У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Військової судової колегії Верховного Суду
України в складі :
Пилипчука П.П. - головуючого, Волкова О.Ф., Пінчука М.Г.,
розглянувши в судовому засіданні кримінальну справу стосовно
ОСОБА_1 за касаційною скаргою скаргу захисника засудженого -
адвоката ОСОБА_2 на вирок військового місцевого суду Львівського
гарнізону від 11 липня 2006 року та ухвалу військового
апеляційного суду Західного регіону від 10 жовтня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
Вироком суду військовослужбовця військової частини НОМЕР_1
IНФОРМАЦIЯ_2
рядового ОСОБА_1, який народився IНФОРМАЦIЯ_1 в м. Баку
Азербайджанської РСР, вірменина, громадянина України, з середньою
освітою, неодруженого, раніше не судимого, призваного на військову
службу Волновським РВК Донецької області в квітні 2006 року,
визнано винним у заподіянні умисного середньої тяжкості тілесного
ушкодження, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, та із застосуванням ст.ст. 69, 60 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
засуджено до арешту строком на чотири місяці.
Судом встановлено, що злочин був вчинений за таких обставин.
4 червня 2006 року близько 13 години 30 хвилин в розташуванні
військової частини НОМЕР_1 (м. Яворів), ОСОБА_1 на грунті
особистих неприязних стосунків з молодшим сержантом ОСОБА_3. після
висловлених останнім образ завдав ОСОБА_3. удар кулаком лівої руки
в нижню щелепу. Внаслідок удару потерпілому заподіяно двосторонній
перелом нижньої щелепи зі зміщенням уламків, який за ознакою
тривалого розладу здоров'я належить до тілесних ушкоджень
середньої тяжкості.
Судом також задоволено цивільний позов прокурора та стягнуто
з засудженого на користь 1120 Центрального військового клінічного
шпиталю Західного оперативного командування 1310 гривень 22 коп.,
витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3.
Військовий апеляційний суд Західного регіону за результатами
розгляду апеляції потерпілого залишив вирок суду першої інстанції
без змін.
В касаційній скарзі захисник засудженого адвокат ОСОБА_2.,
посилаючись на неправильне застосування судами першої і
апеляційної інстанцій кримінального закону, невідповідність
призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі
засудженого, просить постановлені по справі судові рішення
змінити, звільнивши засудженого від призначеного покарання на
підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України Дриги М.Д.,
вивчивши матеріали кримінальної справи та доводи касаційної
скарги, колегія суддів Військової судової колегії вважає, що
касаційна скарга є необгрунтованою, передбачені у ст. 398 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстави для скасування або зміни вироку
відсутні.
Як вбачається з вироку суду та матеріалів справи, суд
визначив засудженому міру покарання у повній відповідності до
встановлених ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
загальних засад
призначення покарання. Суд обгрунтовано прийняв до уваги, злочинні
дії ОСОБА_4 були спровоковані самим потерпілим. За наявності
встановлених по справі інших обставин, що пом'якшують покарання,
якими суд визнав щире каяття засудженого, активне сприяння
розкриттю злочину, позитивні службові характеристики суд
правомірно застосував ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та перейшов до
не зазначеного у санкції ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
більш
м'якого покарання у виді арешту. Підстав вважати призначене
покарання таким, що не відповідає тяжкості злочину та особі
засудженого, немає.
Що стосується посилань захисника засудженого на неправильне
застосування судом кримінального закону, а саме ст.ст. 52, 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
при призначенні засудженому не зазначеного у
санкції ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у виді
арешту, яке є більш суворим, ніж передбачене санкцією ч. 1 ст. 122
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання у виді виправних робіт, то вони є
необгрунтованими. Оскільки відповідно до ст. 57 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
виправні роботи, як вид покарання, не можуть
застосовуватися до військовослужбовців, суд, призначаючи
засудженому ОСОБА_ 1 покарання, правомірно перейшов до арешту, як
виду покарання, що є більш м'яким ніж передбачене ч. 1 ст. 122 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
обмеження воля або позбавлення волі.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів визнає, що судові
рішення по справі постановлені з дотриманням вимог кримінального
та кримінально-процесуального закону, є законними та
обгрунтованими, а тому вважає за необхідне вирок військового
місцевого суду Львівського гарнізону від 11 липня 2006 року та
ухвалу військового апеляційного суду Західного регіону від 10
жовтня 2006 року залишити без зміни, а касаційну скаргу - без
задоволення.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
Військової судової колегії Верховного Суду України
у х в а л и л а :
В задоволенні касаційної скарги захисника засудженого -
адвоката ОСОБА_2 на вирок військового місцевого суду Львівського
гарнізону від 11 липня 2006 року та ухвалу військового
апеляційного суду Західного регіону від 10 жовтня 2006 року
відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
Пилипчук П.П. Пінчук М.Г. Волков О.Ф.
Вірно: суддя Верховного Суду України Волков О.Ф.