а з
іншими речами з місця вчинення злочину зник, однак був зупинений
ОСОБА_3. та затриманий працівниками міліції.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2001 року
вирок залишено без зміни.
У касаційному порядку вирок не переглядався.
У клопотанні про перегляд судових рішень у порядку виключного
провадження заступник прокурора м. Києва порушує питання про
зміну вироку та ухвали у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального закону.
У поданні, підписаному п'ятьма суддями касаційного суду,
порушується питання про зміну судових рішень в справі у зв'язку з
необхідністю перекваліфікації дій ОСОБА_1 та пом'якшення йому
покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Шевченко
Т.В., прокурора Кудрявцева В.В., який вважав, що клопотання слід
задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
клопотання, судді судових палат вважають, що клопотання прокурора
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні
злочину, за який його засуджено, грунтується на доказах, що були
досліджені судом і не оспорюється у клопотанні.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 року, закон про кримінальну відповідальність, який пом'якшує
кримінальну відповідальність, має зворотну дію в часі, тобто
поширюється на осіб, що вчинили відповідні діяння до набрання
таким законом чинності, у тому числі і на осіб, які відбувають
покарання.
Санкція ч. 3 ст. 186 КК України(у ( 2341-14 ) (2341-14)
редакції 1960
року) передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 4
до 8 років, тоді як санкція ч. 3 ст. 141 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
(у
редакції 1960 року) передбачала покарання у виді позбавлення волі
на строк від 7 до 12 років позбавлення волі, з конфіскацією або
без конфіскації майна.
Таким чином, новий кримінальний закон пом'якшує кримінальну
відповідальність ОСОБА_1, а отже має зворотну дію в часі.
Крім того, відповідно до примітки 2 до ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
(у редакції 2001 року) у статтях 185, 186, 189 та 190
цього Кодексу, значна шкода визнається із врахуванням
матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинено збитки
на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів
доходів громадян на момент вчинення злочину , а згідно з
Кримінальним кодексом України ( 2341-14 ) (2341-14)
1960 року значна
матеріальна шкода була оціночним поняттям та залежала лише від
вартості викраденого та майнового стану потерпілого.
Для кваліфікації дій ОСОБА_1 як таких, що спричинили значну
шкоду, вартість викраденого мала б становити 1700 грн., натомість
ОСОБА_1 засуджений за викрадення майна на суму 233 грн. 50 коп., а
тому названа кваліфікуюча ознака не повинна враховуватись при
кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
(у
редакції 2001 року) . Таким чином, дії ОСОБА_1 необхідно
кваліфікувати за ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 року як
відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, поєднане з
проникненням у житло.
Оскільки Апеляційним судом м. Києва не було внесено
відповідних змін до вироку суду першої інстанції, судові рішення в
справі підлягають зміні.
Разом із тим, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого
ОСОБА_1 злочину, даних про особу винного, не вбачається підстав
для пом'якшення засудженому покарання, як про це йдеться у
клопотанні прокурора та поданні.
Виходячи з наведеного, керуючись ст., ст. 400-4,400-10 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, Верховний Суд України
у х в а л и в:
Клопотання заступника прокурора м. Києва задовольнити
частково.
Вирок Харківського районного суду м. Києва від 2 серпня 2001
року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 9 жовтня 2001 року
щодо ОСОБА_1 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1. з ч. 3 ст. 141 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
(у редакції 1960 року) на ч. 3 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
(у редакції 2001 року) з одночасним виключенням
кваліфікуючої ознаки " спричинення значної матеріальної шкоди
потерпілій".
Головуючий: Пилипчук П.П.
Доповідач: Шевченко Т.В.