У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.
суддів
Нікітіна Ю.I., Пекного С.Д.
з участю прокурора
Глибченко Т.Г.
та потерпілого
ОСОБА_2
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 січня 2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_3 на
вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня
2006 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянка України, не судима -
засуджена за ст. 115 ч. 2 п. 2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12
років позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнана винною в тому, що вона 29 травня 2006 року
близько 14 год. 30 хв. у парку імені Газети "Правда" у м. Кривому
Розі Дніпропетровської області умисно утопила у водоймі свого
малолітнього сина ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_2, за обставин, викладених у
вироку.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_3 заперечує висновки суду
щодо обставин смерті малолітнього ОСОБА_4 та наявності у
засудженої умислу на вбивство свого вина, стверджує, що на
психологічний стан засудженої могла вплинути післяпологова травма,
що на неї чинився тиск із боку працівників правоохоронних органів,
звертає увагу на прохання потерпілого суворо не карати засуджену,
та просить вирок відносно ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати її
дії на ст. 119 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначити їй
покарання, що не пов'язане з позбавленням волі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про необхідність
залишення вироку без зміни, а касаційної скарги - без задоволення,
заслухавши потерпілого ОСОБА_2, який просив пом'якшити засудженій
покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає
частковому задоволенню на наступних підставах.
Висновок суду про винність засудженої ОСОБА_1 у вчиненні
злочину за обставин, викладених у вироку, грунтується на доказах,
досліджених і належним чином оцінених судом.
Вина засудженої ОСОБА_1 стверджується її показаннями,
показаннями свідків та іншими доказами, зібраними у справі.
Доводи касаційної скарги адвоката ОСОБА_3 про те, що вбивство
свого сина ОСОБА_4 засуджена вчинила внаслідок тяжкого
психологічного стану, а тому її діяння слід кваліфікувати за ст.
119 ч. 1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, є безпідставними і спростовуються
наступними доказами.
Iз явки з повинною видно, що засуджена підтверджувала той
факт, що вона хотіла позбутися дитини, і при цьому пояснила, що
вирішила кинути свого малолітнього сина у воду. З цією метою вона
прийшла до ставка і кинула сина у воду на відстані 1,5 метра.
Потім вона стала імітувати викрадення дитини, про що вона написала
заяву в органи міліції. Засуджена ОСОБА_1 в ході досудового
слідства підтвердила, що вона мала умисел позбутися дитини,
оскільки не встигала за ним доглядати і вести домашнє
господарство. Свій умисел вона довела до кінця, кинувши дитину у
воду і розуміючи, що вона загине. Після цього, імітуючи викрадення
дитини, звернулася в міліцію із заявою.
З висновку стаціонарної комплексної психолого-психіатричної
експертизи вбачається, що засуджена ОСОБА_1 у період вчинення
злочину хронічним душевним захворюванням не страждала. За своїм
психічним станом у той період часу вона могла контролювати свої
дії й керувати ними.
З наведених обставин колегія суддів вважає, що суд дав
правильну юридичну оцінку діям засудженої ОСОБА_1 і обгрунтовано
визнав її винною в умисному вбивстві своєї малолітньої дитини, а
її дії за статтею 115 ч. 2 п. 2 кваліфіковані вірно.
Однак що стосується міри покарання, то колегія суддів
враховує те, що ОСОБА_1 скоїла злочин у неповнолітньому віці,
вперше притягується до кримінальної відповідальності, страждає
рядом хронічних захворювань, позитивно характеризується, сприяла
розкриттю злочину. Як видно з матеріалів справи, у засудженої
склалися тяжкі сімейні стосунки. Крім того, з висновку
стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи видно,
що ОСОБА_1 в період скоєння злочину перебувала в стані емоційного
збудження (фрустрації), яке вплинуло на її свідомість і поведінку,
що обмежило можливість повного диференційованого, всебічного
усвідомлення значення своїх дій, а також їх контролю і
регулювання.
З наведених підстав колегія суддів вважає за можливе
застосувати до засудженої ОСОБА_1 ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
пом'якшити їй покарання.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 11
жовтня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити. Пом'якшити їй покарання із
застосуванням ст. 69 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
до 7 років
позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни.
с у д д і :
Синявський О.Г. Нікітін Ю.I. Пекний С.Д.